6.2. Суб’єкти страхових відносин. Форми і види страхування.
Організація страхової справи передбачає розмежування основних суб’єктів страхування:
страховик – страхова компанія, юридична особа, яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов’язання щодо створення колективного страхового фонду і здійснення виплат з нього страхувальнику чи третій особі, на користь якої укладено договір страхування, при настанні страхового випадку;
страхувальник – юридична чи фізична особа, яка на підставі відповідної угоди сплачує страхові внески до страхового фонді та отримує право на страхове відшкодування у разі настання страхового випадку;
застрахований – фізична особа, життя, здоров’я і працездатність якого виступають об’єктом страхового захисту при особистому страхуванні.
вигодонабувач – особа, що одержує страхове відшкодування (при майновому страхуванні) чи страхову суму (при особистому страхуванні), але не є страхувальником чи застрахованим.
Існують різні види страхування (табл. 6.1).
Таблиця 6.1
Класифікація страхування
Критерій |
Вид страхування |
Характеристика / Підгалузі |
Форма проведення |
Добровільне |
Форма страхування, що здійснюється на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником і здійснюється згідно з правилами страхування, які розробляє страховик |
Обов’язкове |
Форма страхування, що ґрунтується на принципах обов’язковості як для страхувальника, так і для страховика |
|
Галузь |
Майнове |
|
Особове |
|
|
Медичне |
|
|
Відповідальності |
|
|
Ризиків |
|
|
Об’єкт страхування |
Майнове |
Предметом договору страхування є майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном |
Відповідальності |
Предметом договору страхування є майнові інтереси, пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі |
|
Особисте
|
Предметом договору страхування є майнові інтереси, пов’язані з з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням |
|
Вид небезпеки |
Транспортне |
– |
Підприємницьке |
– |
|
Фінансово-кредитне |
– |
|
Пов’язане із життям і здоров’ям |
– |
|
Пов’язане із нанесення збитків третім особам |
– |
|
Статус страховика |
Комерційне |
Здійснюється страховими компаніями |
Взаємне |
Здійснюється товариствами взаємного страхування |
|
Державне |
Здійснюється державними страховими організаціями |
Добровільні та обов’язкові види страхування визначаються відповідно ст.ст. 6 і 7 ЗУ «Про страхування» (табл. 6.2).
Добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Обов’язкові види страхування, які запроваджуються в Україні, мають бути включені до ЗУ «Про страхування», причому забороняється здійснення обов’язкових видів страхування, що не передбачені законом.
!!! Самостійно (домашнє завдання)
Із Закону України «Про страхування» № 86/96-ВР від 07.03.96 р. виписати види добровільного та обов’язкового страхування (ст.ст. 6-7 закону).
Таблиця 6.2
Види добровільного і обов’язкового страхування
Добровільне страхування (ст. 6 ЗУ «Про страхування») |
Обов’язкове страхування (ст. 7 ЗУ «Про страхування») |
|
|
6.3. Страховий ринок та його організаційна структура (рис. 6.1).
Страховий ринок – це частина фінансового ринку, де об’єктом купівлі-продажу виступає страхова послуга, формується попит і пропозиція на неї.
Страховий ринок – це система грошових відносин з приводу формування та використання страхових фондів для забезпечення страхового захисту через створення системи страхових організацій.
Учасниками страхового ринку є:
Страховики – продавці страхових послуг.
Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю , а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Рис. 6.1. Структура страхового ринку
Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками – резидентами України.
Страхові компанії класифікуються за такими ознаками:
за формою власності;
за характером операцій (спеціалізовані, універсальні, перестрахувальні);
за територіальним критерієм (місцеві, регіональні, національні).
Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, – 1,5 млн. євро.
Доходи страховика поділяються на:
Доходи від операційної діяльності – усі премії зі страхування і перестрахування;
Доходи від інвестиційної діяльності – проценти за депозитами коштів, розміщених на розрахункових рахунках у банку; доходи від облігацій і акцій; участь у прибутку перестрахувальника; доходи від реалізації корпоративних прав; проценти за довгостроковими інвестиціями;
Інші доходи – доходи від реалізації основних фондів, від оренди майна, отримані штрафи і пені, оплата консультаційної діяльності та ін.
За економічним змістом витрати страховика складаються із таких груп:
Виплати страхових відшкодувань по договорам страхування і перестрахування;
Витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування (витрати на ведення справи), у їх складі вирізняють:
аквізиційні витрати, пов’язані із залученням нових страхувальників, актуарними розрахунками;
комісійні винагороди посередникам, оплата послуг фахівця, ведення страхової документації;
ліквідаційні витрати з урегулювання збитків: збирання інформації, виплати, поштово-телеграфні витрати, відрахування в резерв збитків;
Витрати на утримання страхової компанії – основна та додаткова заробітна плата з нарахуваннями, оренда, оплата комунальних послуг, послуг зв’язку, реклами, канцелярські витрати, обслуговування автотранспорту, амортизація.
В Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено особливості оподаткування страховиків (табл. 6.3).
Таблиця 6.3
Особливості оподаткування прибутку страховиків
Об’єкти оподаткування |
Ставки, % |
Валові доходи від страхової діяльності за договорами страхування життя, строк яких більше 10 років |
0 |
Валові доходи від страхування (крім доходу від страхування і перестрахування життя) |
3 |
Валові доходи від страхування і перестрахування життя, якщо договір буде розірвано достроково |
6 |
Доходи нерезидентів від перестрахування ризиків на території України |
15 |
Доходи нерезидентів від страхування ризиків на території України, прибуток резидентів від інших видів діяльності: відсотків від депозитних рахунків, від реалізації основних фондів і нематеріальних активів, від реалізації цінних паперів, від операцій з борговими зобов’язаннями |
30 |
Страхувальники – юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування.
Страхові посередники (прямі):
страхові брокери – юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди зі страхувальником.
Посередницька діяльність страхових брокерів у страхуванні та перестрахуванні може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов’язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні.
Страхові брокери-фізичні особи не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.
страхові агенти – фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань.
Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
Професійні аналітики страхових ризиків (непрямі страхові посередники):
актуарії – спеціалісти, які за допомогою методів математичної статистики обчислює страхові тарифи, і на яких покладено відповідальність слідкувати за тим, щоб сума страхових виплат не перевищувала страхові фонди на момент, коли компанії доведеться виконувати свої зобов’язання;
сюрвеєри – експерт, інспектор, агент страховика, який оглядає судна, вантажі та інше майно, що приймається на страхування, а також робить висновок щодо його стану, розміру пошкодження в разі аварії;
аварійні комісари – особа, яка на прохання страховика з’ясовує причини настання страхового випадку та розмір збитків;
аджастери (диспашери) – фахівець у галузі морського права, який здійснює розрахунки з розподілу витрат за загальною аварією між учасниками морського перевезення.
Держава, як учасник страхового ринку, створює правові основи страхової діяльності та здійснює контроль за дотриманням чинного законодавства.
Страховий нагляд здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) в аспектах рівня страхових тарифів, формування фондів страховиків, проведення інвестиційної політики, організації обліку та звітності та ін.
В Україні створені Моторне (транспортне), Морське, Авіаційне страхові бюро, Ліга страхових організацій України та асоціації страховиків, що забезпечує розвиток відкритого страхового ринку України та координацію дій страховиків на ринку страхових послуг.
Функціонування страхового ринку пов’язане з такими показниками:
страхове поле – наявність потенційних страхувальників певного виду страхування;
страховий портфель – сукупність укладених компанією угод як з окремого виду страхування, так і з усіх видів.