4. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації

У міждержавному регулюванні валютних та кредитних відносин основна роль належить спеціальним міжнародним валютно-фінан­совим організаціям, серед яких провідне місце займають Міжна­родний валютний фонд, Світовий банк, Банк міжнародних розра­хунків, регіональні банки та валютно-кредитні організації ЄС — Європейський інвестиційний банк, Європейський фонд валютного співробітництва, Європейський банк реконструкції та розвитку.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) — це міжурядова ва­лютно-кредитна організація зі сприяння розвитку міжнародної торгівлі та співробітництву у валютній сфері. Створений на міжна­родній конференції в Бреттон-Вудсі (США) в 1944 p., а розпочав працювати з 1947 р. Має статус спеціалізованого закладу ООН. Ста­ном на 2012 р. нараховує понад 187 країн-членів. Україна стала членом МВФ у вересні 1992 р. (на той час — 167-м членом).

МВФ — це організація акціонерного типу. Його ресурси форму­ються за рахунок внесків країн-учасниць відповідно до встановленої для кожної країни квоти. Розмір квоти залежить від рівня еконо­мічного розвитку країни та її ролі в світовій економіці й міжнарод­ній торгівлі. Квота переглядається кожні 5 років. За даними МВФ, на кінець серпня 2009 року йо­го статутний фонд складав 217,4 млрд СПЗ (близько 325 млрд дол. США). Квота України становить 0,63 %. Найбільші квоти мають такі країни: США — 17,1; Японія — 6,1; Німеччина — 6,0; Велико­британія і Франція — по 5,0; Китай — 3,7; Італія і Саудівська Аравія — по 3,2; Канада — 2,9; Російська Федерація — 2,7 %. Залежно від розмірів квот розподіляються голоси між країнами під час прийняття рішень в керівних органах МВФ. Кожна держава має 250 голосів плюс один голос на кожні 100 тис. СПЗ її квоти. В результаті більшість голосів належить США і країнам — членам ЄС.

Основними завданнями МВФ є:

• моніторинг економічного та фінансового розвитку, надання консультацій, спрямованих на упередження кризових явищ у валютно-фінансових системах;

• термінове кредитування країн із труднощами, пов’язаними з нерівновагою платіжного балансу; надання супровідної консуль­таційної допомоги з метою усунення причин такої розбалансованості міжнародних платежів країни;

• надання валютних кредитів державам-членам для вирівнюван­ня платіжних балансів;

• організація відповідної технічної та освітньої допомоги у сфері валютно-фінансових відносин.

Кредитні операції МВФ здійснює лише з офіційними органами країн-членів — казначействами, центральними банками, валютни­ми стабілізаційними фондами. Кредити надаються у формі прода­жу іноземної валюти за національну, а погашаються шляхом вику­пу національної валюти за іноземну.

МВФ надає такі основні види кредитів:

1. Автоматичний кредит на вимогу країни-члена МВФ у межах від 25 до 125 % її квоти (залежно від того, якою є резервна позиція країни-члена МВФ: резервна частка + кредитна позиція).

2. Резервні кредити «стенд-бай», які надаються на термін від 12 до 24 місяців для подолання короткострокових проб­лем, пов'язаних із дефіцитом платіжного балансу. Кредити погаша­ються впродовж 3'/₄ — 5 років.

3. Кредити в межах механізму розширеного кредитування, який має на меті подолання серйозних порушень рівноваги платіжного балансу, зумовлених несприятливими структурними змінами ви­робництва, торгівлі або цін. Кредити (терміном до 3 років) нада­ються траншами. Наступний транш перераховується лише за умо­ви виконання погоджених з МВФ заходів макроекономічних стабілізаційних програм або структурних реформ, передбачених по­переднім траншем. Строк погашення складає 4^!/₂ - 10 років.

В рамках Трастового фонду для скорочення бідності та сприян­ня економічному росту в січні 2010 року для країн із низькими до­ходами було розроблено нові пільгові механізми:

1. Розширений кредитний механізм — спрямований на середньострокову підтримку країн з низькими доходами, що мають три­валі труднощі з дефіцитом платіжного балансу. Фінансування здійснюється за нульовою відсотковою ставкою, з пільговим періо­дом 5'/₂ років і повним терміном погашення 10 років.

2. Кредитний механізм «стенд-бай» — використовується для фінансової підтримки країн з низькими доходами, що мають корот­кострокові труднощі з урегулюванням платіжного балансу. Фінан­сування здійснюється за нульовою відсотковою ставкою, з пільго­вим періодом 4 роки і повним терміном погашення 8 років.

3. Механізм прискореного кредитування — передбачає швидку фінансову допомогу країнам із низькими доходами, що мають термінові фінансові потреби для врегулювання платіжного балансу. Механізм є надзвичайно гнучким та використовується у багатьох випадках. Фінансування здійснюється за нульовою відсотковою ставкою, з пільговим періодом 5'/₂ років і повним терміном пога­шення 10 років.

Зазначені нові механізми є частиною ширшої реформи МВФ, пов'язаної з формуванням гнучкості його політики під час світової фінансової та економічної кризи.

Діяльність МВФ спрямовується на забезпечення стабіль­ності світової валютно-фінансової системи. В процесі досягнення цієї мети МВФ передбачає право кожної країни на отримання кре­диту з метою вирівнювання платіжного балансу. Реалізувати нада­не право чи не реалізовувати його — справа компетентних органів кожної країни-члена МВФ.

Група Світового банку включає в себе п'ять міжнародних ор­ганізацій:

1. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);

2. Міжнародна фінансова корпорація (МФК);

3. Міжнародна асоціація розвитку (МАР);

4. Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ);

5.Міжнародний центр врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС).

Метою діяльності всіх членів групи Світового банку є підви­щення рівня соціально-економічного розвитку країн, що розвиваються, та країн із перехідною економікою — шляхом надання їм де­шевших (за ринкові) інвестиційно-кредитних ресурсів. Кожна з ор­ганізацій групи Світового банку має власні функції та відіграє свою, якісно відмінну роль у досягненні спільної мети.

Україна стала членом МБРР із вересня 1992 року, МФК - у жовтні 1993 року, БАГІ - 1995 року, МЦВІС - 2000 року.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку, який часто нази­вають Світовим банком, було засновано одночасно з МВФ на Бреттон-Вудській конференції 1944 року. Свою діяльність МБРР розпо­чав 1946 року, має статус спеціалізованого закладу ООН. Членом МБРР може стати лише та країна, що набула членство в МВФ.

Метою діяльності МБРР є надання дешевших за ринкові дов­гострокових інвестиційних та стабілізаційних кредитів урядам най­менш розвинених країн-членів. Кредитні ресурси спрямовуються передусім на об'єкти інфраструктури (енергетика, транспорт, зв'язок), розвиток сільського господарства, в охорону здоров'я та освіту, на проекти в галузях промисловості, на структурну перебу­дову економіки, оздоровлення платіжного балансу. Строк кредиту­вання - приблизно 20 років, частка участі МБРР 30 %.

Кредитні ресурси МБРР формуються за рахунок власних коштів, прибутків від операцій та позичок на міжнародних ринках капіталів. Останні залучаються під низькі відсотки завдяки високо­му кредитному рейтингу МБРР.

Міжнародну фінансову корпорацію було створено 1956 року з метою забезпечення стійкого припливу приватних інвестицій у країни, що розвиваються, та становлення в них приватного підпри­ємницького сектору.

МФК надає позики приватним структурам, інвестує у формі часткової участі в капіталі, а також консультує щодо стимулювання росту приватного сектору в країнах, що розвиваються.

МФК, співфінансуючи приватні підприємницькі проекти, не лише досягає підвищення відповідальності приватного підприємця за рентабельність проекту, але й виступає гарантом для залучення капіталу з інших джерел. На відміну від МБРР, ця установа надає позики без урядових гарантій.

Міжнародну асоціацію розвитку засновано 1960 року з метою довгострокового кредитування найбідніших країн світу. МАР надає фінансову допомогу країнам, що розвиваються, у виг­ляді кредитування конкретних проектів. Кредити є безвідсотковими, терміном до 40 років, з відтермінуванням основних платежів протя­гом перших десяти років.

Джерелами фінансування МАР є прибутки МБРР, внески її держав-членів, передусім найрозвиненіших, а також кошти, отри­мані за рахунок погашення раніше наданих кредитів.

Багатостороннє агентство гарантування інвестицій, яке було створено 1988 року, є наймолодшою організацією групи Світового банку. Діяльність БАГІ спрямована на захист прямих іноземних інвестицій у країни, що розвиваються, від некомерційних (політич­них) ризиків. До некомерційних ризиків належать: війни, соціальні вибухи, експропріація вкладеного капіталу, неможливість переказу прибутку за кордон та ін. Гарантії надаються тільки інвесторам із країн-членів БАГІ. Строк гарантій 15-20 років за прямими інве­стиціями, за позиками — понад три роки. Гарантії БАГІ, по суті, е страховкою, за одержання якої треба сплатити від 0,25 % до 1,25 % за кожні 100 доларів вартості гарантії.

Установа також надає консультативні послуги урядам країн-членів, допомагаючи останнім залучати приватні інвестиції в еко­номіку.

Міжнародний центр врегулювання інвестиційних суперечок засно­вано 1966 року з метою сприяння припливу іноземних капіталів шляхом створення умов для примирення й урегулювання спорів між урядами й іноземними інвесторами. Центр виступає арбітром між інвестором й урядом країни в разі виникнення конфлікту. Про­цес урегулювання інвестиційних спорів має дві форми: примирен­ня й арбітраж. Примирення досягається тоді, коли вдається пере­конати обидві сторони у можливості вирішити конфлікт узгоджено,! через взаємні поступки. Якщо ж примирення неможливе, то МЦВІС виносить аргументоване рішення на користь однієї з сторін; така процедура має назву арбітраж.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) функціо­нує з 1991 року з метою сприяння економічним реформам у країнах: Східної Європи та колишнього СРСР. Україна стала членом ЄБРР 13 серпня 1992 р.

Основними об'єктами кредитування ЄБРР є приватні фірми і державні підприємства, що приватизуються, а також новостворені компанії, включаючи спільні підприємства з іноземними інвести­ціями. Майже 60 % ресурсів Банку спрямовується на розвиток у цих країнах приватного сектору, а 40 % — на розвиток інфраструктури. |

Для сприяння економічному співробітництву та інтеграції країн в різних регіонах в 1940—60-х рр. були створені регіональні банки розвитку: в 1949 р. — Міжамериканський банк розвитку (53 країни); в 1964 р. — Африканський банк розвитку (75 країн), Азіатський банк розвитку (14 країн).

До регіональних європейських валютно-кредитних організації належать: Європейський інвестиційний банк, Європейський фонд валютного співробітництва, Європейський банк реконструкції та розвитку.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), створений у 1958 р., — це фінансова організація ЄС, яка забезпечує довгострокові позики для капітальних інвестицій з метою зміцнення збалансованого економічного розвитку Союзу та інтеграції. ЄІБ також сприяє виконанню фінансових аспектів політики співробітництва з країнами, які не є членами ЄС. Пріоритетне завдання банку — підтримання регіонального розвитку. Більше ніж половина загальної суми позик виділяється для інвестицій у виробництво в регіонах, які відстають у індустріальному розвитку чи переживають занепад промисловості, для покращання систем зв'язку та охорони довкілля. Проекти, підтримані позикою ЄІБ, мають найнижчу з можливих відсоткових ставок. Кредити надаються на 20—25 років.

Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС) створений у 1973 р. в межах європейської валютної системи. Він надає кредити країнам — членам ЄС для покриття дефіциту платіжного балансу за умови виконання ними програми стабілізації економіки, а також виконує функції кредитно-розрахункового обслуговування.

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) — це міжнародний банк, створений у квітні 1991 р. для сприяння еконо­мічним реформам у країнах Східної Європи та колишнього СРСР. У кредитуванні віддає перевагу недержавним структурам господа­рювання. 60 % його ресурсів спрямовано на розвиток у цих краї­нах приватного сектору, а 40 % — на розвиток інфраструктури.

Завданням ЄБРР є створення в постсоціалістичних країнах конку­рентоспроможної промисловості, розвиток взаємовигідних зв'язків між західноєвропейськими країнами і надання кредитів під великі проекти в галузях енергетики, транспорту, зв'язку, охорони довкіл­ля тощо.

Надаючи кредити, ЄБРР сприяє швидкому переходу східноєвро­пейських країн до економічної стабільності.

Пріоритетними проектами фінансування в Україні є конверсія, сільське господарство, приватизація, транспорт, телекомунікації, охорона довкілля, сприяння розвитку банківського сектору. Банк фінансує проекти вартістю не менше ніж 15—17 млн дол. США. Максимальний річний відсоток, який має сплачуватися банку за кредити, — 16—18 %.

Банк міжнародних розрахунків (БМР) — це розрахункова палата, що діє на акціонерній основі. Створено БМР у 1930 р. у Базелі згідно з Гаагською угодою про німецькі репатріації за ре­зультатами Першої світової війни. Його членами є 41 країна. Роз­рахунковою одиницею, в якій ведеться баланс БМР, був і залишається золотий швейцарський франк (один золотий франк містить 0,29 г чистого золота; американський долар конвертується у золотий франк за курсом 1 золотий франк = 1,94 долара). Нині БМР здійснює банківські операції з метою сприяння центральним банкам країн в управлінні їх банківськими резервами; займається регулюван­ням міжнародних розрахунків та розробкою погоджених банків­ських стандартів; здійснює дослідження в галузі валютної і грошової політики. Функції регулювання міжнародних розрахунків та розроб­ка нормативних документів з банківського нагляду здійснюються через три комітети: Базельський комітет з банківського нагляду; Базельський комітет з систем платежів і розрахунків; Постійний комітет з євровалют. Мінімальні стандарти з банківського регулю­вання і нагляду, погоджені з БМР, використовує більшість країн світу як основу побудови національного банківського законодавства.

Паризький клуб — неформальна організація урядів головних держав-кредиторів світу. Основними його членами є розвинуті краї­ни — члени ОЕСР (у 1998 р. об'єднував 19 країн). В його роботі також беруть участь МВФ та Світовий банк. Клуб не має жорсткої організаційної структури і може поповнювати свої ряди будь-якими країнами-кредиторами, що визнають умови його роботи. Здійснює нагляд за державною заборгованістю країн-боржників. У разі виникнення проблем у країни-боржника зі збалансованістю платіж­ного балансу, організовує багатосторонні переговори та бере участь у виробленні угоди про перенесення строків сплати чи реструкту­ризацію зовнішнього боргу. Обов'язковою умовою звернення за допомогою до Паризького клубу про відстрочення сплати боргу є попереднє погодження з МВФ програми урядових заходів, спрямо­ваних на виправлення становища. Часто бере участь у виробленні умов реструктуризації зовнішніх боргів країн, що розвиваються (наприклад: Торонтські умови, що діяли у 1988—1991 рр.; Лон­донські умови 1991—1994 рр.; Неапольські умови, що діють з 1995 р. та Ліонські умови, що діють з 1996 р.).

Лондонський клуб — консультаційний комітет крупних при­ватних банків-кредиторів (об'єднує близько 1000 банків), що займається проблемами реструктуризації приватної зовнішньої заборгованості. Переговори про умови реструктуризації веде один з банків за дорученням усіх банків, що беруть участь у консульта­тивній раді. Умовою підписання угоди про реструктуризацію боргів є прийняття країною програми МВФ зі структурної перебудови еко­номіки та здійснення економічних реформ.

Діяльність Лондонського клубу за метою схожа на діяльність Паризького клубу. Відмінність складає лише те, що Паризький клуб об’єднує країни-кредитори в особі центральних банків та міністрів фінансів країн-кредиторів, в той час як Лондонський клуб об’єднує недержавні, комерційні банки.