Теорія (гіпотеза) іррелевантності

Теорема (Модільяні і Міллера) характеризує причинно-наслідкові зв’язки між ринковою вартістю підприємства (його корпоративними правами) структурою та вартістю капіталу.

В основу теореми покладено 3 тези:

1) Ринкова вартість підприємства та заданого рівня ризику не залежить від структури капіталу (джерел фінансування), а визначається лише капіталізованою вартістю потенційних (очікуваних) доходів.

2) Вартість залучення власного капіталу є лінійно-зростаючою функцією до рівня заборгованості підприємства.

3) Рішення щодо фінансування (джерел покриття потреби в капіталі) та інвестицій на підприємстві можуть прийматися автономно (бути селаратними).

Теорія оптимізації портфеля інвестицій

Вкладання заданого обсягу інвестиційного капіталу в один об’єкт інвестицій є більш ризиковим, ніж інвестування цієї ж суми в різні об’єкти (диверсифікація). Завдяки диверсифікації можна зменшити сукупний ризик портфеля інвестицій підприємства.

З метою формування портфеля інвестицій підприємства необхідно оптимізувати портфель цінних паперів. Портфель інвестицій вважається оптимальним якщо:

1. за однакового рівня прибутковості не існуватиме будь-яких інших інвестиційних можливостей з меншим рівнем ризику;

2. не існуватиме інших більш прибуткових інвестиційних портфелів, які характеризуються таким самим рівнем ризику.

Ризиковість портфеля інвестицій, як правило, не дорівнює сумі ризиків окремих об’єктів, які складають інвестиційний портфель, чи середньому показнику їх ризиковості.

Проблеми використання моделі в практичній ФДП:

1. Модель враховує фактор часу, відповідає на питання щодо кількості та виду цінних паперів за рахунок яких слід сформувати інвестиційний портфель, але ігнорує питання найбільш оптимального часу придбання та продажу активів.

2. Складність збору інформації та статистичних розрахунків, на яких ґрунтуються інвестиційні рішення;

3. Неврахування методології фундаментального і технічного аналізу акцій.

Модель оцінки дохідності капітальних активів (САРМ)

Модель оцінки дохідності капітальних активів (САРМ) розглядає питання ціноутворення на фінансових ринках.

Основа САРМ – ціна окремих капітальних активів залежить від очікуваної рентабельності та ризику.

Модель САРМ характеризує процес формування ринкової ціни окремих цінних паперів (інших об’єктів реальних і фінансових інвестицій) за умов досконалого ринку капіталів та з урахуванням систематичного ризику, який не підлягає диверсифікації.

Систематичний ризик у САРМ позначається через β-коефіцієнт.

β-коефіцієнт характеризує залежність між середньою дохідністю ринкового портфеля та ціною окремого ринкового інструменту, який входить до його складу.

β-коефіцієнт може бути розрахований стосовно окремих акцій, інших об’єктів інвестування чи портфелів інвестицій.

З цією метою слід розрахувати такі показники:

• середнє квадратичне (стандартне) відхилення (δ_А) значень рентабельності аналізованого активу (R_А) в окремі періоди від середньої рентабельності активу за досліджуваний період (R_А).

• коефіцієнт кореляції К (R_А;R_М) щільності зв’язку між нормою дохідності досліджуваного активу (R_А) та середньою нормою дохідності по ринку в цілому (R_М).

• середньоквадратичне (стандартне) відхилення (δ_М) рентабельності інвестицій (R_М) по ринку в цілому.

β_А= δ_А * К (R_А;R_М)/ δ_М

Якщо β=1 => ризик інвестицій в аналізований актив знаходиться на рівні ризикового, а звідси премія за ризик буде наближеною до середньоринкової ставки дохідності;

Якщо β>1 =>вкладення в актив є більш ризиковими (ризик більший, ніж середньоринковий), а звідси інвестори вимагатимуть більшу ніж середньоринкову норму дохідності;

Якщо β<1 => рівень ризику є меншим, ніж середньоринковий, а звідси премія за ризик, на яку сподіватиметься інвестор буде меншою, ніж середньоринкова;

Якщо β=0 => ризик вкладень в актив становить 0 і йдеться про безризикові інвестиції.

САРМ можна уявити у вигляді очікуваної рівноважної рентабельності вкладень, яка дорівнює сумі безризикової процентної ставки та премії за ризик вкладень у певний актив, що визначається як добуток рівня систематичного ризику, властивого цьому активу, та середньоринкової премії за ризик:

САРМ(R_А)=і+( R_М-і)* _А,

де САРМ(R_А) – очікувана інвестором рентабельність капітальних активів за умови ринкової рівноваги.

Правило прийняття інвестиційних рішень згідно з САРМ: слід вкладати кошти в ті інвестиції, прогнозована рентабельність яких є вищою, ніж рівноважна рентабельність розрахована за САРМ. У разі наявності багатьох альтернатив слід віддати перевагу тим, рентабельність яких найбільш відрізняється від рівноважної у бік збільшення.