2. Використання синонімів у ділових паперах

Синоніміка - це явище, властиве усім стилям мови. Явище синонімії означає наявність у мові близьких, але не тотожних способів висловлення, покликаних якнайточніше відтворювати всі відтінки людської думки. Незнання синонімічних можливостей мови, невміння вибрати єдино можливе в даній ситуації слово є причиною появи багатьох помилок в усіх стилях мови. Наприклад:

заступник – замісник – заступник – це офіційна назва постійної посади; замісник – людина, яка тимчасово виконує чиїсь обов'язки. Заступник працює водночас з керівником, а замісник замінює відсутнього керівника;

квиток – білет – квиток театральний, залізничний, профспілковий, білет кредитний, банківський, екзаменаційний;

обсяг - об'єм - обсяг капіталовкладень робіт, книги в друкованих аркушах, обсяг знань, інформації; об'єм лише за наявності виміру в кубічних одиницях: об'єм цистерни.

Евфемізм – слово чи словосполучення, що пом’якшує занадто прямолінійний або категоричний вираз. У певних ситуаціях звичайне загальновживане слово може виявитися аж надто прямолінійним, навіть жорстоким, тоді йому відшукують відповідну синонімічну заміну /наприклад, у некролозі не повторюється слово помер, його замінюють після першого вживання описовими зворотами пішов від нас; залишив нас; пішов з життя та ін./

Деякі загальновживані слова мають виразно експресивний характер і тому непридатні для ділового документа: замість слова п’яний у ділових паперах добираються описові беземоційні звороти: у нетверезому стані, під дією алкоголю, у стані сп'яніння. Як евфемізми можуть використовуватися терміни в суспільно-політичний галузі: лібералізація цін, вільне підприємництво та ін. Часом виникає потреба пом'якшити наказ, порівняйте:

Не палити! – Просимо не палити! Палити забороняється! – У нас не палять.

3. Специфіка вживання омонімів

Омонімія є небажаним явищем для спеціальної лексики будь-якої галузі, особливо внутрішньосистемна.

4. Пароніми у діловому спілкуванні

Серед слів нашої мови досить багато є таких, які мають однаковий корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом, кількома літерами в закінченні та ін:

зумовив – обумовив; заснований – оснований.

Такі близькозвучні слова, що різняться за змістом, називаються паронімами.

Найчастіше в ділових паперах трапляються такі пароніми:

виборчий – кампанія, бюлетень, право; виборний – агітація, посада;

дільниця – адміністративний самостійний об’єкт або виробничий вузол;

ділянка – частина поверхні площі чогось.

4. Специфіка лексичного складу професійного мовлення юристів, податківців, економістів.

Протягом останніх років у сучасному світі відбулися істотні зміни. На політичній карті з'явилися нові незалежні держави, відродилася суверенна Україна. В Україні відбувається активний процес формування нових суспільно-економічних відносин, виникають нові політичні партії. Це, в свою чергу, викликає необхідність формування нової термінології.

Юридична термінологія - один з найдавніших питомих пластів української лексики, який продовжує постійно розвиватися і поповнюватися як за рахунок запозичень, так і власне українських лексичних одиниць. Велику частину цієї термінології складають соціально-політичні терміни і навіть загальновживані слова, що у спеціальних текстах набувають термінологічного значення. Особливий вплив на формування правничої термінології мають екстралінгвістичні (позамовні) фактори.

Як свідчить практика, фахівці податкової сфери також відчувають гостру потребу у систематизації спеціальної термінології.

Оскільки термінологія податкової сфери є синкретичною, включає також юридичні й економічні терміни, то виникає низка проблем щодо її систематизації.

Сучасна термінологія, в тому числі економічна, характеризується надмірною синонімічністю, засміченістю різними мовними покручами, інколи запозичені слова функціонують у різному морфемному оформленні (санація – санування, індексація – індексування, ануляція – анулювання, денонсація – денонсування та ін.) Ці питання вирішить час і практика – саме там здійснюється відбір оптимальних варіантів, термінів, що задовольняють вимоги професіоналів.

Природно, що в періоди докорінних економічних і соціальних змін у словниковому складі будь-якої мови з’являється значна кількість нових лексичних одиниць. Питання встановлення розумного співвідношення запозичених та власномовних термінів є вкрай важливим і непростим. Зафіксувати, вивчити, проаналізувати лексико-семантичні інноваційні процеси, а згодом і кодифікувати їх – актуальне завдання сучасної науки про мову.

Так, наприклад, якому з двох вживаних у мові термінів віддати перевагу: процент чи відсоток, рішення чи резолюція, промисловість чи індустрія, постанова чи ухвала тощо?

На думку багатьох авторів, неправомірним є вилучення з активного словникового обігу інтернаціоналізма процент і заміна його словом відсоток, до речі, теж запозиченим, оскільки це латинізований вислів „від ста”. Обидва слова мають право на паралельне, це підтверджує й найбільший з-поміж українських словників.

Переклад з російської мови ( як і з будь-якої іншої) мови як поки що основний шлях формування української термінології постійно породжує труднощі з добором відповідника, як наприклад у випадках угон (за чинним законодавством, це не те саме, що викрадення), сделка, освидетельствовать тощо. Або наприклад, казна, казначей, казначейство – явно чужорідні слова в українській мові. Однак створене Державне казначейство, а не Державна скарбниця. Тому що установа під назвою Державна скарбниця України вже існує. Це місце зберігання золотого запасу України, алмазного фонду (аналог колишнього союзного й нинішнього російського Гохрану).