Тема: Поняття та види відпусток, їх тривалість.

Згідно з Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР право на щорічні (основні і додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати мають всі наймані робітники, які працюють за основним місцем роботи, а також за сумісництвом, як на підприємствах, в установах і організаціях, так і у фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Законодавство про відпустки не поширюється на осіб, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами, оскільки вони не перебувають з підприємством (підприємцем) у трудових відносинах, а також на самих фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності.

Види відпусток

1. Щорічна основна

Щорічна основна відпустка надається за відпрацьований рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Відпустка не може тривати менше 24 календарних днів. Конкретна тривалість щорічної основної відпустки для окремих категорій персоналу вказана в статті 6 Закону про відпустки.

При визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються святкові і неробочі дні, перераховані в ст. 73 КЗпП України.

Приклад. Працівнику надається щорічна основна відпустка з 1 березня. Оскільки 8 Березня є святковим днем, то останнім днем відпустки буде не 24 березня, а відповідно 25 березня.

Якщо до набуття чинності Закону про відпустки, тобто до 01.01.1997 р., працівник користувався правом на відпустку більшої тривалості, ніж передбачено на даний час, за таким працівником зберігається право на відпустку колишньої тривалості на весь час роботи на даному підприємстві на тій самій посаді і з тими самими умовами трудового договору, які надавали йому право на цю відпустку (згідно з п. 2 постанови ВР України від 15.11.96 р. № 505/96-ВР «Про порядок набуття чинності Закону «Про відпустки»).

Наприклад, якщо до 1 січня 1997 року співробітникові підприємства надавалася відпустка тривалістю 24 робочих дні, то протягом всього періоду його роботи на тій самій посаді йому повинна надаватися відпустка тривалістю 28 календарних днів. У такому випадку керуються формулою переведення робочих днів у календарні, зафіксованою в листі Міністерства праці і соціальної політики України від 12.06.97 р. № 10/2-493 «Про практичне вживання частини першої статті 5 і частини четвертої статті 24 Закону України «Про відпустки».

Тим, хто працює за сумісництвом, щорічна відпустка надається за їхнім бажанням одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Якщо відпустка за основним місцем роботи триває довше, ніж на роботі за сумісництвом, сумісникові, за його бажанням, в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

Жодних обмежень з приводу надання оплачуваних відпусток сумісникам не існує, тобто таким особам за місцем неосновної роботи надаються щорічні оплачувані відпустки такої ж тривалості, як і основним працівникам, а також виплачуються компенсації за невикористані відпустки в разі їх звільнення.