Фіксованості одного чи декількох факторів виробництва;
відсутність досягнень науково-технічного прогресу.
Фактори виробництва (земля, праця, капітал і ін.) обмежені в кожен даний момент часу і в даному місці. У зв'язку з цим виникає проблема оптимального вибору: що, як, скільки і для кого виробляти, щоб при наявних ресурсах забезпечити найбільш повне задоволення потреб людей. Безмежність потреб і обмеженість ресурсів ставить людей перед вибором – на користь чого віддати перевагу і як найоптимальніше вирішити цю проблему.
Обмеженість ресурсів припускає не тільки повне їх використання, але й кількісну наявність у тому чи іншому місці і в той чи інший час. Тому суспільство при постійній зміні структури попиту може виробити ту кількість економічних благ, яка підкріплена його ресурсними можливостями. В цих умовах суспільство завжди стоїть перед вибором того чи іншого кількісного співвідношення обсягів виробництва економічних благ. Зміна структури обсягів виробництва в умовах обмеженості ресурсів можлива лише за рахунок скорочення використання ресурсів для одного виду продукції і їх збільшення для іншого. Розглянемо на прикладі виробництво двох товарів: зерна й автомобілів. Якщо необхідно збільшити виробництво зерна, то для цього треба залучити додаткові ресурси (засоби виробництва, робочу силу, кошти та ін.), які можна вилучити з виробництва автомобілів. Така залежність має назву крива виробничих можливостей і може бути представлена графічно (див. мал. 3.1).
На графіку видно, що чим більше виробляється одного товару, тим менше виробляється іншого. Якщо розглянути стан виробничих можливостей у точці (М), яка знаходиться нижче кривої, то має місце недозавантаження виробничих потужностей, а в точка (К) відповідає такому обсягу виробництва, який не має ресурсного забезпечення. Таким чином, оптимальне, тобто економічно раціональне сполучення обсягів виробництва, при всіх рівних умовах, знаходиться на кривій виробничих можливостей. Вибір між скороченням виробництва одного товару і збільшенням іншого, обумовлений прогресивністю розвитку потреб людей, змінюються постійно. Передбачення цієї зміни забезпечує стратегічну сталість розвитку виробництва в майбутньому.
Процес виробництва носить безперервний характер, об'єктивно обумовлений тим, що люди не можуть припинити споживання, і тому не можуть зупинити виробництво. Безупинне поновлення і повторення процесу виробництва називається відтворенням. Воно буває двох видів – просте і розширене. Просте відтворення є повторення процесу виробництва в незмінному масштабі. Розширене відтворення припускає поновлення виробництва у збільшеному обсязі. Процес відтворення включає кілька фаз: виробництво, розподіл, обмін і споживання.
Малюнок
3.1
P
P
P
P
P
P
P
P
P
P
P
P
P
P
P
P
P
P
P
P
P
P
P
P
P
P
Початковою фазою є виробництво, в процесі якого створюється продукт для задоволення потреб людини. При розширеному відтворенні відбувається як кількісні, так і якісні зміни факторів виробництва. Виробництво, створюючи нові товари, формує нові потреби й розширює можливості їх задоволення.
Розподіл припускає процес формування доходів усіх суб’єктів економіки залежно від їх внеску в створення продукту. Він впливає на активізацію трудової і підприємницької діяльності.
Обмін – це взаємини між людьми, в ході яких одні товари обмінюються на інші. Розвиток і удосконалювання форм обміну прискорює процес доставки товарів та послуг до споживача. Крім того, умови реалізації впливають на швидкість і величину додаткового продукту.
Споживання – процес використання продукту для задоволення особистих і виробничих потреб. У споживанні продукт підтверджує своє призначення і реалізується кінцева мета виробництва.
Пофазне проходження відтворювального процесу супроводжується відповідною зміною виробничих відносин.