Глава 11. Функції та механізм держави

197

На їх основі директор підприємства затверджував розгорну­тий техпромфінплан за всіма показниками.

Плани розвитку господарства та культури областей (країв), районів, міст затверджувалися відповідними Радами народних депутатів.

Планові органи (Держплан СРСР та інші), як і всі органи управління, були зобов'язані забезпечувати сталість планових завдань шляхом ретельного узгодження всіх показників плану.

Зміни планів підприємств вищими органами формально при­пускалися лише як виняток, після попереднього обговорення з керівництвом підприємств, з одночасним внесенням необхід­них змін у взаємопов'язані показники плану та взаємовідноси­ни з бюджетом, згідно з чинним законодавством.

Останнє положення було основним недоліком державного планування в СРСР, адже саме за допомогою змін у плані в бік зниження директори підприємств займалися приписуваннями і одночасно отримували премії за перевиконання плану в той час, коли вони лише виконували попередні плани.

Однак не можна сказати, що державні плани були характер­ними лише для соціалістичних країн. Так, в Індонезії існували п'ятирічні плани розвитку, так звані РЕПЕЛІТА. У результаті РЕПЕЛІТА IV (1984-1988) значно скоротилася чисельність лю­дей, що жили за межами бідності.

Характеристика видів сучасного державного проектування. Для демократичного режиму більш характерними є інші три рі­зновиди державних проектів - державні прогнози, державні про­грами та державні моделі розвитку регіонів.

Державне прогнозування здійснюється на науковому рівні. Варіанти такої науковості можуть бути різними, адже будь-яка організаційна діяльність є немислимою без прагнення до перед­бачення. При цьому справжнє передбачення (наукове, повсяк­денне, інтуїтивне тощо) може далеко не завжди розмежуватися з гаданнями, пророцтвами тощо. Звісна річ, як зазначав доктор юридичних наук А. Венгеров, «... передбачення сприятливого чи несприятливого впливало на психіку і поведінку окремої людини і різного роду колективів»¹. Таке передбачення вплива­ло й на політику держави, але зараз йдеться не про це. Держав­не прогнозування повинно здійснюватися на науковій основі. Варіанти таких прогнозів можуть бути різними. Так, відомий фізик і економіст В. Феллер пропонує на основі аналізу історичних

¹ Венгеров А.Б. Предсказания и пророчества: за и против: Историко-философ-ский очерк. - М., 1991. - С. 202.

198

РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

циклів робити прогнози майбутнього¹. Проте, на нашу думку, більш цікавим є прогнозування майбутнього на основі синергетики, яка досліджує механізми глобальної еволюції, ієрархічної організа­ції світу, феномени самоорганізації та саморозвитку, нелінійнос-ті та нерівноваженості, становлення «порядку через хаос» та нестійкості як основної характеристики процесів еволюції.

Великим дослідником синергетики в політиці та праві був професор А. Венгеров. Так, стосовно співвідношення політики і синергетики він зазначав, що «...синергетичне «управління» по­літикою насамперед має включати розуміння політичної систе­ми як багаторівневої. Це означає, що для вирішення будь-яких проблем недостатньо діяти лише на одному рівні, наприклад, макрорівні, вважаючи, що зміни, які відбудуться на макрорівні, зможуть перебудувати всю політичну систему»².

Говорячи про значення синергетики для права, А. Венгеров підкреслює: «Синергетика досліджує структури найрізноманіт­нішої природи, що складаються з багатьох підсистем, досліджує, яким чином взаємодія таких підсистем (мікросистем) призво­дить до виникнення просторових, часових, просторово-часових, соціальних та інших структур у макроскопічному масштабі, тоб­то коли макроскопічні структури утворюються в результаті са­моорганізації. Причому такими макроскопічними структурами, що, безумовно, цікавлять вчених-юристів, можуть бути організа­ційні утворення, наприклад, трудові колективи, або економічні стани, наприклад, господарські зв'язки, відносини розподілу, не­трудові доходи (зокрема, їх динаміка) або соціальні об'єкти, такі, як злочинність (регіональні, структурні характеристики), або духовні явища (суспільна думка) тощо. Для синергетики основ­ним є дослідження переходів від мікросистем через деякі про­міжні серединні стани (мезостани, мезорівні) до макроструктур, головним чином переходів типу «хаос - порядок» (до стійких структур). Поняття «нестійкість», «порядок», «хаос», «парамет­ри порядку» і деякі інші входять до поняттєвого апарату сине­ргетики, відображаючи загальність деяких процесів, що утворю­ються самі собою в системах найрізноманітнішої природи - біо­логічної, хімічної, соціальної, економічної, юридичної тощо»³.

¹ Феллер В.В. Новий миф о будущем: Научно-популярное издание. - Самара, 2000. - С. 11.

² Венгеров А.Б. Синергетика и политика // Общественнме науки и современ- ность. - 1993. - № 4. - С. 67.

³ Венгеров А.Б. Синергетика, юридическая наука, право // Советское государс- тво и право. - 1986. - № 10. - С. 38-39.