Велика французька революці

Вели́ка францу́зька револю́ція (1789—1799) — одна з найважливіших подій в історії Франції. Протягом цього часу, республіканський устрій замінив абсолютну монархію у Франції, і спричинив до радикальних змін у французькому суспільстві. Французька революція вважається головним переломним моментом в історії західної демократії — як епоха переходу від віку абсолютизму і аристократії, до віку демократії і участі широких верств населення в житті країни.Зміст [сховати]

Причини

Аналіз причин Французької революції досі викликає суперечки істориківУ своєму державному устрої в 18-му столітті Франція була абсолютною монархією, що спиралася на систему централізованої бюрократії і на постійне військо. Проте, між королівською владою, яка була абсолютно незалежна від панівних класів, і привілейованими станами суспільства існував свого роду союз — за відмову духівництва і дворянства від політичних прав державна влада всією своєю силою і всіма засобами, що були в її розпорядженні, охороняла соціальні привілеї цих двох станів суспільства. Водночас зростав вплив третього стану — усіх, хто не належав до перших двох.В кінці XVIII століття Франція була однією з найбагатших країн Європи, поступаючись в розвитку лише Британії та Нідерландам. Водночас у країні, яка була абсолютною монархією не було жодного громадського контролю над бюджетом, що протягом багатьох століть був дефіцитним. Король Людовик XVI щедро витрачав гроші, включно з військовими видатками на ведення семилітньої війни та підтримку колоній в Американській революції, й державний борг досяг величезних розмірів. Половина бюджету йшла на виплату відсотків по заборгованості. Збільшення податків лягало тягарем на плечі третього стану, оскільки перші два були звільнені від оподаткування. Ситуацію ускладнили неврожаї в 1780-х роках та пауперизація населення.Шукаючи виходу зі скрутного становища, 1789 року король вирішив скликати Генеральні штати — французький парламент, який не скликали з 1614 року. Скликання Генеральних штатів мало на меті встановлення нової системи податків, які включали б податки на землю, і які повинні були б платити також перші два стани. Звісно, дворянство й духівництво зустріло таку ідею супротивом. Розгорнулася боротьба за представництво й систему голосування в Генеральних штатах.

Ідеологічну базу протистояння старого режиму й революційних сил забезпечили ідеї Просвітництва.

Періодизація

Історію Французької революції можна умовно поділити на 3 періоди:

1789—1794

В Липні 1789 року,розпочались повстання.У Парижі міська біднота,пізніше названі сенкюлотами,почали грабувати визначні місця.Спочатку будинок інвалідів.Потім вони взяли в облогу королівську в'язницю Бастилію.Через три дні Фортечні воїни здалися.Людовік вимушений був скликати генеральні штати.Від початку роботи Генеральних штатів до страти Максиміліана Робесп'єра та його прихильників. У цей час було прийнято дві конституції.Під час скликання штатів,було вирішено збільшити податки.Однак не призвело до крашого.Франція була на межі

голоду.Втративши будь-яку надію на порятунок Франції,Людовік вирішив втекти за кордон.Однак його вчасно зловили.І якобінці дали наказ його гільйотинувати.В цей період у Франції було чотири політичні партії: фельяни (були за конституційну монархію), жирондисти (конституційні радикали), якобінці (радикальні демократи) і роялісти (були за абсолютну монархію).

1794—1799

Від страти Робесп'єра до приходу до влади Наполеона Бонапарта. В цей час країною керувала Директорія.

1799—1804

Від приходу Наполеона до влади до відновлення монархії після проголошення 1804 року Французької імперії.

Велика французька революція

Етапи Революції. Однак під час Революції розстановка політичних сил в боротьбі за новий державний устрій змінювалася.У історії Великої французької революції виділяють три етапи: перший - 14 липня 1779 - 10 серпня 1792; друга - 10 серпня 1772 - 2 червня 1793; третій, вищий етап революції - 2 червня 1793 - 27/28 липня 1794.На першому етапі революції владу захопили велика буржуазія і ліберальне дворянство. Вони виступали за конституційну монархію. Серед них керівну роль відігравали М. Лафайет (1757-1834), А. Барнав (1761-1793), А. Ламет.У вересні 1791 Людовик XVI підписав вироблену Установчими зборами конституцію, після чого в країні встановився режим конституційної монархії; Установчі збори розійшлося, і почало працювати Законодавчі збори.Глибокі суспільні потрясіння, що відбувалися в країні, посилили тертя між революційною Францією і монархічними державами Європи. Англія відкликала з Парижа свого посла. Российская імператриця Катерина II (1729-1796) вигнала французького повіреного Жене. Іспанська посол у Парижі Іріарт зажадав свої вірчі грамоти назад, а іспанське уряд розпочав військові маневри вздовж Піренеїв. Був відкликаний з Парижа посол Голландії.Австрія і Пруссія уклали між собою союз і оголосили, що перешкодять поширенню всього того, що загрожує монархії у Франції та безпеки всіх європейських держав. Загроза інтервенції змусила Франції першим оголосити війну проти них.Війна почалася з невдач для французьких військ. У звязку з важким становищем на фронті Законодавче збори проголосили: «Вітчизна в небезпеці". Навесні 1792 молодий саперний капітан, поет і композитор Клод Жозеф Руже де Ліль (1760-1836) в пориві натхнення за одну ніч написав знамениту «Марсельєзу», яка стала згодом французьким національним гімном.10 серпня 1792 відбулося народне повстання, яке очолила Паризька комуна. Розпочався другий етап революції. Паризька комуна стала в цей період паризького органом міського самоврядування, а в 1793-1794 рр.. була важливим органом революційної влади. Її очолювали П.Г. Шометт (1763-1794), Ж.Р. Ебер (1757-1794) та ін Комуна закрила багато монархічні газети. Нею були заарештовані колишні міністри, скасований майновий ценз, усі чоловіки, які досягли 21 року, отримали виборчі права.Під керівництвом Комуни натовпу парижан почали готуватися до штурму палацу Тюїльрі, в якому перебував король. Не чекаючи штурму, король разом з родиною залишив палац і прийшов в Законодавчі збори.

Збройний народ захопив палац Тюїльрі. Законодавчі збори прийняв постанову про відмову короля від влади і скликання нового верховного органу влади - Національного конвенту (зборів). 11 серпня 1792 у Франції була фактично ліквідовано монархія.Для суду над «злочинцями 10 Серпня» (прихильниками короля) Законодавчі збори заснувало Надзвичайний трибунал.20 вересня відбулося два найважливіші події. Французькі війська завдали першої поразки військам противника в битві при вальмами. Того ж дня в Парижі відкрився новий, революційний Збори - Конвент.На цьому етапі революції політичне керівництво перейшло до жирондисти, що представляють переважно республіканську торгово-промислову та землеробської буржуазію. Лідерами жирондистів Ж.П. були Бріссо (1754-1793), П.В. Вірно (1753-1793), Ж.А. Кондорсе (1743-1794). Вони становили в Конвенті більшість і були правим крилом в Зборах. Їм протистояли якобінці, що складали ліве крило. Серед них були М. Робеспєр (1758-1794), Ж.Ж. Дантон (1759-1794), Ж. П. Марат (1743-1793). Якобінці виражали інтереси революційно-демократичної буржуазії, яка виступала в союзі з селянством і низи.Тим якобінцями і жирондисти розгорнулася неабияка боротьба. Жирондисти були задоволені результатами революції, виступали проти страти короля і протидіяли подальшому розвитку революції.Якобінці поглибити вважали за необхідне революційний рух.Але два декрету в Конвенті були прийняті одностайно: про недоторканність власності, про скасування монархії і встановлення Республіки.21 вересня у Франції була проголошена Республіка (Перша Республіка). Девізом Республіки стало гасло «Свобода, рівність і братерство».Питанням, хвилювали тоді всіх, була доля арештованого короля Людовика XVI. Конвент вирішив його судити. 14 січня 1793 387 депутатів Конвенту з 749 проголосували за надання короля смертної кари. Один з депутатів Барер Конвенту так пояснив свою участь у голосуванні: "Це процес є актом громадського порятунку або заходом громадської безпеки ...» 21 січня Людовик XVI був страчений, в жовтні 1793 страчена королева Марія-Антуанетта.Страта Людовіка XVI послужила приводом для розширення антифранцузької коаліції, до якої увійшли і Англія Іспанія. Невдачі на зовнішньому фронті, поглиблення економічної скрути всередині країни, зростання податків все це похитнула позиції жирондистів. У країні посилилися заворушення, почалися погроми, вбивства, а 31 травня - 2 червня 1793 відбулося народне повстання.З цієї події бере відлік третій, вищий етап Революції. Влада перейшла до рук радикально налаштованих верств буржуазії, яка спиралася на основну частина міського населення і селянство. В цей момент народні низи мали найбільший вплив на владу. Для порятунку революції якобінці вважали за необхідне введення надзвичайного режиму - у країні оформилася якобінська диктатура.Неодмінною умовою якобінці визнавали централізацію державної влади. Конвент залишився законодавчим вищим органом. У його підпорядкуванні знаходився уряд з 11 осіб - Комітет громадського порятунку на чолі з Робеспєром. Був укріплений Комітет громадської безпеки Конвенту для боротьби з контрреволюцією, активізувалися революційні трибунали.Положення нового уряду було важким. Вирувала війна. У більшості департаментів Франції, особливо Вандеї, ішли заколоти.Влітку 1793 молодий дворянкою Шарлоттою Корде був убитий Марат, що вплинуло на хід подальших політичних подій.Найважливіші заходи якобінців. У червні 1793 Конвент прийняв нову конституцію, відповідно до якої Франція оголошувалась єдиною і нероздільною Республікою; закріплювалися верховенство народу, рівність людей у правах, широкі демократичні свободи. Скасовувався майновий ценз при участі у виборах до державних органів; усі чоловіки, які досягли 21 року, отримали виборчі права. Засуджувалися завойовницькі війни. Ця конституція була найдемократичнішою з усіх французьких конституцій, однак її введення було відстрочено через надзвичайного стану в країні.Комітет громадського порятунку провів ряд важливих заходів з реорганізації і зміцненню армії, завдяки чому в досить короткі терміни Республіці вдалося створити не лише численну, але і добре озброєну армію. І до початку 1794 війна було перенесено на територію ворога. Революційний уряд якобінців, очоливши і мобілізувавши народ, забезпечило перемогу над зовнішнім ворогом - військами європейських монархічних держав - Пруссії, Австрії та інУ жовтні 1793 Конвент запровадив революційний календар. Початком нової ери оголошувалося 22 вересня 1792 - перший день існування Республіки. Місяць поділявся на 3 декади, місяці отримали назву за характерною для них погоду, рослинності, плодів або сільськогосподарських робіт. Недільні дні скасовувалися. Замість католицьких свят вводилися свята революційні.Однак союз якобінців тримався необхідністю спільної боротьби проти іноземній коаліції і контрреволюційних заколотів всередині країни. Коли на фронтах була здобута перемога і пригнічені заколоти, небезпека реставрації монархії зменшилася, почався відкат революційного руху. Серед якобінців загострилися внутрішні розбіжності. Так, Дантон з осені 1793 вимагав ослаблення революційної диктатури, повернення до конституційного порядку, відмови від політики терору. Він був страчений. Низи вимагали поглиблення реформ. Велика частина буржуазії, незадоволеного політикою якобінців, обмежувальний що проводили режим і диктаторські методи, що перейшла на позиції контрреволюції, тягнучи за собою значні маси селян.Так робили не тільки рядові буржуа, до табору контрреволюції влилися і вожді Лафаєт, Барнав, Ламет, а також жирондисти. Якобінська диктатура все більше втрачала народної підтримки.Використовуючи терор як єдиний метод вирішення протиріч, Робеспєр підготував власну загибель і виявився приреченим. Країна і весь народ втомилися від жаху якобінського терору, і все його супротивники обєдналися у єдиний блок. У надрах Конвенту дозрів змову проти Робеспєра та його прихильників.9 термідора (27 липня) 1794 змовникам Ж. Фуше (1759-1820), Ж.Л. Тальену (1767-1820), П. Баррас (1755-1829) вдалося зробити переворот, заарештувати Робеспєра, скинути революційний уряд. «Республіка загинула, настало царство розбійників», - такими були останні слова Робеспєра в Конвенті. 10 термідора Робеспєр, Сен-Жюст, Кутон та їх найближчі сподвижники були гільотіровани.Змовники, що отримали назву термідоріанців, використовували тепер терор на свій розсуд. Вони звільнили з увязнення своїх прихильників і посадили до вязниці прихильників Робеспєра. Паризька комуна була тут же скасована.Підсумки Революції її значення. У 1795 г.била прийнята нова конституція, за якою влада перейшла до Директорії і двом радам - Раді пятисот і Раді старійшин. 9 листопада 1799 Рада старійшин призначив бригадного генерала Наполеона Бонапарта (1769-1821) командувачем армією. 10 листопада «законним» чином було ліквідовано режим Директорії, встановлений новий державний порядок Консульство, що проіснувало з 1799 до 1804