3. Організаційна структура медичної служби зс України

Організаційна структура медичної служби і штати конкретних медичних формувань військового часу залежать від завдань і характеру бойових дій окремих видів ЗС і видів військ.

До складу медичної служби входять медичні підрозділи, частини (установи) і крупні формування (госпітальні бази, які об'єднують в своєму складі лікувальні установи, спеціальні медичні частини різних напрямів діяльності). Їх кількість, структура і оснащення визначаються: способами ведення бою, характером і величиною санітарних втрат, рівнем розвитку військової медицини, а також мобілізаційними можливостями країни, її матеріальними і економічними ресурсами.

4. Поняття про підрозділи, частини і установи медичної служби

Підрозділами медичної служби називаються такі медичні формування, які включені до складу військових частин. До них відносяться медичні пункти батальйонів і медичні роти бригад.

Частини (установи) медичної служби — це самостійні (окремі) медичні формування, які входять до складу військових з'єднань або в медичну службу оперативних об'єднань. Вони мають свій номер, своє військове майно і свою печатку.

До таких формувань відносяться медичні бригади корпусів, санітарно-транспортні частини, військово-польові і морські госпіталі, протиепідемічні установи та інші.

Загальне керівництво медичною службою ЗС здійснює Директор Департаменту охорони здоров'я МО України. Департамент - орган управління медичної служби, який підпорядкований Міністрові оборони України. Департаменту безпосередньо підпорядковані центральні військово-начальні заклади, а також частини медичної служби резерву. Керівництво медичною службою ВМС здійснює начальник медичної служби ВМС. Він безпосередньо підпорядкований командувачеві ВМС, а по спеціальним (медичним) питанням - Директорові Департаменту охорони здоров'я Міністерства Оборони.

У основу організаційної структури медичної служби ВМС покладений принцип централізації установ і формувань. Це дозволяє зосереджувати їх на найбільш відповідальних ділянках суші, евакуаційних напрямах з моря і використовувати з найбільшою ефективністю. Організація медичного забезпечення ВМС передбачає, з одного боку, забезпечення бойових кораблів в морі, що знаходяться на значному віддаленні від військово-морських баз, з іншої - медичне забезпечення берегових частин.

До складу управління медичної служби ВМС входять відповідні відділи або відділення по напрямах діяльності, а також головні і провідні фахівці.

У ВМС слід розрізняти два основні рівні управління: начальника медичної служби ВМС, начальників медичних служб військово-морських баз.

До групи лікувальних установ ВМС відносяться стаціонарні військово-морські госпіталі, що мають спеціалізовані відділення для лікування різних категорій поранених і хворих (хірургічне, терапевтичне, стоматологічне, інфекційне та інші), лазарети, госпітальні судна.

До групи санітарно-епідеміологічних установ відносяться санітарно-епідеміологічні загони (СЕЗ) і санітарно-контрольні пункти (СКП). До групи санітарно-транспортних частин відносяться автосанітарні роти (АСР), окремі санітарно-транспортні ескадриллі (ОСТЕ), морський і річковий санітарний транспорт (СТР), санітарно-транспортні судна (СТС), санітарні катери (СНКА).

До спеціальних формувань медичної служби ВМС відносяться медичні загони спеціального призначення, медичні загони МЗСП посилення, призначені для надання кваліфікованої медичної допомоги і першої лікарської допомоги в осередках масового ураження, медичні склади, які підрозділяються на флотські і базові. Вони здійснюють зберігання медичного майна.

Начальникові медичної служби ВМС по медичних питаннях підпорядковані медична служба ВМБ, авіації флоту, флагманські лікарі з'єднання надводних кораблів (підводних човнів), начальники медичних служб берегових частин.

Медична служба кораблів, з'єднань і берегових частин, що входять до складу ВМБ, підпорядкована начальникам медичної служби ВМБ.

Для здійснення маневру силами і засобами медичної служби флоту передбачені рухомі підрозділи: наприклад, групи медичного посилення, підрозділи санітарного транспорту, рухомі санітарно-епідеміологічні загони і лабораторії.

Лікарські посади комплектуються кадровими військовими лікарями і лікарями запасу, які призиваються в склад ЗС в період військового часу. Лікарів, які працюють у складі медичної служби частин і з'єднань, прийнято називати лікарями військової ланки. Військовий лікар разом з достатньо широким об'ємом загально-медичної підготовки повинен володіти твердими знаннями по організації медичного забезпечення військ і основам військової справи. До складу лікарів медичної служби з'єднань, частин (установ) входять лікарі по всіх основних медичних спеціальностях.

Особи, які мають середню медичну освіту, призначені для комплектування штатних посад фельдшерів і медичних сестер (фельдшер ПМД корабля, батальйону, начальник аптеки). На посади санітарних інструкторів в ротах, ПМД кораблів призначаються військовослужбовці, які пройшли короткочасну підготовку в спеціальних навчальних підрозділах. На посадах санітарів і водіїв санітарного транспорту використовується рядовий склад.

Посадові особи, які здійснюють постачання медичного майна, як правило, є офіцерами з фармацевтичною освітою.

Для успішного виконання функціональних обов'язків військовими лікарями перш за все необхідна їх висока професійна підготовленість:

• вміння правильно оцінювати певні умови бойової і медичної обстановки і робити необхідні обґрунтовані висновки;

• знання характеру уражень від сучасних видів зброї, основних положень організації медичного забезпечення бойових дій, порядку надання медичної допомоги пораненим і хворим і організації їх евакуації;

• знання основ медичного постачання і уміння правильно використовувати медичне майно;

• володіння практичними навичками по виконанню всього комплексу медичних заходів.