Методика написання окремих розділів Вступ

Вступ складається з чіткого і короткого обґрунтування вибору теми роботи, визначення її актуальності, формулювання об'єкта, предмета, гіпотези, мети, завдань, наукової новизни і практичного значення дослідження. Оскільки вступ повинен представити загальну характеристику виконаної праці, рекомендується на заключному етапі роботи, коли вже достатньо цілковито з'ясовані її результати, повернутись до кінцевого редагування його змісту. Обсяг вступу не повинен перевищувати 2-3 сторінки.

“Вступ” починається з третьої сторінки. У вступі визначають коло тих питань, які розглядаються в курсовій роботі. Вступ викладається у такій послідовності:

• актуальність теми;

• об’єкт дослідження;

• суб’єкт дослідження

• мета роботи;

• завдання дослідження;

• робоча гіпотеза;

• теоретична значимість;

• практична значимість.

Обсяг вступу не повинен перевищувати 2-3 сторінки.

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку галузі фізичного виховання, особливо на користь України.

Актуальність дослідження обґрунтовує вибір проблеми. При її висвітленні потрібно:

• показати зв'язок наукової проблематики творчої роботи з основними тенденціями розвитку фізичної культури та спорту, її соціальне значення;

• обґрунтувати важливість проблеми, що вирішується в роботі для практики обраної спеціальності та довести, що її розв'язання на часі;

• представити наукові колективи й окремих дослідників, які зробили значний внесок у вирішення поставленої проблеми (узагальнити результати їх досліджень та визначити, що залишилось недослідженим, або недостатньо дослідженим).

Дослідження можна вважати актуальним в тому випадку, коли, по-перше, тема відповідає потребі практики і, по-друге, заповнює прогалини в теорії. Критерій актуальності динамічний, оскільки за­лежить від конкретних і специфічних обставин. Найпереконливі­шою підставою, яка визначає актуальність дослідження, є соціальне замовлення, що віддзеркалює найгостріші суспільно вагомі пробле­ми, які вимагають негайного вирішення.

Будь-яке педагогічне дослідження починається з теоретичного аналізу досліджуваної проблеми та вивчення педагогічної практики і виявлення недоліків існуючої методики навчання чи викладання то­що, що дозволяє обґрунтувати актуальність дослідження.

При обгрунтуванні актуальності треба спиратися на виявлення су­перечностей, які виникли між потребами суспільства і реальною практикою їх задоволення.

Обгрунтовуючи актуальність науково-методичних та науково-дослідних робіт, до уваги беруть, насамперед, практичну потребу в опрацюванні теми, ступінь розв'язання цього питання в педагогічній практиці, а за потреби й прогнозований соціально-економічний ефект від впровадження одержаних результатів.

Обґрунтування актуальності свідчить про рівень професійної під­готовки студента, його вміння обрати те­му, розуміти її зміст з позиції своєчасності та соціального значення.

Виклад актуальності не повинен бути багатослівним. Її можна подати кількома реченнями, які висловлять зміст проблеми або наукового завдання, з яких випливає актуальність дослідження.

Завершуючи виклад актуальності дослідження, варто зробити ви­сновки про те, що незважаючи на наявні праці, наукові знання з по­рушеного питання є недостатніми, застарілими або відсутніми, що суперечить потребам галузі, суспільства, окремої особи у фізичному вихованні чи спортивному тренуванні.

Таким чином, дослідження є актуальним, якщо воно: 1) має значення для розвитку суспільства; 2) служить розвиткові теорії й удосконаленню практики фізичного виховання чи спортивного тренування.

Об'єкт — це та частина об'єктивної реальності, яка привернула увагу дослідника (у нашому випадку практична діяльність людини в галузі фізичної культури і спорту).

Наприклад: Розумова працездатність шахістів з вадами зору (Олімпійський та професійний спорт); Фізичне виховання школярів середніх класів; уроки розвитку витривалості з урахуванням диференційованого підходу.(Фізичну виховання); Показники нервово-м'язового апарату і серцево-судинної системи хворих остеохондрозом ший­ного відділу хребта (Фізична реабілітація).

Суб’єкт дослідження – це ті, які досліджуються.

Наприклад: юнаки 14-15 років з різним рівнем розвитку витривалості.

Предмет — це та сторона об'єкту дослідження, ті його властиво­сті і відносини, які досліджують з певною метою в даних умовах і обставинах.

Наприклад: Методика оперативного впливу на розумову праце­здатність шахістів з вадами зору (Олімпійський та професійний спорт); Розвиток спеціальних фізичних якостей підлітків в процесі занять з футболу;рухові здібності юнаків 14-15 років та педагогічні закономірності їх розвитку. (Фізичне виховання); Функціональний стан хворих остеохондрозом хребта (Фізична реабілітація).

Робоча гіпотеза — визначає стратегію дослідження, виконує йо­го спрямовуючу роль. Гіпотеза показує орієнтовні шляхи розв'язання проблеми. В ході роботи гіпотеза може підтвердитися, а може і не знайти підтвердження, що також є позитивним результатом дослідження.

Постановка гіпотези ( припущення) – відповідальний момент у написанні наукової роботи. Правильна постановка гіпотези можлива у тому випадку, якщо вона:

• достатньо проста у формуванні;

• може бути перевірена;

• охоплює тільки те коло питань, яке складає сутність даного дослідження;

• не суперечить науковим фактам, які встановлені раніше (або повинна мати докази нових фактів на достатньо великому і достовірному експериментальному матеріалі.

Приклад постановки гіпотези: припускаємо, що застосування нетрадиційних методів розвитку гнучкості сприятиме швидшому засвоєнню технічного елемента;

Припускається, що навчання легкоатлетичних вправ методом колового тренування дозволить підвищити якість і ефективність навчання.

Гіпотеза даного дослідження грунтувалась на припущенні, що розроблена методика диференційованого підходу розвитку витривалості на уроках фізичної культури в юнаків 14-15 років з використанням різноманітних засобів розвитку витривалості, дасть більш високий педагогічний ефект.

Мета пов'язана з об'єктом і предметом дослідження, а також з його кінцевим результатом і шляхом його досягнення. Вона визначає головний напрямок вирішення проблеми. Завдання дослідження – це ті кроки, які має зробити дослідник, щоб досягнути мети.

Завдання дослідження можуть мати такі складові:

• вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, подальше їх вивчення; розробка ознак, рівнів функціонування явищ або процесів, критеріїв їх ефективності, принципів та умов застосування тощо);

• всебічне вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, недоліків і труднощів, їх причин, типових особливостей передового досвіду. Таке вивчення дає змогу уточнити, перевірити дані, опубліковані в спеціальних неперіодичних і пері­одичних виданнях, підняти їх на рівень наукових фактів, обгрунтованих у процесі спеціального дослідження;

• обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення даної проблеми;

• експериментальна перевірка запропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності, тобто досягнення максимально можливих у відповідних умовах результатів вирішення цієї проблеми при певних витратах часу і зусиль;

• розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження у практиці діяльності відповідних установ (організацій).

Практичне значення дослідження. Мрією кожного автора дослідження є впровадження результатів його роботи у практику фізичного виховання та спортивного трену­вання.

Перед початком дослідження і в процесі його проведення необхідно визначити практичне значення своєї роботи і шляхи його впрова дження у практику, в організацію навчально-тренувального та вихо­вного процесів, методику навчання, тренування та виховання. Для цього треба встановити: як нові знання, одержані в дослідженні, вплинуть на розвиток галузі і яких змін можна очікувати внаслідок їх використання практиками, вчителями шкіл, тренерами, викладачами вузів, інструкторами та організаторами фізкультурно-спортивного руху.

Визначаючи значення результатів проведеного дослідження, його окремих положень і висновків для практики, студент повинен вка­зати, які конкретні недоліки практичної діяльності вчителів, трене­рів, реабілітологів можна виправити за допомогою одержаних ним в дослідженні результатів. Говорити лише про те, де можна використа­ти результати дослідження, недостатньо, оскільки це не дає інформа­ції, як і для вирішення яких практичних завдань можна застосувати результати саме цієї наукової праці.

До практичних результатів дослідження належать нові техноло­гії, методики, програми, підручники, методичні посібники, методичні рекомендації й розробки в галузі навчання, тренування, виховання, організації й управління процесом фізичного виховання та спортив­ного тренування.

Теоретичне значення роботи визначається впливом результатів дослідження на чинні в теорії і методиці фізичного виховання і спорту та в педагогіці концепції, ідеї, теоретичні положення.

Теоретична значимість дослідження передбачає одержання відповіді на питання, про те що зроблено на основі попередніх знань.

Наприклад: “В результаті аналізу одержаних даних була розроблена методика диференційованого підходу по підвищенню рівня розвитку витривалості та перевірка її ефективності на уроках фізичної культури, яка дає більш високий педагогічний ефект.