Глава 5. Держава 81

Первинна держава

Конфедерація -> імперія

Національна держава

Глобалізація

Рис. 5.3. Розвиток державної організації

Характеристика конфедеративно-імперського періоду роз­витку держави. Подальший же розвиток держави передбачає такі етапи: конфедеративно-імперський, національно-державний і глобальний (рис. 5.3).

Як правило, на основі первинних держав утворювалися своє­рідні конфедерації. Найвідомішими конфедераціями були Шу­мер, Нижній та Верхній Єгипет, Еллада (Стародавня Греція). Потім у результаті завоювання конфедерації перетворювалися на імперії чи ставали їхніми частинами. Так, приблизно в XXXIII столітті до н.е. легендарний цар Нижнього Єгипту Скорпіон за­хопив Верхній Єгипет. Так у Єгипті виникло Раннє царство. Завоювання номів Шумеру правителем Лагашу створює першу шумерську імперію. Завоювання ж Шумеру Саргоном Великим остаточно її оформлює в Аккадську імперію. Еллада ж досить тривалий час існувала у вигляді конфедерації. Навіть спроба її підкорити, яку почали перські царі Дарій та Ксеркс, успіху не мала. Однак боротьба між полісами Аттика (з центром в Афі­нах) та Лаконіка (з центром у Спарті) врешті-решт дозволила Македонії завоювати Елладу. Завоювання ж Середземномор'я Римом призвело до існування в Євразії лише чотирьох імперій - Римська імперія, Парфянське царство, Індія та Китай. Перехід до феодалізму зумовив появу нових імперій - імперія Карла Великого, Арабський халіфат, Київська Русь та ін. Основним чинником їх утворення були саме процеси завоювання одних держав іншими.

Характеристика процесів утворення і розвитку національ­ної держави. Поступово процеси урбанізації, комерціалізації та індустріалізації спричинили розпад імперій. На їх уламках утво­рилися національні держави.

6 Теорія держави і права

82

РОЗДІЛ 2. СУСУПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА І ПРАВО

Це було пов'язано насамперед з тим, що в цей період почали бурхливо утворюватися нації, які були не лише етнічними (по­ходження, мова, культура) утвореннями, що існували і в поперед­ній період, а й утвореннями соціальними, для яких була характе­рною спільність економічного життя та розвиток комунікацій -економічних, політичних, культурних, особистих та інших. Де­які з цих націй і утворили власні держави.

У період кризи феодалізму саме національні держави сприя­ли формуванню національних ринків, що було, без сумніву, про­гресивним явищем.

Цей процес був пов'язаний з процесами як політичної, так і економічної інтеграції, адже продаж товарів на великій терито­рії був досить ускладнений внаслідок чехарди різного роду мит, податків, приписів та грошових одиниць. Для того щоб нові тех­нології змогли окупатися, місцеве господарство повинно бути консолідованим в єдину національну економіку.

Будівництво ж національних економік зумовило зміни сві­домості. Нові засоби масової інформації значно збільшили обсяг новин. Що, у свою чергу, сприяло поступовому розширенню сві­тогляду. Виникла національна свідомість.

Система національних держав була закріплена Вестфальсь-кою системою, згідно з якою у внутрішній політиці саме держа­ва має владні повноваження, а у сфері міжнародних відносин держави були єдиними «гравцями».

Процеси ж створення національних держав відбувалися од­ночасно з процесами ліквідації феодальної роздробленості. Так, у XIX столітті утворилися національні держави в Німеччині та Італії.

У XX столітті ця система почала втрачати свої чіткі обриси.

Характеристика держави часів глобалізації.

Глобалізація - це загальносвітовий соціальний процес, що містить потоки ідей, капіталів, товарів, науково-технічних до­сягнень, політичних норм і стандартів, законодавства, які зу­мовлюють розвиток світу як цілісної економічної, міжнарод­но-правової, політичної, соціокультурної суперсистеми.

Для часів глобалізації характерним є те, що:

- держава залишається головним «актором» у міжнародних відносинах, хоча ступінь її впливовості є надзвичайно спір­ним питанням;