6.10. Шлюбність

Шлюбність, яка є одним з найвиражніших об’єктивних показників стабільності розвитку суспільства, набула чіткої тенденції до зниження. Але порівняно з іншими країнами перехідної економіки в Україні люди одружуються набагато охочіше, ніж, скажімо, у Польші чи у Болгарії і навіть у Росії. Проте і за інтенсивністю розлучень Україна набагато випереджає інші країни Східної Європи (за винятком Росії), що так само переживають складний, кризовий період у своїй історії. Отже, серед частини суспільства, зокрема молоді, сформувалися насрої легковажного ставлення до створення і руйнування cім’ї, недооцінки її ролі у житті людини і нехтування інтересами дитини, яка найбільше потерпає при розірванні шлюбу. Найбільше розривається шлюбів тривалістю 1 – 4 роки (третина всієї кількості розлучень) і 5 – 9 років (одна чверть), тобто таких, де є малі діти.

Вставка 2. Шлюбний склад населення

Шлюб є передумовою для створення сім’ї, а шлюбний склад населення – базою для формування його сімейного складу та відтворення населення в цілому. Шлюбний склад населення характеризується розподілом за шлюбним станом на тих, які перебувають у зареєстрованому чи незареєстрованому шлюбі у розрахунку на 1000 осіб населення, відповідною кількістю тих, які ніколи не перебували у шлюбі (холостяків та дівчат), овдовілих (вдівців та вдів), розлучених (або тих, які розійшлися).

Загальні тенденції структурних змін шлюбного складу населення та процесів його формування у сучасній Україні є проявом становлення нового типу відтворення населення в ринкових умовах. Ці тенденції коригуються також проявами демографічної кризи, зумовленої труднощами перехідного періоду. Шлюбний склад населення формується під впливом демографічних процесів – шлюбності, розлученості, смертності, міграції тощо, які опосередковують дію соціально-економічних чинників. Народжуваність тут впливає у контексті формування майбутніх шлюбних контингентів та статево-вікової структури населення як передумови "шлюбного ринку" для добору шлюбної пари. Отже, у шлюбному складі населення узагальнюються і проявляються результати взаємодії соціально-економічних і демографічних процесів. Порівняння у динаміці показників шлюбного складу дозволяють простежити особливості згадуваної взаємодії, а також зміни у шлюбно-сімейних орієнтаціях, матримоніальній поведінці тощо.

Динаміка змін шлюбного складу населення

Загальне уявлення про зміни шлюбного складу за міжпереписні періоди дає порівняльний аналіз інтегральних показників шлюбного стану, провідними серед яких є кількість осіб, які перебувають у шлюбі у віці 16 (або 15) років і старші. Згідно з даними табл. 4.6.1 і 4.6.2 у міжпереписний період 1989–2001 рр. шлюбний стан українського населення значно погіршився. Більшою мірою це стосується чоловіків, ніж жінок, міського населення порівняно з сільським. На тлі відносної стійкості показників шлюбного стану населення після 1959 р. (межа повоєнних років) у міжпереписний період 1989–2001 рр. відбулось таке зменшення кількості осіб, які перебувають у шлюбі у віці 16 років і старші, у розрахунку на 1000 осіб: для всього населення – у чоловіків від 743 до 663, у жінок від 606 до 552; для міських жителів – відповідно від 736 до 646 та від 612 до 539; для сільських жителів – у чоловіків від 758 до 700, у жінок від 594 до 578 (табл. 4.6.1).

Згадувані показники у міських жінок у перехідний період не досягли їх рівня навіть для перших повоєнних років після Другої Світової війни – 539 у 2001 р. порівняно з 545 у 1959 р. Загибель чоловіків на війні і різке порушення статевих пропорцій у ті часи спричинили напругу на "шлюбному ринку" стосовно добору шлюбної пари для жінок, особливо в селах. Шлюбна ситуація перших повоєнних років завдала значних збитків шлюбному стану жінок, що зумовило структурні деформації шлюбного складу населення України в цілому.

Таблиця 4.6.1. Кількість чоловіків і жінок у віці 16 років і старші, які перебувають у зареєстрованому або незареєстрованому шлюбі, в Україні за даними переписів населення, ‰

За даними переписів відповідних років	На 1000 осіб відповідної статі*
	Чоловіки				Жінки
	Міські поселення та сільська місцевість	Міські поселення	Сільська місцевість	Місто у % до села	Міські поселення та сільська місцевість	Міські поселення	Сільська місцевість	Місто у % до села
1926	678	637	689	92,5	613	563	625	90,1
1939	702	683	714	95,7	603	595	609	97,7
1959	704	696	712	97,8	518	545	496	109,9
1970	751	727	784	92,7	585	597	570	104,7
1979	744	733	761	96,3	588	599	572	104,7
1989	743	736	758	97,1	606	612	594	103,0
2001	663	646	700	92,3	552	539	578	93,3
2001 у % до 1970	88,3	88,9	89,3	99,6	94,4	88,8	101,4	87,6
2001 у % до 1989	89,2	87,8	92,3	95,1	91,1	88,1	97,3	90,5

Джерело: за даними Держкомстату України; за 1926 р. – авторські розрахунки; дані за 1926–1939 рр. – в межах адміністративних кордонів відповідних років, у 1939 р. – до 7.09.1939 р.

* Згідно з самовизначеністю осіб щодо шлюбного стану у переписах населення враховуються зареєстровані і незареєстровані шлюби; у 2001 р. вони вперше враховувались окремо.

Труднощі перехідного періоду завдали шлюбній структурі не менш значних кількісних збитків. За даними перепису населення 2001 р. інтегральні показники кількості осіб, які перебувають у шлюбі у віці 16 років і старші, за весь період після 1959 р. у чоловіків були найнижчими в міських і сільських поселеннях України. Що стосується жінок, то найнижчим цей показник був лише у містах; в селах він лишався вищим його значення для 60-70-их років, проте порівняно з 1989 р. теж зменшився (табл. 4.6.1). З огляду на багатомірне загальносоціальне значення шлюбного складу населення у контексті якісної оцінки його деформації, ушкодження і збитки можуть розглядатись більш вагомими, враховуючи пролонговану дію деформуючих наслідків.

Таблиця 4.6.2. Склад населення України за шлюбним станом у 1989 та 2001 рр., ‰ (за даними переписів населення)

	На 1000 осіб відповідної статі та віку
	Міські поселення та сільська місцевість			Міські поселення			Сільська місцевість			Місто у % до села
	1989	2001	2001 у % до 1989	1989	2001	2001 у % до 1989	1989	2001	2001 у % до 1989	1989	2001
Чоловіки
З усього населення у віці 16 років і старші:
перебувають у зареєстрованому та незареєстрованому шлюбі	743	663	89,2	736	646	87,8	758	700	92,3	97,1	92,3
у незареєстрованому шлюбі	-	46	-	-	39	-	-	62	-	-	62,9
ніколи не перебували у шлюбі	179	227	126,8	181	241	133,1	169	198	117,2	107,1	121,7
вдові	30	40	133,3	27	38	140,7	38	45	118,4	71,1	84,4
розлучені та розійшлися	46	70	152,2	54	75	138,9	32	57	178,1	168,8	131,6
Жінки
З усього населення у віці 16 років і старші:
перебувають у зареєстрованому та незареєстрованому шлюбі	606	552	91,1	612	539	88,1	594	578	97,3	103,0	93,3
у незареєстрованому шлюбі	-	39	-	-	33	-	-	51	-	-	64,7
ніколи не перебували у шлюбі	120	147	122,5	130	161	123,8	99	117	118,2	131,3	137,6
вдові	193	196	101,2	161	173	107,5	255	243	95,3	63,1	71,2
розлучені та розійшлися	79	105	132,9	95	127	133,7	50	62	124,0	190,0	204,8

Джерело: складено за даними Держкомстату України; із авторського розрахунку показників за 2001 р. була виключена чисельність тих, що не вказали шлюбний стан.

Незареєстровані шлюби. З огляду на посилення тенденції до розповсюдження в Україні різних форм шлюбно-сімейних стосунків перепис населення 2001 р. вперше зафіксував окремо так звані консенсуальні, тобто незареєстровані шлюби. На 1000 осіб у віці 16 років і старші в Україні припадає: у чоловіків 46 незареєстрованих шлюбів (39 у містах та 62 в селах); у жінок 39 таких шлюбів (33 у містах і 51 в селах). У чоловіків неофіційних шлюбів на 1/5 більше порівняно з жінками; в сільській місцевості порівняно з міським поселенням їх у 1,6 раза більше у чоловіків і у 1,5 раза – у жінок (табл. 4.6.2). Перевага частки неофіційних шлюбів у чоловіків порівняно з жінками зумовлена превалюючою дією психологічних чинників, згідно з якими схильність до офіційно оформленого шлюбу у жінок вища, ніж у чоловіків.        

Таблиця 4.6.3. Розподіл осіб, які перебувають у незареєстрованому шлюбі за статтю та віком в Україні, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р., %

Вік	Частка у % до всіх шлюбів
	Чоловіки			Жінки
	Міські поселення та сільська місцевість	Міські поселення	Сільська місцевість	Міські поселення та сільська місцевість	Міські поселення	Сільська місцевість
Все населення 15 років і старші, у тому числі:	7,0	6,0	8,8	7,0	6,1	8,9
15	30,5	26,8	38,0	53,7	44,6	60,4
16	35,1	30,2	44,6	43,6	39,5	46,6
17	38,9	33,2	48,2	26,7	26,5	27,0
18	27,2	26,3	28,8	18,9	19,5	18,1
19	22,0	21,1	23,4	15,0	15,6	14,1
15-19	25,3	23,9	27,6	19,2	19,0	19,4
20-24	12,2	12,1	12,4	10,2	10,3	10,1
25-29	9,0	8,8	9,4	8,5	8,4	8,8
30-34	8,3	7,9	8,9	7,9	7,5	8,6
35-39	7,6	6,9	9,1	6,9	6,2	8,6
40-44	7,0	6,0	9,3	6,4	5,4	8,5
45-49	6,7	5,4	9,7	6,3	5,1	9,2
50-54	6,1	4,8	9,1	6,0	4,7	9,1
55-59	6,0	4,6	8,8	5,9	4,4	8,7
60-69	5,1	3,9	6,7	5,6	4,0	7,8
70 років і старші	4,9	3,6	6,7	5,9	4,2	8,1

Джерело: за даними Держкомстату України.

Незареєстровані шлюби характеризуються посиленою диференціацією за віком та статтю. Згідно з даними табл. 4.6.3 частка незареєстрованих шлюбів у загальній кількості коливається в таких межах: у чоловіків від максимуму 38,9% (33,2% у містах і 48,2% в селах) у 17 років до мінімуму 5,1% (3,9% у містах і 6,7% в селах) у 60-69 років; у жінок від максимуму 53,7% (44,6% у містах і 60,4% в селах) у 15 років до мінімуму 5,6% (4,0% у містах і 7,8% в селах) у 60-69 років. Найбільш розповсюджені консенсуальні шлюби у молодому віці – у чоловіків до 20 років, у жінок до 19 і особливо – до 18 років (табл. 4.6.3). Здавалось би, що неофіційні шлюби мали бути поширеними у контингентів середнього віку 25-49 років як складові повторних шлюбів. В умовах високих показників розлученості та овдовіння 70-80-их років – це була типова ситуація (життя "на віру"). Проте у перехідний період 90-х років спостерігалась значна поширеність консенсуальних шлюбів насамперед серед молоді. Саме у цьому полягають відмінності структури неофіційних шлюбів порівняно з доперехідним періодом. Поширеність таких шлюбів серед молоді свідчить як про погіршення умов для взяття офіційного шлюбу та створення сімей, так і про зміни матримоніальної поведінки молоді, про появу нових традицій "пробних" шлюбів тощо. Мають значення також пристосування до нової системи соціального захисту молоді, материнства і дитинства, захист приватної власності та інше.

Консенсуальні шлюби – це поширене у високорозвинених країнах світу явище, особливо у європейських. Вони не нові і для України, незважаючи на традиції переважаючої зареєстрованої шлюбності. Неофіційні шлюби були розповсюджені в Україні до 1944 року, коли зареєстровані і незареєстровані шлюби були рівні у правах, та у перші повоєнні роки після Другої Світової війни (як наслідок статево-вікових диспропорцій серед шлюбоспроможних контингентів населення). Проте у сучасний період їх компенсаторна роль щодо формування шлюбного складу населення за умов низького рівня шлюбності та високої розлученості недостатня і лише допоміжна.