Опорний конспект лекцій

Т Е М А 1. Розвиток теорії й методології раціоналізації праці

1. Технічна раціоналізація

2. Місце раціоналізації труда в комплексі заходів щодо раціоналізації виробництва

3. Методологія раціоналізації праці та її сутність

4. Методичні та технічні засоби вивчення трудових процесів

Слово раціоналізація ( від лат.rationis – розумний ) – організація будь-якої діяльності новітніми способами, ніж існуючі, поліпшення, вдосконалення чогось. Раціоналізація виробництва – сукупність організаційно – технічних заходів, спрямованих на найефективніше використання наявних виробничих ресурсів, удосконалену організацію виробничих процесів.

Раціоналізація трудових процесів – це коли виконання роботи, операції, функції здійснюються з мінімальною витратою часу та людської енергії .

Теорія раціоналізації трудових процесів розвивалась одночасно з розвитком теорії управління . Нормування праці ввійшло окремою главою в теорію наукової організації праці, завданням якої було розробка й упровадження заходів, направлених на ефективне використання виробничих ресурсів, скорочення витрат на виробництво готової продукції.

Виробнича раціоналізація починалась з удосконалення засобів виробництва, пристосування різних інструментів до конфігурації деталей, появи фасонних різців, фрез . Удосконалення геометрії інструментів давало змогу збільшити режими обробки деталей, скоротити кількість проходів, основний і допоміжний час .

Технічна раціоналізація сприяла модернізації ручних інструментів із метою пристосування їх до конкретної роботи, полегшення її виконання, порушила проблему стандартизації виробничих засобів та процесів, їх автоматизацію .

Прогрес техніки, зміни, які виникали у виробництві, зростання культурно – технічного рівня людей, потребували ретельної проробки складних і різноманітних проблем, пов’язаних із підняттям рівня організації праці на рівень відповідний розвитку техніки .

Знайомство з роботами цього часу показує великий багаж наукового пошуку їх авторів, прагнення критично переосмислити людський досвід і практику в області раціоналізації праці .

У країнах із ринковою економікою, таких як США, наука про раціоналізацію та нормування праці вже в кінці 18 століття одержала багату експериментальну базу в багатьох галузях виробництва. Наприклад, Ф.У.Тейлор, Г.Б. Мейнард, В.Д. Каргер, Н. Ш.Барт проводили дослідження в машинобудуванні ; Ф. Гілбрет - на будівельних виробництвах, Гепінгер – у електротехнічній промисловості та ін. Вони використовували різні методики, але загальними для цих досліджень було комплексне вивчення всіх питань, зв’язаних із раціоналізацією виробництва у цілому , це видно з рис.1.

Організація виробництва

Питання організації речових елементів виробництва

Питання оперативного управління виробництвом

Питання міжцехового,

внутріцехового та між - операційного транспор-

тування, переміщення предметів праці,продук- тів праці та виконавців

Питання поєднання праці людей з речо- вими елемен- тами вироб- ництва.Орга-нізація праці

Плани виробничих

приміщень, площ і облад -нання, а також включаючи стадію планування, аналізу, впровадження та інші

.

Вивчення, раціоналізація та проектування метода роботи

Нормування праці

Сектор вивчення методів праці трудатруда

Сектор нормування праці

Рис. 1 Місце вивчення. Раціоналізація та нормування праці у загальному комплексі заходів щодо організації виробництва

Комплекс робіт організації праці не виключає зміст робіт щодо організації виробництва, але має дуже важливе значення. Служби організації праці не мають прав щодо оперативного управління, повинні тільки допомагати керівництву фірми, виробничим підрозділам та функційним відділам підприємства знаходити економічно найбільш ефективні рішення виробничих задач, поставлених перед ними великого комплекса питань, головною метою яких є зменшення витрат виробництва.

Дослідження раціональності трудових процесів здійснюється одночасно з нормуванням праці . Це обумовлено тим, що витрати часу є тим критерієм, за допомогою якого оцінюють ефективність організаційного рішення .

Як видно з рис.2 проблеми вивчення, раціоналізації та нормування поділяються на два взаємопов’язаних питання щодо вивчення методів роботи і вимірювання праці.

Вивчення, раціоналізації й нормування праці з науково-технічної точки зору є вивчення впливу виробничого середовища на природу людей за допомогою візуальних або технічних засобів, починаючи з самих простих і завершуючи складними. Це вивчення має мету розробити та впровадити в процес праці, найкращі умови ще до початку його виконання.

У процесі вивчення та раціоналізації праці максимально усувається все те, що не є корисним або є шкідливим для трудового процесу, розробляються кращі варіанти технологічних засобів, максимально усувається можливість виникнення несподіваних випадків, здійснюється навчання безпосереднього виконавця кращому методу використання засобів виробництва.

Сутність методології вивчення раціоналізації та нормування праці з трьох видів мислення, які мають прості емпіричні правила та складні наукові методи:

• раціоналізація праці – використання апріорного комплексу правил та принципів, які нескладні для використання;

• дослідження операцій або наукова підготовка рішень щодо використання складних математичних методів теорії імовірності;

• результат дослідження має велику цінність;

• морфологія – визначення, вивчення, класифікація загальних ознак, предметів, які беруть участь у виробничих процесах.

Ці напрямки методології раціоналізації взаємопов’язані між собою і використовуються в більшій або в меншій мірі у залежності від завдання дослідження .

Раціоналізація трудового процесу ( методу роботи ) складається з п’яти основних етапів:

1. Установлення мети.

2. Аналіз діючого методу роботи .

3. Об’єктивна критика ( чому ? хто ? де ? коли ? як ? ) .

4. Розробка нового методу .

5. Упровадження нового методу .

Процес раціоналізації методу роботи повинен проводитись постійно. Поки діє та чи інша операція необхідно вивчати способи її виконання, завжди можливо знайти більш раціональні методи роботи .

Дослідження операції – це комплексне вивчення кількісних взаємозв’язків, пошук оптимального рішення . Цей процес складається з п’яти етапів :

1. Оцінка правильності постановки задач, тобто чи є переслідувана мета дійсно задачею, яку треба вирішувати .

2 . Збирання та оцінка експериментальних даних та інформації.

3. Розробка моделі, яка основується на систематизованих даних, віддзеркалює основні фактори досліджуваного процесу і правильно відображає сам процес ( це формули, таблиці, графіки, програми та ін.).

4.Дослідження придатності моделі .

5.Пошук кращих технічних засобів та шляхів вирішення поставленої задачі .

Дослідження операції проводиться за допомогою економетрики, лінійного програмування і складає окрему область знань .

Морфологію закордонні вчені рахують однією з форм мислення .ЇЇ метою

є виявлення, визначення та класифікація загальних ознак, предметів, явищ та їх групування за видами, розрядами, класами та ін.

Послідовність дослідження за методом морфології має чотири етапи :

1. Виявлення загальних ознак, котрі можуть характеризувати

досліджувану ситуацію. На цьому етапі йде пошук загальних ознак, якісних та кількісних емпіричних даних загальних ознак для того, щоб виявити і пояснити ці ознаки .

2. Узгодження аналогії шляхом порівняння загальних ознак, характерних для досліджуваної ситуації, подібних загальних ознак в інших ситуаціях, які уже вивчались.

3. Розробка моделі, основаної на загальних ознаках аналогії та потребах виробництва .

4. Пояснення моделі .

За допомогою морфології проводиться нормалізація і класифікація матеріалів, розробляється аналітична оцінка робіт . Прикладом може бути класифікація рухів і факторів у системах мікроелементних нормативів, класифікація витрат часу й інше .

Для вивчення, раціоналізації та нормування праці використовують

такі методичні й технічні засоби :

1. Комплекс технічних засобів прикладної психології, який дозволить розробляти методи роботи менш стомлюючі операторів і в той же час найбільш продуктивні .

2. Технічні засоби виміру часу на виконання роботи, що дозволить зрівнювати різні методи виконання, вивчати втрати часу, краще використовувати обладнання, точно планувати виконання робіт за часом, визначати витрати виробництва і планувати виробничі завдання для кожного робітника .

3. Звичайні засоби проектування методів нормування праці, за допомогою яких вибирають кращий метод виконання роботи та визначають норми.

4. Технічні засоби розробки нормативних матеріалів загального або окремого характеру на один або декілька видів робіт.

5. Технічні засоби технології виробництва, методи математичної статистики, теорії ймовірностей та ін.

Кожна група засобів вивчення трудового процесу з метою раціоналізації і нормування може бути самостійною темою дослідження .

У нашій країні найбільше поширення одержали : хронометраж, нормативи часу, фотографія робочого часу, частково приладдя для проведення спостережень. В зарубіжних країнах: мікроелементі нормативи, хронометраж з оцінкою темпу роботи, метод моментних спостережень, кіно й відео знімка та інше приладдя . Послідовність дослідження, проектування, впровадження раціонального методу в країнах із ринковою економікою показано на рис.2 . Як видно зі схеми робота з раціоналізації трудового процесу має конкретну мету – зменшення витрат на виробництво, тому новий метод затверджується як «стандартний» з визначенням норми й обов’язковим упровадженням її у виробництво .

Для вивчення діючого методу використовується велика кількість різних методів, починаючи з карт аналізу, маршрутних і, закінчуючи кінозйомками. Для встановлення норми використовуються хронометраж, моментні спостереження, нормативи часу і мікроелементні нормативи. Така ретельна робота з раціоналізації дає позитивні результати .

Американський спеціаліст у цій області проф. Едвард Крик писав, що у підприємців не буде інтересу вивчати витрати часу, якщо вони не будуть знати, що цей час можливо зменшити, і не будуть знати, як це зробити . Тому дослідження проблеми раціоналізації трудового процесу в цих країнах забезпечено методично і на високому науковому рівні . Спеціалістам України потрібно вивчати позитивний досвід у цьому напрямку, щоб швидше почати використовувати його на наших підприємствах.