6. Питання для самоконтролю.

1. Задачі клінічної мікробіології.

2. Яка роль нормальної мікрофлори людини в нормі і патології?

3. Які причини розвитку дисбактеріозу? Принципи діагностики і лікування дисбактеріозу.

4. Дати визначення і характеристику УПМ. Які фактори сприяють розвитку захворювань, спричинених УПМ?

5. Які особливості етіології, клінічної картини і мікробіологічної діагностики опортуністичних інфекцій?

6. Внутрішньо лікарняні інфекції. Біологічні властивості госпітальних ековарів бактерій. Які причини наростання і розповсюдження ятрогенних інфекцій в лікарняних закладах?

7. Методи мікробіологічної діагностики опортуністичних інфекцій. Які критерії етіологічної ролі УПМ, виділених при бактеріологічній діагностиці гнійно-запальних і лікарняних інфекцій?

7.

Практичне заняття №15 Тема: «Екологія мікроорганізмів. Санітарна мікробіологія»

1. Актуальність теми.

Мікроби повсюдно поширені в природі, яка нас оточує. Вони містяться в грунті, воді, повітрі, на рослинах, тваринах, харчових продуктах, предметах, в організмі людини і на поверхні її тіла.

Складні взаємовідносини мікроорганізмів з середовищем, яке обумовлює їх розмноження, розвиток та виживання, вивчає спеціальна біологічна наука – екологія.

Медична мікробіологія – вивчає патогенні мікроби в тісному зв’язку їх з зовнішнім середовищем. Вона встановлює взаємовідношення між різними видами мікробів, виявляє патогенез, шляхи передачі заразних хвороб і розробляє методи знешкодження заразного матеріалу.

Санатарна мікробіологія – розділ медичної мікробіології, яка вивчає мікроорганізми, які знаходяться в оточуючому середовищі і здатні проявляти негативний вплив на стан здоров’я людини. Вона розробляє мікробіологічні показники гігієнічного нормування, методи контрою за ефективністю знезаражування об’єктів оточуючого середовища, виявляє в об’єктах зовнішнього середовища патогенні, умовно-патогенні та санітарно-показові мікроорганізми.

Лікар будь-якого профілю повинен знати, як правильно брати досліджуваний матеріал, доставити його до лабораторії, провести мікробіологічне дослідження, вірно оцінювати його результати.

2. Конкретні цілі:

• Трактувати поняття “санітарно-показові мікроорганізми та роль їх як індикатора при оцінці ступеня контамінації патогенними мікроорганізмами об’єктів зовнішнього середовища, води, ґрунту та повітря.

• Аналізувати якісний та кількісний склад мікробів води, ґрунту, повітря і робити висновки про їх безпечність в епідемічному відношенні.

• Інтерпретувати санітарно - бактеріологічні критерії оцінки водних об’єктів, ґрунту та повітря закритих приміщень.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Дивись практичне заняття №11.

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
1	2
Санітарна мікробіологія	Санітарна мікробіологія – це наука, яка вивчає мікрофлору навколишнього середовища (в тому числі патогенні бактерії та віруси) та процеси, які вони викликають, що може безпосередньо або побічно впливати на здоров’я людини, чи оточуюче середовище.
Задачі санітарної мікробіології	Розробка, удосконалення, оцінка мікробіологічних методів дослідження об’єктів навколишнього середовища – води, повітря, грунту. Оцінка шляхів впливу людини і тварин на навколишнє середовище. Розробка ГОСТів та інших нормативів, методичних вказівок. Розробка рекомендацій та заходів по оздоровленню об’єктів навколишнього середовища та контроль за їх виконанням. Охорона зовнішнього середовища.
Санітарно-показові мікроорганізми	Санітарно-показовими (або індикаторними) мікроорганізмами називають деяких умовно-патогенних мікробів – представників нормальної мікрофлори людини та тварин, виявлення яких в об’єктах зовнішнього середовища свідчить про фекальне або повітряно-крапельне забруднення їх виділеннями людини чи теплокровних тварин.
Вимоги до санітарно-показових мікроорганізмів	Вони повинні постійно знаходитися в виділеннях людини та теплокровних тварин і поступати в навколишнє середовище в великій кількості. Вони не повинні мати іншого природного резервуару крім організму людини чи тварин. Після потрапляння в навколишнє середовище, вони повинні зберігати життєздатність протягом строків близьких до строків виживання патогенних мікробів, виводимих із організму тими же шляхами. Вони не повинні розмножуватись у навколишньому середовищі. Вони не повинні змінювати свої біологічні властивості в об’єктах зовнішнього середовища. Вони повинні бути достатньо типові, щоб їх диференціальна діагностика здійснювалась без особливих труднощів. Індикація, ідентифікація та кількісний облік повинні проводитися сучасними, простими, доступними мікробіологічними методами.
1	2
Бактерії групи кишкових паличок (БГКП)	До бактерій групи кишкових паличок (БГКП) відносяться грам негативні, що не утворюють спор палички, які зброджують глюкозу з утворенням кислоти та газу при (361)С протягом 24 годин і в яких відсутня оксидазна активність.
Загальне мікробне число води	Загальне мікробне число води – це кількість мезофільних, мезотрофних аеробів і факультативних анаеробів, які виростають на МПА при 37С протягом 24 год.
Колі-індекс	Колі-індекс – це кількість кишкових паличок в 1 л води
Мікробне число повітря	Мікробне число повітря – це кількість мікроорганізмів в 1 м3 повітря