6.2 Типи автоматичних складів

За основні ознаки класифікації прийнята наявність стелажних конструкцій, типи й конструкція стелажів і машин, що штабелюють.

Можлива класифікація автоматичних складів ГВС і по інших ознаках: обсягу й розмірам складів, виконуваним функціям, типам і параметрам складської тари, розташуванню ділянок прийому й видачі вантажів стосовно зони зберігання, рівню й технічним засобам автоматизації й ін. (рисунку 6.1).

Рисунок 6.1 - Класифікація по типах устаткування

Склади здійснюють взаємодія ГВС із зовнішніми стосовно неї системами промислові підприємства. Через склади в ГВС надходять і відправляються всі матеріальні потоки, необхідні для успішного функціонування ГВС.

Автоматизована складська система ГВС призначена для:

1 прийому, зберігання нормативного запас, видачі у виробництво й обліку вихідного сырь, основних матеріалів і заготівель, допоміжних матеріалів, порожньої тари, інструмента й пристосувань, змінних захоплень і запасних частин для верстатів і ПР;

2 нагромадження й тимчасового зберігання готових виробів, відходів виробництва, бракованих деталей з метою забезпечення ефективного виробничого процесу в ГВС.

Склад може складатися з різних сполучень наступних технологічних ділянок:

зони зберігання вантажів;

ділянки прийому й видачі вантажів на внутрішньозаводський транспорт;

ділянки укладання деталей або виробів у транспортно-складську тару;

ділянки прийому й видачі вантажів із зони зберігання;

ділянок прийому й видачі вантажів на внутрісистемний транспорт ГВС.

Найпоширеніший автоматичний стелажний склад складається з наступних елементів:

стелажні конструкції;

автоматичні машини, що штабелюють;

транспортно-складська тара;

пристрою для перевантаження тари (порожньої або навантаженої) з машини, що штабелює, на накопичувач;

напольные накопичувачі (конвеєри або спеціальні пристрої);

пристрою для передачі тари з накопичувача на транспортну систему ГВС або у зворотному напрямку;

технічні засоби систем автоматичного керування складом.

6.3 Класифікація накопичувачів

Основними проблемами проектування накопичувачів ГВС є вибір типу й розташування накопичувача, з одного боку, і числа й розміру накопичувачів, з іншої.

При розрахунку розміру межоперационных накопичувачів провідним принципом уважається те, що збережена кількість виробів варто було б тримати настільки малими, як це є можливим з погляду не непорули работы, що, виробничої системи, з огляду на вимоги, висунуті можливими необслуговувати периодами, що.

Типи накопичувачів можна класифікувати відповідно до режиму їхньої роботи й розташуванню в такий спосіб:

1 Внутрішній буферний (місцевий) накопичувач.

Буферний накопичувач утвориться буферними місцями, розташованими в робочих позиціях вузлів системи. У цих місцях матеріал очікує наступної операції обробки або транспортування в даній системі.

2 Розподілений межоперационный накопичувач - склад.

Цей тип накопичувача розташований у зоні властиво виробничої системи й служить, наприклад, у якості міжопераційного накопичувача між централізованим накопичувачем (зовнішнім накопичувачем) і робочими позиціями системи або в якості розширеного буферного накопичувача в даній системі. У цьому виді накопичувач обслуговує тільки одну систему.

3 Централізований міжопераційний накопичувач (централізований накопичувач).

Центральний накопичувач перебуває поза виробничою зоною і його продуктивністю розглядається відповідно до потреб усього підприємства.

Різні можливі сполучення розглянутих типів накопичувачів приводять до чотирьох практично можливих моделей накопичувача.

1 Чисто буферний накопичувач.

деталі розташовані в буферних місцях по обидва боки робочих позицій;

максимальна ємність накопичувача визначається відповідно до загальної кількості деталей, що підлягають межоперационному нагромадженню. При розрахунку необхідно врахувати залежність загальної зміни кількості деталей від часу, тому що узгодження змін з буферними зонами інших робочих позицій не є можливим.

у стадії проектування варто врахувати можливі більше пізні потреби в розширенні й реконструкції системи, тому що буферні зони тісно зв'язані зі схемою розташування, через що згодом важко внести зміни.