Глава 20. Законність і правова культура

435

для досягнення актуальних правових цілей. У зв'язку з цим важливим є обґрунтування вірогідних змін у системі правової орієнтації громадян і розробка засобів, що або блокують, або сти­мулюють їх появу.

Функція правової соціалізації виражається у здатності пра­вової культури забезпечувати передачу новим поколінням накопиченого досвіду та культури для ефективного викорис­тання своїх суб'єктивних прав і дотримання юридичних обо­в'язків.

Антиподи правової культури. Слід зазначити, що антиподи правової культури можуть виражатися як у позитивному, так і в негативному аспекті.

Негативним антиподом (протилежністю) є правовий нігілізм, а позитивним - правовий ідеалізм.

Схематично це виглядає так:

Правовий нігілізм «- Правова культура -> Правовий ідеалізм

Рис. 20.1. Правова культура та її антиподи

Правовий нігілізм - це негативне ставлення до права, зако­ну і правових форм організації суспільних відносин.

Існують два основних варіанти класифікації різновидів пра­вового нігілізму.

Так, за проявами правовий нігілізм може виражатися у на­вмисному порушенні законодавства, масовому недотриманні і не­виконанні юридичних розпоряджень, виданні суперечливих пра­вових актів, підміні законності доцільністю, конфронтації пред­ставницьких і виконавчих структур та порушенні прав людини.

Навмисне порушення законів і інших підзаконних норма­тивно-правових актів. Прикладом такого варіанту правового нігілізму є вчинення злочину, наприклад, убивство. У даному випадку злочинець, знаючи і розуміючи правові вимоги, ставить­ся до них негативно, адже не слідує їм.

Масове недотримання і невиконання юридичних розпоря­джень. Прикладом цього є бунт, революція тощо. Так, під час перехідного періоду до ринкових відносин багато хто з грома­дян як Росії, так і України не дотримувався юридичних розпо­ряджень: ухилявся від сплати податків, не реєстрував своїх під­приємств, не отримував необхідних ліцензій тощо. Це все було проявами саме правового нігілізму.

28*

436

РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

Видання суперечливих правових актів. Прикладом цього є юридичні колізії між різними нормативно-правовими актами, які суперечать один одному.

Підміна законності доцільністю. Прикладом цього є події, які відбувалися після революцій: терор, звільнення злочинців під приводом того, що вони є жертвами минулого режиму. Так, у 1917 році кримінальні злочинці були звільнені під приводом того, що всі злочинці є жертвами царизму. У 1918 році радянсь­ка влада у відповідь на вбивства своїх керівників проголосила політику так званого «червоного терору». Його результатом було знищення без законних підстав колосальної кількості представ­ників інтелігенції, дворян і священиків під приводом того, що вони належать до «експлуататорських класів». Так доцільність замінила законність.

Конфронтація представницьких і виконавчих структур. Прикладом цього є протистояння у вересні 1993 року народних депутатів РРФСР та її Президента Б.М. Єльцина, коли предста­вницькі (з'їзд народних депутатів та Верховна Рада РРФСР) і виконавчі (Президент і Уряд Росії) структури видавали розпо­рядження, які суперечили одне одному. Ця конфронтація зго­дом вилилася в збройне протистояння і людські жертви, а заве­ршилася збройним штурмом парламенту.

Порушення прав людини. Уперше на найвищому рівні права людини були закріплені в Загальній декларації прав людини (1948). Одним з основних прав людини визнається її право на життя, а тому масові репресії в умовах авторитарних і тоталітар­них режимів (наприклад, культурна революція в Китаї 1966-76 рр., геноцид в Іраку проти курдів за часів Саддама Хусейна, холокост проти євреїв під час Другої світової війни, голодомор в Україні 1930-х і 1940-х років) є саме проявами правового нігілізму.

Інша класифікація правового нігілізму може здійснюватися за формою. У цьому випадку правовий нігілізм може виража­тися як в активній, так і в пасивній формі.

Пасивна форма правового нігілізму, яку ще іноді називають теоретичною формою, означає байдуже ставлення до права, недо­оцінку його ролі і значення. Прикладом цієї форми є анархізм. Науковий анархізм виник у ХІХ-ХХ столітті як один з варіантів перетворення існуючого ладу. Анархісти вважали, що відносини між людьми не потребують якогось державно-правового регулю­вання, адже люди самі зможуть домовитися між собою.

Активна форма нігілізму означає свідомо вороже ставлення до права. Прикладом саме цього є вчинення злочинів.