Глава 17. Норма права

353

Саме тому можна зазначити, що це - складна гіпотеза.

Диспозиція - елемент структури, що містить саме правило по­ведінки, відповідно до якого мають діяти учасники правовідносин.

За ступенем визначеності і складом диспозиція може бути абсолютно визначеною, відносно визначеною або альтернативною:

• абсолютно визначена диспозиція - це диспозиція, що чітко визначає права та обов'язки учасників правовідносин, тобто варіант поведінки;

• відносно визначена диспозиція - це диспозиція, що не міс­тить суттєвих ознак поведінки учасників відносин та повних даних про їх права і обов'язки;

• альтернативна диспозиція - диспозиція, яка характеризу­ється тим, що вказує на декілька правових наслідків, але про­понує настання лише одного з них.

Прикладом абсолютно визначеної диспозиції є частина 1 статті 115 Кримінального кодексу України, де говориться: «Вбив­ство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, - карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадця­ти років»¹. Прикладом відносно визначеної диспозиції є стаття 927 Цивільного кодексу України, яка зазначає: «Страхування вантажів, пасажирів і багажу проводиться відповідно до зако­ну»². Прикладом альтернативної диспозиції є стаття 40 Консти­туції України: «Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до орга­нів державної влади, органів місцевого самоврядування та поса­дових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений зако­ном строк»³.

Санкція - елемент структури, що вказує на наслідки, які ви­никають у результаті дотримання чи порушення диспозиції нор­ми права.

Санкція може бути охоронною чи позитивною. Охоронна санкція - це негативне ставлення суспільства, держави чи гро­мадян до порушника правової норми. Позитивна санкція - це схвальне ставлення держави, суспільства чи громадян до особи, яка дотримується диспозиції норми права (корисні варіанти поведінки) на рівні, що перевищує загальні вимоги.

¹ Кримінальний кодекс України (прийнятий сьомою сесією Верховної Ради Укра­ їни 5 квітня 2001 року). - К., 2001. - С. 58.

² Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 року. - X., 2003. - С. 287.

³ Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 чер­ вня 1996 року. - К., 1997. - С. 17.

23 Т^Су/г¹ держави і права

354

РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

Позитивна санкція виражається у відзнаках - преміях, під­вищеннях у посаді тощо. Охоронна санкція може бути штраф­ною чи відновлювальною.

Штрафна санкція передбачає позбавлення волі, штраф, дога­ну, стягнення матеріальної шкоди тощо. Основним завданням штрафних санкцій є покарання правопорушника, а також попе­редження майбутніх правопорушень, виправлення і перевихо­вання правопорушника.

Відновлювальна санкція передбачає усунення нанесеної лю­дині шкоди і відновлення її прав. Поширеними відновлюваль-ними санкціями є стягнення аліментів, відновлення на роботі незаконно звільненого тощо. їх основним завданням є віднов­лення порушених прав.

Конкретний нормативно-правовий акт не завжди містить усі три елементи структури одночасно. Так, у статті 731 Цивільного кодексу є диспозиція, а санкція передбачається статтею 736 цьо­го Кодексу. Особлива частина Кримінального кодексу в основ­ному містить диспозицію і санкцію, а гіпотеза, як правило, розта­шована у Загальній частині.

Способи викладення норм права. Наявність або відсутність у статті нормативно-правового акту всіх елементів структури норми права дозволяє виділити повний, посилковий та бланкет-ний спосіб викладення.

Повний спосіб передбачає викладення всіх трьох елементів стру­ктури норми права у статті відповідного нормативно-правового акту.

В умовах посилкового способу викладення в статтях норма­тивно-правового акту містяться не всі структурні елементи пра­вової норми, але є посилання на інші статті цього чи іншого акту. Посилковий спосіб передбачає посилання на ті конкретні статті даного чи інших нормативно-правових актів, в яких міс­титься «відсутня» частина норми.

Бланкетний спосіб викладення передбачає, що для з'ясуван­ня змісту гіпотези чи диспозиції та санкції слід звертатися не до конкретної статті нормативно-правового акту, а до певної групи чи виду нормативних актів.

Повний спосіб передбачає два варіанти викладення - прос­тий або розгорнутий. Простий спосіб викладення характеризу­ється відсутністю розгорнутих визначень, класифікаційних ознак при розкритті змісту елементів норми внаслідок їх очевидності. Розгорнутий спосіб викладення містить вказівки на ознаки, ви­значення, поняття, шляхом яких розкривається зміст того чи іншого структурного елементу норми права.