5. Русловий метод обліку води

Русловий метод обліку води полягає у визначенні витрат і стоку води за даними спостережень за рівнями води в контрольному створі (гідростворі) каналу, для якого попередніми вимірюваннями встановлена залежність Q = f(H).

Рівні води вимірюють на водомірних постах. На каналах влаштовують переважно рейкові пости, а на річках і водоймах — пальові. Для визначення витрат води в гідростворі вимірюють глибини і швидкості течії. За даними витрат при різних рівнях будують залежність Q = f(H) і визначають стік води. Далі проводять лише водомірні спостереження; за рівнем і за кривою Q = f(H) визначають витрату води у даному створі. Залежність витрати від рівня періодично перевіряють, щоб виявити відхилення, які відбуваються внаслідок деформації, а також зміни шорсткості русла.

Для збільшення точності вимірювання витрат води при систематичних і контрольних вимірюваннях русловим методом використовують фіксовані русла, які являють собою прямолінійні ділянки каналів, захищені бетоном, камінням та іншими матеріалами від розмивання і замулення.

Русловий метод вимірювання витрат води застосовують для обліку води на опорних постах джерел зрошення, на головних ділянках і балансових пунктах обліку магістральних та інших великих каналів зрошувальних і осушувальних систем, а також при таруванні і контрольно-дослідних вимірюваннях. Русловий метод простий. Він не потребує влаштування спеціальних споруд. На стійких ділянках каналів і фіксованих руслах цей метод забезпечує допустиму точність обліку. Однак при деформації русла внаслідок його розмивання або замулення, а також при наявності змінного підпору похибки вимірювання витрат можуть становити 10 % і більше. Для вимірювання рівня води на постах при русловому методі обліку встановлюють рівнеміри, датчики рівня, самописці.

6. Організація мережі гідрологічних станцій і постів спостережень

Основу для пізнання закономірності формування гідрологічного режиму та вирішенні різних практичних задач, що стоять перед гідрологією і практикою водогосподарського будівництва, складають матеріали спостережень на мережі гідрометеорологічних станцій та постів. Усі метеорологічні роботи проводилися під загальним керівництвом державного комітету по гідрометеорології і контролю природного середовища – Держкомгідромету (1978 рік – головне управління гідрометеослужби при Раді Міністерств України ). На Україні робота ведеться під керівництвом республіканського управління по гідрометеорології та контролю природного середовища. В кожній області функціонує обласне управління з аналогічною назвою. На ці установи покладено такі основні завдання: вивчення гідрометеорологічного режиму і забруднення природного середовища; забезпечення народного господарства гідрометеорологічною інформацією, метеорологічними та гідрологічними прогнозами , відомостями про клімат, гідрологічний та агрометеорологічний режим і режим забруднення природного середовища, проведення науково-дослідних робіт в галузі метеорології; узагальнення і видання матеріалів спостережень і наукових досліджень.

Гідрологічна мережа входить як складова частина в загальну метеорологічну мережу і являє собою сукупність гідрологічних станцій і постів, влаштованих з метою вивчення гідрологічного режиму і повсякденної планомірної інформації про стан водних ресурсів.

Вивчення гідрологічного режиму водних об’єктів проводиться стаціонарним і експедиційними способами. Для повного і всебічного вивчення водних об’єктів використовується стаціонарний спосіб, який полягає в організації тривалих гідрометричних спостережень на постійно діючих постах і станціях.

Експедиційний спосіб дає змогу у короткий час провести гідрометричні роботи на значній кількості водних об’єктів і використовується в основному за спеціальним завданням (зрошення, спорудження мостів, гідроелектростанції і таке інш.).

Розрізняють основні і спеціальні гідрологічні станції і пости. Основні, в свою чергу, поділяються на режимні та оперативні інформаційні.

Основні пости займаються вивченням гідрологічного режиму водних об’єктів протягом багаторічного періоду, та забезпечення службі прогнозів і народного господарства режимною та оперативною інформацією. Режимні гідрологічні пости призначені для вивчення місцевих особливостей гідрологічних річок і водойм; оперативні – споруджуються для забезпечення гідрологічною інформацією служби прогнозів і зацікавлених народногосподарських організацій.

Спеціальні гідрологічні станції і пости вивчають місцеві особливості режиму водного об’єкту за цвілевою програмою.

Гідрологічна станція, установа задачею якою є спостереження і вивчення гідрологічного режиму вод на території її діяльності. Гідрологічні станції діляться на два розряди.

Станції першого розряду І вивчають гідрологічний режим водних об’єктів закріпленою за ними території, забезпечуючи гідрологічною інформацією зацікавленні організації та керують роботою станції її розряду та гідрологічних постів.

Станції розряду ІІ проводять спостереження і гідрометричні роботи, обробляють матеріали гідрометричних постів та передають інформацію про спостереження на станції і розряду.

Станція гідрологічна – 1) виробничий орган гідрометеорологічної служби, що проводить спостереження й вивчає гідрологічний режим водних об’єктів. станції гідрологічні поділяють на річкові, озерні, болотні, водно балансові.

Гідрологічний пости - це місце вибране на водному об’єкті, де проводяться систематичні спостереження за різними елементами водного режиму.

На гідрологічних постах проводять спостереження для отримання гідрологічного прогнозу.

Прогноз гідрологічний – науково обґрунтоване передбачення гідрологічного режиму.

Гідрологічні пости спостереження бувають за рівнем і температурою води, льодовими утвореннями і льодовою обстановкою, вимірюють витрати води і проводять метеорологічні спостереження за програмою метеорологічних постів I розряду. На окремих постах вимірюють витрати наносів і беруть відбір проб води на каламутність та для хімічного аналізу.

На постах II розряду проводяться спостереження за програмою постів I розряду за виключенням вимірів витрат води на наносів.

На постах III розряду ведуться спостереження за рівнем і температурою води, льодовими утвореннями та льодовою обстановкою.

При розміщенні гідрологічної мережі станцій і постів прагнуть до того. Щоб результати їх спостережень були характерні (репрезентативними) для даної річки або району в цілому. З таким розрахунком, щоб кількість їх була як мого меншою. Але достатню для отримання надійних даних про водний режим річок.

Нині тільки на малих річках України (A < 2000 км²) діє 307 гідрологічних постів. З них 298 вимірюють стік води, а на 178 стік завислих наносів.

З метою вивчення процесів формування водного балансну річкових басейнів і на основі цього розробки нових і удосконалення існуючих методів гідрологічних розрахунків і прогнозів в Україні відкриті водно балансові станції: Придеснянська, Бутанська, Волино - Подільська, Закарпатська, а також Богуславська польова експериментальна гідрологічна база УкрНДІГІМ.