Податковий фактор слід розглядати в контексті його впливу на вартість залученого капіталу в цілому.

• Об’єктивні обмеження: відсутність кредитного забезпечення, необхідного для залучення позичок, низький рівень кредитоспроможності, законодавчі обмеження щодо використання тієї чи іншої форми фінансування, договірні обмеження тощо.

• Особливості законодавства про банкрутство: черговість задоволення претензій кредиторів; переважання механізмів санації неспроможного боржника чи захисту інтересів кредитора тощо.

• Максимізація доходів власників (дивідендна політика) так звана концепція Shаrеholdеr-Vаluе, згідно з якою рішення у сфері фінансування повинні спрямовуватися на досягнення головної мети діяльності суб’єкта господарювання – максимізації доходів власників.

Порівняльна характеристика фінансування підприємства за рахунок власного і позичкового капіталу

Критерії	Власний капітал	Позичковий капітал
1. Рівень відповідальності капіталодавців	Щонайменше у повному обсязі	Відсутня; статус кредитора
2. Участь в управлінні підприємством	Як правило, дає право	Як правило, участь в управлінні підприємством виключена
3. Участь у прибутках	Дає право участі у розподілі прибутків	Обумовлені договором проценти; участь у розподілі прибутків виключена
4. Строк використання	Необмежені	Обмеження згідно з договором
5. Кредитне забезпечення	Як правило непотрібне	Як правило, необхідне
6. Податковий тягар	Плата за користування здійснюється за рахунок прибутку, що залишився після сплати всіх податків	Проценти за користування позиками відносяться на валові витрати, тобто зменшують податковий тягар
7. Порядок повернення у разі банкрутства	В останню чергу	Першочергово, залежно від тиску кредитора

Як доповнення до наведених критеріїв зазначимо, що з позиції підприємства – об'єкта інвестування власний капітал є менш ризиковим, ніж позичковий.

5. Капітал підприємства та його економічна сутність

ФДСГ безпосередньо пов'язана з формуванням і використанням капіталу.

Цю категорію можна розглядати з позиції макро- (народногосподарського) і мікро- (з погляду суб’єктів господарювання) підходу.

Макро- підхід:

Капітал – виробничі засоби, що можуть бути використані для здійснення господарської діяльності (виробництва товарів, робіт, послуг)

Монетарний підхід

Капітал – прирівнюється до грошових ресурсів, що спрямовуються на фінансування інвестицій. (але це тільки ті грошові кошти, які використовуються для забезпечення зростання наявної вартості).

Гроші стають капіталом переважно за умови їх нагромадження, зберігання та продажу на грошовому ринку, оскільки це дає їх власнику додатковий дохід у вигляді процента.

Мікро- підхід

Капітал як категорія фінансів підприємств поділяється на 2 форми:

• конкретний капітал

• абстрактний капітал

Конкретний капітал – вартість майнових об’єктів, які відображені в активі балансу. (це необоротні і оборотні активи).

Абстрактний капітал – сукупність усіх позицій пасиву балансу, яка містить інформацію про те, яку частину капіталу надано в розпорядження підприємства його власникам, і яку кредиторами (власний і позиковий капітал).

6. Теоретичні джерела фдп

Предметом дослідження теорії фінансування є визначення і обґрунтування критеріїв, на основі яких можна оптимізувати рішення у сфері інвестування і фінансування.

3 підходи до визначення критеріїв прийняття фінансових рішень:

– класичний;

• неокласичний;

• неоинституційний.

Класична теорія фінансування

Розглядає питання оцінки ефективності різних форм фінансування з погляду власників і кредиторів (підприємства), а також фінансові аспекти заснування, ліквідації та реструктуризації підприємств.

В рамках теорії виділяють 2 основні концепції:

● теорія інвестування;

● теорія фінансування.

У теорії інвестування досліджуються питання пов’язані зі здійсненням інвестором капіталовкладень (питання фінансового аналізу, оцінки інвестиційної привабливості об’єктів вкладень , планування фінансових інвестицій тощо).

Теорія фінансування вивчає питання оптимізації процесу залучення фінансових ресурсів з погляду капіталоодержувача, за заданих напрямків інвестування та обсягів потреби в капіталі.

Неокласичний підхід

Неокласична теорія управління фінансами досліджує процеси, що відбуваються на ринку капіталів і побудована на гіпотезі досконалого ринку, який існує за виконання основних умов:

• нейтральний вплив обмежувальних чинників зумовлених державним регулюванням економіки (ДРЕ) (в т.ч. оподаткування);

• переважання недосконалої конкуренції на товарному ринку і ринку капіталів;

• однаковий доступ всіх учасників ринку до інформації про економічні процеси, що відбуваються на ринку;

• діяльність всіх учасників ринку є раціональною і спрямованою на максимізацію власної вигоди.

Серед численних концепцій неокласичного напрямку можна виділити:

٧ теорему іррелевантності;

٧ теорія вибору портфелю інвестицій;

٧ модель оцінювання доходності активів (САРМ);

٧ теорію арбітражного ціноутворення.