9.2. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів - один із найпоширеніших і найпопулярніших видів страхування відповідальності в усьому світі. Таке страхування виникло ще в кінці 20-х років XIX століт ія в Данії. Воно забезпечує виплату потерпілому грошового відшкодування в розмірі суми, яка була б стягнута з власника транспортного засобу за цивільним позовом на користь третьої особи за шкоду життю та здоров'ю, а також за пошкодження або загибель належного їй майна, які виникли внаслідок аварії або іншої дорожно- транспортної пригоди (ДТП) з вини страхувальника.

Об'єктом даного виду страхування є цивільна відповідальність власників транспортних засобів, яку вони несуть перед законом як власники джерела підвищеної небезпеки для оточуючих, тобто третіх осіб. При цьому до моменту настання страхового випадку, коли вона набуває цілком конкретний матеріальний зміст, ця відповідальність для власника транспортного засобу виступає в абстрактній формі. / ^Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є обов'язковим на території всіх країн Європи. Відсутність у власника транспортного засобу страхового поліса цивільної відповідальності вважається серйозним правопорушенням, яке карається штрафом або навіть тюремним ув'язненням.

В Україні цей вид страхування є обов'язковим згідно із Законом України "Про страхування" та Положенням "Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", затвердженим постановою

Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року № 1175 (далі Положення). У червні 2004 р. Верховна Рада України прийняла відповідний закон, який вводиться в дію з 1 січня 2005 р.

Сутність обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів полягає в захисті майнових інтересів осіб, постраждалих у дорожньо-транспортних пригодах, які сталися з вини страхувальників.

Суб'єктами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є:

• страхувальники - власники транспортних засобів, якими уважається юридична чи фізична особа, яка експлуатує транспортний засіб, що належить їй на правах власності, повного господарського відання, оперативного управління або на інших підставах, що не суперечать чинному законодавству (договір оренди, доручення тощо).

Дія страхування поширюється на нерезидентів та резидентів - власників транспортних засобів (автомобілів, автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок), котрі експлуатують їх на вулично-дорожній мережі загального користування, за винятком транспортних засобів, власники яких застрахували цивільну відповідальність у державах, із чиїми уповноваженими організаціями зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів Моторне (транспортне) страхове бюро України уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування;

• страховики- юридичні особи, які отримали відповідну ліцензію на проведення цього виду страхування. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про страхування" (2001 р.) страховики, яким дозволено займатися страхуванням відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, за умовами, передбаченими міжнародними договорами України щодо вказаного виду страхування, утворюють Моторне (транспортне) страхове бюро України (М(Т)СБУ), яке є юридичною особою та утримується за рахунок коштів страховиків. Членство в цьому бюро є обов'язковою умовою отримання ліцензії зі страхування даного виду. Кожна страхова компанія, яка входить до складу М(Т)СБУ. на підтвердження членства в М(Т)СБУ отримує відповідне свідоцтво. М(Т)СБУ виступає фінансовим гарантом при здійсненні даного виду страхування. Воно відповідає за-збитки, які заподіяні вітчизняними власниками транспортних засобів за межами України, а також за збитки по тих страхових полісах, за якими не визначено страховика і у випадках, коли водій, що скоїв ДТП, зник з місця пригоди;

* треті особи (потерпілі) - юридичні та фізичні особи^ яким заподіяно шкоду транспортним засобом унаслідок дорожньо-транс­портної пригоди.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільної відповідальності є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а

Рис. 9.4. Механізм реалізації обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів

Звичайний

укладається з власником транспортного засобу:

• зареєстрованого в Україні

• тимчасово ввезеного на територію України

Додатковий

діє на території держав, зазначених у страховому полісі, і на умовах, встановлених цими державами, згідно з угодами,укладеними з М(Т)СБУ

Рис. 9.5. Види договорів страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

саме життю або здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну та майну юри­дичних осіб.

Суб'єкти страхових відносин та механізм реалізації обов'яз­кового страхування цивільної відповідальності власників транс­портних засобів подано на рис. 9.4.

Відповідно до законодавства страховим випадком уважається дорожньо-транспортна пригода, яка сталася з вини страхувальника та внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за заподіяну його транспортним засобом шкоду майну, життю та здоров'ю третіх осіб.

Законодавство передбачає укладення двох видів договорів страхування (рис. 9.5):

■=> звичайний договір - укладається з власником транспортного засобу, зареєстрованого в Україні чи тимчасово ввезеного на територію України для користування та діє на території України;

о додатковий договір - укладається у випадку користування транспортними засобами за межами України. У разі виїзду за межі України страхувальник-резидент зобов'язаний укласти додатковий договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності на умовах, установлених Моторним (транспортним) страховим бюро України, якщо згідно з укладеними ним угодами користування транспортним засобом за межами України потребує обов'язкового страхування цивільної відповідальності на умовах країн відвідання.

Уведення цього виду страхування, що забезпечує соціальний захист потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, стало однією з передумов вступу України до міжнародної системи автотранспортного

(моторного) страхування "Зелена картка". "Зелена картка" -

система міжнародних договорів 44 країн про взаємне визнання полісів страхування відповідальності власників автотранспортних засобів.

Основним елементом системи "Зелена картка" є національні транспортні страхові бюро. Охоплює територію країн з загальною чисельністю населення 800 млн. чол., у яких зареєстровано більше 250 млн. автомобілів.

Щорічно в Україні продається близько 0,5 млн. полісів "Зелена картка".

З 1 червня 1998 р. повні члени М(Т)СБУ (11 страхових компаній) почали продаж української "Зеленої картки". Сьогодні М(Т)СБУ укладено Єдині Угоди про взаємне визнання договорів такого страхування та взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування збитків з такими країнами: Австрією, Албанією, Андоррою, Бельгією, Болгарією, Боснією та Герцеговиною, Швейцарією, Кіпром, Чеською Республікою, Німеччиною, Данією, Іспанією, Естонією, Францією, Фінляндією, Великобританією, Грецією, Угорщиною, Хорватією, Італією, Ізраїлем, Іраном. Ірландією, Ісландією, Люксембургом, Мальтою, Македонією, Норвегією, Нідерландами, Португалією, Польщею, Румунією, Швецією, Словацькою Республікою, Словенією, Туреччиною. У тексті Єдиної Угоди наведено випадки, за якими здійснюється відшкодування страховиком - членом М(Т)СБУ або безпосередньо М(Т)СБУ.

Україна має статус перехідного члена, що означає, що українські страхові компанії не можуть продавати поліси "Зелена картка" іноземним водіям.

В квітні 2004 року управлінський комітет системи "Зелена картка" вперше рекомендував надати Україні статус повного члена системи. Для того, щоб Україна з 1 січня 2005 року змогла отримати новий статут, необхідно виконати такі умови: М(Т)СБУ повинно сформувати гарантійний фонд в розмірі не менше 4 мпн. доларів США, відраховувати до нього від кожного проданого полісу "Зелена картка" не менше 2%, а також виконати інші технічні процедури. Такий статус дасть можливість страховикам України продавати "Зелену картку" не тільки вітчизняним водіям, але й іноземним, що проїжджають транзитом територію України.

Відшкодуванню страховиком підлягає пряма шкода, заподіяна третій особі під час руху транспортного засобу, якщо має місце причинний зв'язок між рухом транспортного засобу та заподіяною ним шкодою.

Страхова сума за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності - це грошова сума, у межах якої страховик відповідно

до умов страхування зобов'язаний провести виплату третій особі або третім особам (у Випадку, коли потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах кілька) після настання страхового випадку. , Страхова сума та розміри страхових платежів за обов'язковим ⁴страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

Страховик має право зменшувати розмір страхових платежів із метою заохочення власників транспортних засобів, які постійно забезпечують безаварійну експлуатацію своїх транспортних засобів, а також підвищувати розміри страхових платежів власникам транспортних засобів, із вини яких сталися страхові випадки (на умовах, що встановлюються М(Т)СБУ, але не більше ніж 50 % розміру страхового платежу в обох випадках).

Страхові платежі за додатковими договорами, установлені Кабінетом Міністрів України, за наявності чинного звичайного договору страхування може бути зменшено на умовах, визначених М(Т)СБУ.

Виплата страхового відшкодування третій особі здійснюється страховиком на підставі таких документів: заяви про виплату страхового відшкодування, складеної заявником та страхового акту (аварійного сертифікату), складеного страховиком за формою, що встановлюється М(Т)СБУ. '

За шкоду, заподіяну здоров'ю третьої особи внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, страховик здійснює виплату страхового відшкодування в межах страхової суми у разі:

<=> загибелі під час дорожньо-транспортної пригоди або смерті внаслідок цієї пригоди - спадкоємцеві третьої особи в розмірі 100% страхової суми;

^> установлення третій особі інвалідності І групи - у розмірі 100 %, II групи - 80 %, III групи - 60 % страхової суми;

^ тимчасової втрати третьою особою працездатності за кожну добу - у розмірі 0,2 %, але не більше ніж 50 % страхової сума.

Страховик виплачує зазначені страхові суми кожній потерпілій (третій) особі, але в цілому не більше п'яти страхових сум за одним страховим випадком. У випадку, коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратний розмір страхової суми, відшкодування кожній потерпілій третій особі пропорційно зменшується.

У разі заподіяння шкоди майну третьої особи внаслідок дорожньо- транспортної пригоди для виплати страхового відшкодування може вимагатися висновок експертизи, яка проводиться за рахунок страховика, а додаткова експертиза - за рахунок страхувальника.

Розмір франшизи під час відшкодування збитків, завданих майну третіх осіб, встановлюється до 2 % страхової суми.

Страховик не компенсує шкоду.

Ру разі заподіяння шкоди життю та здоров 'ю власника транспортного засобу, винного у виникненні дорожньо-транспортної пригоди;

Р за пошкоджене або знищене будь-яке майно (вантаж), що містилось у транспортному засобі страхувальника, винного у дорожньо-транспортній пригоді;

Р за пошкоджений або знищений транспортний засіб його власникові, винному у виникненні дорожньо-транспортної пригоди;

Р за забруднення або пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди об'єктів довкілля;

Р за наслідки пожежі, яка виникла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди поза краєм проїзної частини та на прилеглій до неї території;

Р за пошкодження або знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів із дорогоцінних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, предметів релігійного культу, колекцій картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів;

Рякщо дорожньо-транспортна пригода виникла внаслідок навмисних дій або грубої необережності третьої особи, визнаних такими в установленому порядку;

Р якщо дорожньо-транспортна пригода виникла внаслідок масових безпорядків і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов 'язиної з цією пригодою.

Страховик та М(Т)СБУ мають право в межах, визначених законодавством України, вимагати компенсації здійснених страхових виплат від третьої особи, страхувальника або особи, що керувала транспортним засобом, у разі: навмисного заподіяння шкоди третій особі; керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, під впливом наркотичних чи токсичних речовин; відсутності посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; коли винуватець залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, порушивши встановлені правила; коли страховий випадок стався через невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам чинних Правил дорожнього руху України; коли після виплати страхового відшкодування з'ясовується, що страхувальник або третя особа надали неточні відомості, які призвели до підвищення суми

т

страхового відшкодування або безпідставної його виплати.

Якщо в судовому порядку встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася через незадовільне експлуатаційне утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або інші перешкоди у здійсненні руху, страховик виплачує третій особі страхове відшкодування та має право одержати відповідну компенсацію від юридичних та фізичних осіб, винних у створенні таких умов.

Договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності укладається на основі заяви страхувальника, у якій зазначається тип, марка й державний номерний знак та місце реєстрації транспортного засобу, термін страхування і розмір страхової суми. У разі укладення договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів страхувальником - юридичною особою дія договору поширюється на водія, який керує цим транспортним засобом на законних підставах.

Після сплати страхового платежу страхувальник одержує від страховика страховий поліс, який є договором (письмовою угодою) обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

Страховий поліс складається за такою формою: назва та адреса страховика (страхової організації), тип, марка транспортного засобу та державний номерний знак, номери двигуна, шасі (кузова), початок та закінчення дії договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності, розміри страхового платежу та страхової суми, для страхувальника-юридичної особи —її найменування та адреса, для страхувальника-фізичної особи—прізвище, ім'я та по батькові власника транспортного засобу, домашня адреса, підписи сторін. У разі зміни власника транспортного засобу дія договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності поширюється на нового власника за умови переоформлення страхового поліса на його ім'я.

Страховий поліс може мати додаткові розділи, що передбачають можливість добровільного страхування транспортного засобу, життя та здоров'я водія та пасажирів.

Зразок страхового поліса встановлюється М(Т)СБУ за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

У разі в'їзду на територію України власник (водій) транспортного засобу повинен укласти звичайний договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності, крім випадків, коли власник застрахував цивільну відповідальність у державі, із чиєю уповноваженою організацією зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

Моторне (транспортне) страхове бюро України уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

У разі настання страхового випадку страхувальник (водій транс­портного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду) зобов'язаний: дотримуватися правил дорожнього руху, встановлених чинним законодавством; уживати всіх заходів із запобігання збільшенню розміру шкоди; надавати третім особам необхідну інформацію для ідентифікації страхувальника та страховика (страхової організації); повідомити страховика протягом трьох робочих днів про настання страхового випадку, надати йому письмове пояснення про обставини дорожньо-транспортної пригоди, страховий поліс та пред'явити в разі потреби транспортний засіб для огляду й експертизи. Якщо страху­вальник із поважних причин не мав змоги виконати зазначені дії, він повинен довести це документально.

Особи, що експлуатують транспортний засіб без страхового поліса, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Контроль за наявністю страхового поліса обов'язкового страхування цивільної відповідальності у власника (водія) транспортного засобу під час його експлуатації здійснюється органами внутрішніх справ згідно з чинним законодавством.

Контроль за наявністю додаткового договору обов'язкового стра­хування цивільної відповідальності у резидента-власника транспортного засобу в разі його виїзду за межі України до держав, із чиїми вповно­важеними організаціями зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів Моторне (транспортне) страхове бюро України уклало угоди про взаємне визнання договорів такого стра­хування, здійснюється згідно із законодавством України.

Власники інших видів транспорту (авіаційного, морського, заліз­ничного) також мають можливість застрахувати свою відповідальність.

В Україні набуває розвитку страхування:

Рвідповідальності експлуатанта повітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт;

Р відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

Р відповідальності власників повітряного транспорту.

Страхування відповідальності власників згаданих інших видів транспорту здійснюється на добровільних засадах.