17. Оцінка вартості і амортизація нематеріальних активів

Методологічною підставою оцінки нематеріальних активів є базові принципи ціноутворення:

1)комплексного обліку трьох груп чинників: витрат, корисності для споживача, впливу конкуренції;

2) обліку чинників, що визначають сприйнятливість покупця до ціни нематеріального активу;

3) адекватності методів виділення частки інтелектуальної власності в загальній вартості чи прибутку від використання майна підприємства.

Нематеріальні активи можуть бути оцінені в грошовій формі з використанням таких видів оцінок:

• за фактичною собівартістю (на основі первісної вартості під час їх придбання);

• за поточною відновною вартістю (на основі наявних цін та з врахуванням ринкової ситуації в процесі заміни відповідного об’єкта такої ж корисності);

• за поточною ринковою вартістю (на основі ціни продажу активу на ринку);

• за чистою вартістю реалізації (суми коштів, що може бути отримана під час конверсії нематеріального активу в національну чи іноземну валюту в ході господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції).

Нематеріальні активи підприємства підлягають амортизації. Нарахування амортизації здійснюється портягом терміну їх корисного використання, який встановлюється підприємством самостійно, але не більше 20 років. Відповідно до цього терміну встановлюються норми амортизаційних відрахувань.

Тема 9. Інвестиції

1. Інвестиційна діяльність та інвестиції, їх види

У формуванні ресурсного потенціалу підприємства значну роль відіграють інвестиційні ресурси. Саме вони визначають наявні чи приховані можливості підприємства для здійснення простого і розширеного відтворення.

Формування, використання і поповнення інвестиційних ресурсів регулюється чинним законодавством України, зокрема Законом України „Про інвестиційну діяльність”.

Інвестиційна діяльність – це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави стосовно реалізації інвестицій.

Об’єктами інвестиційної діяльності є основні фонди і оборотні кошти підприємств і організацій, цінні папери, цільові грошові внески, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також майнові права.

Суб’єктами інвестиційної діяльності є інвестори, тобто юридичні та фізичні особи, які здійснюють вкладення капіталу (інвестування) у згаданих вище формах цінностей у відповідні об’єкти інвестування. Інвестори можуть виступати у ролі вкладників, кредиторів, покупців, виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Інвестиції – це довгострокові вкладення грошових коштів (капіталу) у підприємницьку діяльність з метою одержання певного прибутку. Юридичні та фізичні особи, що здійснюють вкладення капіталу (інвестування), називаються інвесторами.

Всі інвестиції можуть поділятись на зовнішні і внутрішні, тобто іноземні та вітчизняні, а вітчизняні, в свою чергу, поділяються на реальні (виробничі) та фінансові.

Реальні інвестиції — це вкладення капіталу у різні сфери діяльності і галузі народного господарства з метою створення нових та оновлення існуючих основних фондів ("капіталь­них" матеріальних благ). Реальні інвестиції називаються ви­робничими, поскільки вони спрямовані у виробництво, але частіше їх називають просто капітальними вкладеннями.