Лекція 9. Заробітна плата. Регулювання заробітної плати План:

1. Сутнісь заробітної плати.

2. Форми оплати праці. Преміювання.

1. Одним з важливих компонентів добробуту суспільства є заробітна плата, що виплачувається у відповідності з працею, її якістю й результатом. Ефективність праці в основному визначається її оплатою.

Заробітна плата забезпечує прямий та безпосередній зв’язок доходів з кількістю і якістю вкладеної праці. За допомогою ЗП оцінюються і кваліфікація робітника, і складність виконуємих ним робіт, обсяг і якість вироблених товарів та послуг. Безпосередньо оцінити працю всіх неможливо. Праця керівників, спеціалістів, службовців оцінюється опосередковано, виходячи із результатів роботи працівників підприємства.

ЗП – найбільш мобільна і гнучка форма в суспільній системі розподілу. Вона є часткою національного доходу, а звідси відзеркалює всі процеси, що відбуваються в суспільстві, державі. ЗП – найбільш важлива економічна категорія, один з економічних важелів, що поєднує інтереси робітника, підприємця і держави.

Розрізняють номінальну, реальну ЗП та реальні доходи працюючих.

Номінальна ЗП – це сума грошових коштів, що отримує робітник на підприємстві за виконання обсягу робіт у відповідності з кількістю і якістю вкладеної праці. Проте на однакову ЗП в різні періоди можна придбати різну кількість товарів.

Більш чіткою характеристикою доходів працівників є реальна ЗП, що являє собою сукупність матеріальних і культурних благ, які може придбати робітник на номінальну ЗП.

Розмір реальної ЗП залежить від розміру номінальної ЗП та рівня цін на предмети споживання та послуги. Ця залежність виражається формулою:

I_нЗП

I_{рЗП =} ------------,

I_ц

I_нЗП, I_рЗП – індекси номінальної та реальної ЗП, I_рЗП – індекс цін.

Можна віділити такі наступні принципи організації праці:

1. оплата праці найманого працівника здійснюється за результатом вкладеної праці, її кількості і якості з урахуванням наслідків господарчої діяльності підприємства. Форми, системи і розміри оплати праці робітника встановлюються підприємством самостійно.

2. розмір оплати праці найманих робітників за фактично виконану повну місячну норму праці (робочого часу) не може бути нижче встановленої державою мінімальної ЗП.

3. ЗП оплачуєтьс я в грошовій формі, банківських чеках, через ощадний банк, або в натуральній формі.

4. співвідношення середньої ЗП між галузями за їх основною діяльністю встановлюється Кабміном України.

5. працюючі за сумісництвом отримують ЗП за фактично виконану роботу.

6. оплата праці регулюється податком.

Функції ЗП:

• стимулювання високопродуктивної праці

• відтворювальна функція

• соціальна функція.

Крім реальної і номінальної ЗП визначають реальні доходи. Вони включають в себе реальну ЗП і надходження із суспільних фондів споживання (виплати. Компенсації, матеріальна допомога тощо).

За структурою ЗП неоднорідна і включає в себе основну (постійну) та додаткову (перемінну) частини, а також надбавки.

Основна частина – виплачується робітнику у відповідності із встановленими тарифами тарифної системи та схеми посадових окладів.

В додаткову частину входять премії, винагороди, виплати за вислугу років, доплати за сумісництво професій та навчання учнів тощо.

До надбавок відносяться доплати за рухливий та роз’їздний характер роботи, доплати за роботу в шкідливих умовах праці.

Оплата праці по труду обумовлює співвідношення праці різної якості. Диференціація ЗП робітників в залежності від складності та умов праці, її значення здійснюється за допомогою тарифної системи. Через тарифну систему держава проводить політику по відношенню до ЗП, яка відповідає цілям даного етапу розвитку країни.

Тарифна система являє собою основу для диференціації ЗП відповідно до кваліфікації, умов та шкідливості праці, а також в районному, міжгалузевому, галузевому та внутрішньозаводському резервах. Вона включає в себе нормативні документи, що характеризують якісні особливості кожного конкретного виду праці. Вона дозволяє співставити між собою всі різноманітні види праці, врахувати їх складність, умови виконання та значення, відобразити якість праці в ЗП.

Тарифна система складається з двох частин:

• тарифна система оплати праці робочих,

• система посадових окладів керівників, інженерно-технічних працівників та службовців.

В тарифнійсистемі відображені питання розподілу праці за професіями, спеціальностями та кваліфікаціями.

Основними сегментами тарифної системи оплати праці робочих є:

• тарифно-кваліфікаційні довідники,

• тарифні сітки,

• тарифні ставки.

Тарифно-кваліфікаційні довідники – це нормативні документи, в яких всі види робіт, що виконуються на тому чи іншому виробництві, поділяються на групи в залежності від їх складності. В Україні використовується єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт та професій робочих (ЄТКД). За допомогою ЄТКД визначається складність різноманітних видів робіт, відповідний розряд робочого, який є підставою для встановлення розцінок на ту чи іншу роботу при здельній оплаті праці.

ЄТКД включає для кожного розряду даної професії характеристики, що подаються за трьома розділами:

1. характеристика робіт,

2. що повинен знати,

3. приклади робіт.

Тарифна сітка використовується для визначення співвідношення в оплаті праці робочих різної кваліфікації, які виконують роботи різної складності. Вона складається з відповідної кількості розрядів і тарифних коефіцієнтів. Що їм відповідають.

Тарифний розряд характеризує рівень кваліфікації робочого та складність роботи. В більшості галузей промисловості робочі та роботи тарифікуються за 6 розрядами. Розряд робочого визначається шляхом складання ним іспиту із знання техніки та економіки виробництва, виконання робіт за розрядом, на який він претендує.

Тарифний коефіцієнт показує у скільки разів оплата праці кожного розрядукваліфікованих робітників вище, ніж оплата праці I розряду.

Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка, що визначає розмір заробітку за годину, день або місяць. Ставка I розряду визначає рівень ЗП некваліфікованих робітників. Тарифні ставки інших розрядів розраховуються шляхом множення тарифної ставки I розряду на відповідний тарифний коєфіцієнт:

Т_n= T₁K_n,

Де Т₁ – тарифна ставка першого розряду, К_n – тарифний коефіцієнт n –го розряду.

Оплата праці інженерно-технічних робітників (ІТР) відбувається у відповідності до посадових окладів. Розподіл робітників за посадами відбувається через використання Єдиної номенклатури (переліку) посад та Кваліфікаційного довідника посад ІТР та службовців. В довіднику відображені кваліфікаційні характеристики по кожній посаді, які складаються з трьох розділів:

1. посадові обов’язки,

2. що повинен знати,

3. кваліфікаційні вимоги.

За допомогою довідника можна визначити коло виконуємих обов’язків, правильно встановити розподіл праці між керівництвом та спеціалістами.

2. Форми і системи оплати праці.

У зв’язку з тим, що за законом кожне підприємство самостійно встановлює форми і розміри оплати праці, то на кожному підприємстві має бути розроблене положення про оплату праці та штатний розклад.

Відповідно до діючого законодавства використовуються дві, основні системи оплати праці: почасова і відрядна. Відрядна, в свою чергу, може бути:

• індивідуально відрядна;

• колективно (бригадно) відрядна;

• непряма відрядна;

• відрядна преміальна;

• акордна.

Всі ці системи відрізняються одна від іншої тим, які показники використовуються для виміру праці при визначенні ЗП. Почасова система оплати праці використовується тоді, коли ЗП нароховується в залежності від кількості відпрацьованого часу та встановленої тарифної ставки або посадового окладу працівника.

Відрядна система використовується тоді, коли ЗП залежить від кількості виготовленої продукції та витраченого часу на її виготовлення, а також відрядних розцінок, норм часу і виробітки.

В залежності від організації праці відрядна оплата праці моде бути індивідуальною і колективною. Якщо можна точно визначити обсяг виконаної роботи кожним працівником, то застосовується індивідуально-відрядна система оплати праці; якщо роботу виконали разом декілька робітників (бригада), то застосовується колективна оплата. При колектиній відрядній оплаті ЗП кожного окремого працівника визначається за кількістю відпрацьованого часу, тарифною ставкою робітника та коефіцієнтом трудової участі.

Непряма відрядна оплата праці використовуєтья для оплати праці допоміжних робочих, ЗП яких залежить від результатів праці основрих робочих, яких вони обслуговують.

При відрядно-прогресивній оплаті праці ЗП за виготовленупродукцію в межах норм нараховується за відрядним розрахунком, як в і при звичайній відрядній, а за продукцію вище встановлених норм – за прогресивно-зростаючими розцінками.

Відрядно-преміальна оплата праці – це відрядна оплата в поєднанні з преміюванням робітників на основі розробленого на підприємстві положень про премії.

Акордна оплата праці полягає в тому, що для виконавця ЗП встановлюється за конкретну роботу або операцію. В таких випадках встановлюється термін здачі роботи, а фактично витрачений час не враховується.

Окрім основної роботи, кожна людина має право на додаткову. Сумісництво – це виконання працівником окрім основної, іншої регулярно опалчуваної роботи у вільний від основної роботи час.

Облік кадрів ведеться кадровими службами, облік робочого часу – табельщіками, бухгалтерами. Для цього використовуються табеля.

Норми робочого часу для різних категорій працівників встановлюється трудовим законодавством. Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень, а для окремих працівників існує скорочений робочий тиждень (неповнолітні, вчителі, лікарі тощо).

Оплата праці здійснюється, в першу чергу, після здійснення обов’язкових платежів. Держава здійснює регулювання оплати праці робітників на підприємствах шляхом нормативного визначення частки прибутку держаного підприємства, що направляється на споживання; шляхом встановлення мінімального розміру ЗП для підприємств всіх форм власності (74-75 гр.). підприємства зобов’язані вести облік коштів, що йдуть на споживання. До них відносяться: виплати на оплату праці, грошові виплати і премії, доходи з акцій та вкладів, що зроблені робітником. В разі перевищення фонду споживання над розрахунковим – підприємства-монополісти вносять 30% податку від суми перевищення.

Нормативні Акти, що регулюють ЗП: Закон України “Про оплату праці”. Згілно з ним мінімальна ЗП встановлюється Верховною Радою один раз на рік, і повинна індексуватися протягом року, якщо існує інфляція.