16.30. Основні напрями міграції населення у 2010 році

	Осіб			На 100 тис. наявного населення
	число прибулих	число вибулих	сальдо міграції	число прибулих	число вибулих	сальдо міграції
Усі напрями міграції	30256	26810	3446	1540,2	1364,8	175,4
внутрішньорегіональна міграція	17323	17323		881,8	881,8	
зовнішня міграція	12933	9487	3446	658,4	483,0	175,4
у тому числі
міжрегіональна міграція	9693	8553	1140	493,5	435,5	58,0
міждержавна міграція	3240	934	2306	164,9	47,5	117,4

16.31. Міграція населення за регіонами у 2010 році

	Міждержавна міграція			Міжрегіональна міграція
	число прибулих	число вибулих	сальдо міграції	число прибулих	число вибулих	сальдо міграції
Осіб
Автономна Республіка Крим	3240	934	2306	9693	8553	1140
міста
Сімферополь	728	180	548	1566	1433	133
Алушта	96	31	65	421	281	140
Армянськ	6	21	–15	221	236	–15
Джанкой	2	12	–10	169	232	–63
Євпаторія	178	73	105	732	646	86
Керч	66	60	6	630	620	10
Красноперекопськ	6	7	–1	185	185	0
Саки	57	21	36	112	108	4
Судак	78	12	66	224	160	64
Феодосія	144	68	76	859	543	316
Ялта	205	73	132	1281	897	384
райони
Бахчисарайський	209	25	184	526	421	105
Білогірський	137	16	121	123	116	7
Джанкойський	8	41	–33	219	288	–69
Кіровський	130	42	88	190	196	–6
Красногвардійський	230	48	182	373	348	25
Красноперекопський	11	5	6	89	138	–49
Ленінський	128	34	94	250	210	40
Нижньогірський	37	23	14	186	230	–44
Первомайський	45	13	32	121	131	–10
Роздольненський	44	12	32	171	131	40
Сакський	175	38	137	346	307	39
Сімферопольський	417	49	368	405	403	2
Совєтський	8	5	3	118	147	–29
Чорноморський	95	25	70	176	146	30

Продовження табл. 16.31

	Міждержавна міграція			Міжрегіональна міграція
	число прибулих	число вибулих	сальдо міграції	число прибулих	число вибулих	сальдо міграції
На 100 тис. наявного населення
Автономна Республіка Крим	164,9	47,5	117,4	493,4	435,4	58,0
міста
Сімферополь	201,9	49,9	152,0	434,3	397,4	36,9
Алушта	183,2	59,2	124,0	803,4	536,3	267,1
Армянськ	24,0	84,0	–60,0	884,0	944,0	–60,0
Джанкой	5,4	32,3	–26,9	455,5	625,3	–169,8
Євпаторія	144,6	59,3	85,3	594,6	524,8	69,8
Керч	44,9	40,8	4,1	428,9	422,1	6,8
Красноперекопськ	19,9	23,3	–3,4	614,6	614,6	0,0
Саки	232,7	85,7	147,0	457,1	440,8	16,3
Судак	258,3	39,7	218,6	741,7	529,8	211,9
Феодосія	136,5	64,5	72,0	814,2	514,7	299,5
Ялта	145,1	51,7	93,4	906,6	634,8	271,8
райони
Бахчисарайський	231,7	27,7	204,0	583,1	466,7	116,4
Білогірський	214,1	25,0	189,1	192,2	181,3	10,9
Джанкойський	10,7	54,9	–44,2	293,2	385,5	–92,3
Кіровський	241,2	77,9	163,3	352,5	363,6	–11,1
Красногвардійський	253,6	52,9	200,7	411,2	383,7	27,5
Красноперекопський	37,0	16,8	20,2	299,7	464,6	–164,9
Ленінський	201,6	53,5	148,1	393,7	330,7	63,0
Нижньогірський	72,4	45,0	27,4	364,0	450,1	–86,1
Первомайський	125,3	36,2	89,1	337,0	364,9	–27,9
Роздольненський	127,9	34,9	93,0	497,1	380,8	116,3
Сакський	225,5	49,0	176,5	445,9	395,6	50,3
Сімферопольський	267,7	31,5	236,2	259,9	258,7	1,2
Совєтський	23,3	14,6	8,7	344,0	428,6	–84,6
Чорноморський	297,8	78,4	219,4	551,7	457,7	94,0

17. ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ

Еко­но­мі­ч­но ак­ти­в­не на­се­лен­ня згід­но з кон­це­п­ці­єю ро­бо­чої си­ли – це на­се­лен­ня обох ста­тей ві­ком 15–70 ро­ків, яке про­тя­гом пе­в­но­го пе­рі­оду за­без­пе­чує про­по­зи­цію ро­бо­чої си­ли для ви­ро­б­ни­ц­т­ва то­ва­рів та послуг. Еко­но­мі­ч­но ак­ти­в­ними вважають­ осі­б, за­йня­тих еко­но­мі­ч­ною діяльні­с­тю, яка при­но­сить до­ход (за­йня­ті), та без­ро­бі­т­них. Кіль­кість за­зна­че­них катего­рій та їх ха­рак­те­рис­ти­ки роз­ра­хо­вують­ на підста­ві да­них ви­бі­р­ко­вих об­сте­жень насе­лен­ня (до­мо­го­с­по­дарств) із пи­тань еко­но­мі­ч­ної акти­в­но­с­ті (далі вибіркові обсте­жен­ня), що впро­вад­же­ні у практику роботи ор­ганів держав­ної ста­тис­тики з 1995 року відповідно до ре­ко­мен­дацій Міжнародної ор­га­ні­за­ції праці (МОП). Зазначені вибіркові об­сте­жен­ня про­во­дять за місцем постійного проживання на­се­лен­ня та охо­п­лю­ють осіб віком 15–70 років, щодо яких роз­ра­хо­ву­ють­ оцінки показників економічної ак­тив­ності, зайнятості та безробіття.

За­йня­ти­ми (за ма­те­рі­а­ла­ми вибіркових об­сте­жен­ь) вва­жа­ють­ осі­б у віці 15–70 років, які:

пра­цю­ва­ли впро­довж об­сте­жу­ва­но­го ти­ж­ня хо­ча б од­ну го­ди­ну за най­мом за вина­го­ро­ду в гро­шо­во­му чи на­ту­ра­ль­но­му ви­гля­ді, ін­ди­ві­ду­а­ль­но (са­мо­стій­но), в окремих грома­дян або на вла­с­но­му (сімейному) під­при­єм­с­т­ві; працювали безкоштовно на під­приємстві, у бізнесі, що належить будь-ко­му з членів домогосподарства, або в осо­бис­тому селянському господарстві з метою реалізації продукції, виробленої внаслідок цієї діяльності;

бу­ли тим­ча­со­во від­су­т­ні на ро­бо­ті, тоб­то фо­р­ма­ль­но ма­ли ро­бо­че мі­с­це, вла­с­не під­при­єм­с­т­во (бі­з­нес), але не пра­цю­ва­ли впро­довж об­сте­жу­ва­но­го пе­рі­оду з незалежних від них осо­би­с­то об­ста­вин.

У таблиці 17.3 середньорічну кількість зайнятого населення наведено за матеріалами ви­біркових обстежень населення. У за­зна­че­ній таблиці розподіл найманих працівників підприємств, установ та організацій здійснено за класифікацією ви­дів економічної діяльності (КВЕД). Розподіл загальної кількості зайнятого населення за ви­дами економічної діяльності (таблиця 17.4) здійснено на основі комплексної оцін­ки шляхом інтеграції даних вибіркових об­стежень населення, державних статис­тич­них спостережень підприємств, установ, організацій та адміністративної звітності.

Кі­ль­кість на­й­ма­них пра­ців­ни­ків під­приємств, установ, організацій (таблиця 17.5) охо­п­лює за­йня­тих, які за мі­с­цем ро­бо­ти укла­ли тру­до­вий договір (кон­т­ракт, до­го­вір ци­ві­ль­но-­пра­во­во­го харак­те­ру) на по­стій­ній або тим­ча­со­вій основі. До ці­єї ка­те­го­рії від­не­се­ні працівники суб’єктів підприємницької діяль­нос­ті, бюд­жетних і фі­нансових установ та гро­ма­д­ських організацій, а також кадрові вій­сь­ко­вослу­ж­бовці (крім строкової служби), особи рядового та начальницького складу пра­во­охо­рон­них ор­га­нів.

На­й­ма­них пра­ців­ни­ків вра­хо­ву­ють за мі­с­цем при­кла­дан­ня їх пра­ці, тоб­то за місцем зна­хо­джен­ня під­при­єм­с­т­ва або йо­го стру­к­ту­р­но­го під­роз­ді­лу, що кла­си­фі­ку­ють­ся за від­по­ві­д­ни­ми ви­да­ми еко­но­мі­ч­ної діяльнос­ті.

Рі­вень еко­но­мі­ч­ної ак­ти­в­но­с­ті визна­ча­єть­ся як від­но­шен­ня (у від­со­т­ках) кіль­ко­с­ті еко­но­мі­ч­но ак­ти­в­но­го на­се­лен­ня у ві­ці 15–70 ро­ків до всьо­го на­се­лен­ня зазначе­но­го ві­ку чи на­се­лен­ня за відповідною со­ціаль­­но-­де­мо­г­ра­фі­ч­ною озна­ко­ю.

Рі­вень за­йня­то­с­ті ви­зна­ча­ють як відно­шен­ня (у від­со­т­ках) кі­ль­ко­с­ті зайнятого на­се­лен­ня у ві­ці 15–70 ро­ків до всьо­го на­се­лен­ня за­зна­че­но­го ві­ку чи населен­ня за від­по­ві­д­ною со­ці­а­ль­но-демогра­фі­ч­ною оз­на­­кою.

Без­ро­бі­т­ні (за ме­то­до­ло­гі­єю МОП) – осо­би у віці 15–70 років (за­ре­є­с­т­ро­ва­ні та неза­ре­є­с­т­ро­ва­ні в дер­жа­в­ній слу­ж­бі зайнятості), які од­но­ча­с­но за­до­во­ль­ня­ють трьом умо­вам: не ма­ли ро­бо­ти (при­бу­т­ко­во­го за­нят­тя); впродовж останніх чотирьох тижнів активно шукали роботу або на­ма­га­лись органі­зу­ва­ти вла­с­ну спра­ву; впро­довж найближ­чих двох ти­ж­нів бу­ли го­то­ві приступи­ти до ро­бо­ти, тоб­то по­ча­ти працювати за най­мом або на вла­с­но­му підпри­єм­с­т­ві з метою отримання оплати або доходу. До ка­те­горії безробітних також відносяться осо­би, які приступають до роботи протягом най­ближчих двох тижнів; знайшли роботу, че­кають відповіді; навчаються за направленням державної служби зайнятості.

У таблицях 17.11–17.21 – інформацію наведено за даними державної служби зайнятості.

Рі­вень без­ро­біт­тя (за ме­то­до­ло­гі­єю МОП) – від­но­шен­ня (у від­со­т­ках) кі­ль­ко­с­ті без­ро­бі­т­них ві­ком 15–70 ро­ків до економічно ак­ти­в­но­го на­се­лен­ня (ро­бо­чої си­ли) зазна­че­но­го ві­ку або від­по­ві­д­ної соціа­ль­но-де­мо­г­ра­фі­ч­ної озна­ки.

За­ре­є­с­т­ро­ва­ні без­ро­бі­т­ні згі­д­но з чинним законодавством – це громадяни пра­це­зда­т­ного ві­ку, які через відсутність роботи не ма­ють за­ро­бі­т­ку або ін­ших перед­ба­че­них за­ко­но­дав­ст­вом до­хо­дів, заре­є­с­т­ро­ва­ні у дер­жа­в­ній слу­ж­бі зайнятос­ті як та­кі, що шу­ка­ють ро­бо­ту, гото­ві та зда­т­ні при­сту­пи­ти до під­хо­дя­щої ро­бо­ти.

Безробітними ви­знають також інвалідів, які не досягли пен­сійного віку, не пра­цю­ють та за­ре­єс­т­ро­ва­ні як такі, що шукають роботу.

Рі­вень за­ре­є­с­т­ро­ва­но­го без­ро­біт­тя виз­на­чаю­ть як в­ід­нош­ення (у в­ід­с­отках) кількості б­ез­ро­б­ітних, ­за­р­е­є­ст­ро­ваних у державній с­л­ужбі ­зай­ня­т­ості, до середньорічної кільк­ості ­на­сел­ення працездатного віку.

­На­в­ан­таж­ення не ­зай­нятих трудовою д­ія­ль­н­істю г­ро­мадян на ­одне ві­льне ­ро­боче ­м­ісце, ­ва­к­ансію розраховано як в­ід­нош­ення ­кі­ль­к­ості зареєст­ро­ваних у державній с­л­ужбі зайнятості г­ро­мадян, не зайнятих т­ру­довою ­д­ія­ль­н­істю, до ­кі­ль­кості вільних ­ро­бочих місць, ­ва­к­а­нтних посад, заявлених підприєм­ст­вами, ус­та­но­вами та організаціями.

Ви­ві­льн­ення п­рац­ів­ників з економі­чних п­ричин – кі­лькість осіб, звіль­нених із п­ід­приємств, ус­танов та органі­зацій у зв’яз­ку з р­е­ор­га­ні­за­цією, ліквіда­цією виробн­и­цтва, ско­роч­ен­ням кільк­ості або штату працівників.

Еко­но­мі­ч­но не­ак­ти­в­не на­се­лен­ня (по­за ро­бо­чою си­лою) – осо­би, які не можуть бу­ти кла­си­фі­ко­ва­ні як “зай­ня­ті” або “бе­з­ро­бі­т­ні”.

До скла­ду ці­єї ка­те­го­рії на­се­лен­ня нале­жать: уч­ні та сту­де­н­ти; пе­н­сі­о­не­ри; особи, які за­йня­ті в до­ма­ш­ньо­му господарст­ві; осо­би працездатного віку, які зне­ві­ри­лись знай­ти ро­бо­ту; особи, які вважають, що немає під­ходящої роботи та не знають де і як її знайти; ін­ші осо­би, які не ма­ли не­об­хід­но­с­ті у пра­це­вла­ш­ту­ван­ні, а також ті, діяльність яких не відноситься до економічної (виконан­ня гро­мад­ських обов’язків, благодійна діяль­ність тощо).

Показники таблиць 17.22–17.33 визначено на під­ста­ві даних дер­жа­в­но­го ста­ти­с­ти­ч­но­го спостережен­ня, яким охо­п­ле­ні підпри­єм­ства, уста­но­ви, орга­ні­за­ції, які ви­ко­ри­с­то­ву­ють на­й­ма­ну пра­цю. До 2009 року включно цим спосте­ре­жен­ням не охо­п­лювалися ма­лі підприємства згі­д­но зі ста­ти­с­ти­ч­ним це­н­зом і фізичні особи-під­при­єм­ці.

У 2010 році запроваджено нові методичні засади формування сукупності одиниць спостереження для організації проведення цих спостережень. Так, великі та середні підприємства, установи, організації та їхні відокремлені підрозділи із середньою кількістю працюючих (включаючи позаштатних працівників) 50 і більше осіб, підлягають обстеженню на суцільній основі, а підприємства з кількістю працюючих від 10 до 49 осіб – із застосуванням вибіркового методу (вибірки).

По­ка­з­ники, наведені у таб­лицях 17.22–17.24 та 17.30, до 2009 року включно не вра­хо­вують пра­ців­ни­ків статистично ма­лих під­при­ємств та у фізичних осіб-під­при­є­м­ців, у 2010 році – пра­ців­ни­ків ма­лих під­при­ємств з кількістю найманих працівників менше 10 осіб та у фізичних осіб-під­при­є­м­ців. У зв’язку зі зміною в організації спостереження та охопленні одиниць обстеження, безпосереднє порівняння даних 2010 року з аналогічними даними попередніх років є некоректним.

Кількість штатних працівників охоплює осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством та отримують заробітну плату крім тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається місце роботи (знаходяться у відпустках по вагітності та пологах або у додатковій відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку, визначеного законодавством).

У таблицях 17.25–17.27; 17.33 наведено облікову кількість штатних працівників станом на кінець 2010 року.

У таблицях 17.22–17.24 наводиться по­каз­ник середньооблікової кількості штатних пра­цівників, який не враховує працюючих за цивільно-правовими договорами, обчислюється в се­ред­ньо­му за період:

за місяць – шляхом підсумовування кіль­кос­ті працівників облікового складу за кож­ний календарний день місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число, включаючи святкові (неро­бочі) і вихідні дні, і ділення одержаної су­ми на від­по­від­не число календарних днів звіт­ного місяця;

за рік – шляхом підсумовування серед­ньо­облікової кількості найманих праців­ни­ків за всі місяці роботи, що минули у звіт­но­му ро­ці, та ділення одержаної суми на кіль­кість місяців (тобто на 12).

При цьому за­йня­тий пра­ців­ник врахову­єть­ся тіль­ки один раз (за мі­с­цем осно­в­ної ро­бо­ти) не­за­ле­ж­но від стро­ку трудо­во­го до­го­во­ру та три­ва­ло­с­ті ро­бо­чо­го ча­су.

Під­го­то­в­ка та під­ви­щен­ня ква­лі­фі­ка­ції ка­д­рів охо­п­лює пра­ців­ни­ків під­при­ємств, уста­нов та ор­га­ні­за­цій, які прой­ш­ли на­вчан­ня без­по­се­ре­д­ньо на ви­ро­б­ни­ц­т­ві та в на­вча­ль­них за­кла­дах рі­з­них ти­пів за до­го­во­ра­ми за ра­ху­нок ко­ш­тів під­при­ємств.

Під­го­то­в­ка но­вим про­фе­сі­ям вклю­чає пе­р­вин­ну про­фе­сій­ну під­го­то­в­ку осіб, які ра­ні­ше не ма­ли про­фе­сії, та пе­ре­під­го­тов­ку ка­д­рів за ін­шою, по­рі­в­ня­но з ра­ні­ше здо­бу­то­ю, професією.

Під­ви­щен­ня ква­лі­фі­ка­ції – на­вчан­ня з ме­тою по­гли­б­лен­ня ра­ні­ше здо­бу­тих знань, умінь і на­ви­чок на рі­в­ні ви­мог ви­ро­б­ни­ц­т­ва чи сфе­ри по­слуг.

До категорії пра­ців­ни­ків, які прой­шли підготовку та підвищення кваліфікації, не враховуються працівники, які пройшли нав­чан­ня за на­пра­в­лен­ням державної слу­ж­би зайня­то­с­ті або са­мо­стій­но на­вча­лись у на­вча­ль­них за­кла­дах.

Від­пра­цьо­ва­ний час ви­мі­рю­єть­ся у лю­ди­но­-го­ди­нах пра­ців­ни­ків, які фа­к­ти­ч­но пра­цю­ва­ли на під­при­єм­с­т­ві, вклю­ча­ю­чи тих, що були за­йня­ті не­по­в­ний ро­бо­чий день (тиж­день), ви­ко­ну­ва­ли на­ду­ро­ч­ну ро­бо­ту, пра­цю­ва­ли у ви­хі­д­ні та свя­т­ко­ві (не­ро­бо­чі) дні або по­над мі­ся­ч­ну но­р­му (по­за гра­фі­ком), а та­кож лю­ди­но­-го­ди­ни ро­бо­ти на­до­м­ни­ків.

Невідпрацьований час – це людино-години, які не були відпрацьовані з поважних або інших причин. До них належать не­ви­хо­ди на ро­бо­ту пра­ців­ни­ків у зв’я­з­ку з від­пу­с­т­ка­ми (що­рі­ч­ни­ми, на­вча­льни­ми то­що), тим­ча­со­вою не­пра­це­зда­т­ні­с­тю, тим­ча­со­вим пе­ре­ве­ден­ням для ро­бо­ти на ін­шо­му підприємстві, відпустками без збереження заробітної плати (у тому числі на період припинення виконання робіт), переведенням на роботу з неповним робочим днем (тижнем), про­с­тоями, про­гу­лами та страй­ками та іншими причинами, передбаченими законодавством.

Ін­фо­р­ма­ція про кі­ль­кість укла­де­них та за­ре­є­с­т­ро­ва­них колективних договорів по­да­єть­ся під­при­єм­с­т­ва­ми, уста­но­ва­ми та ор­га­ні­за­ці­я­ми, на яких во­ни ді­ють, згі­д­но з За­ко­ном Укра­ї­ни “Про ко­ле­к­ти­в­ні до­го­во­ри і уго­ди”.

До кі­ль­кості пра­ців­ни­ків, які охо­п­ле­ні ко­ле­к­ти­в­ни­ми до­го­во­ра­ми, належать пра­ців­ни­ки, які пе­ре­бу­ва­ють у шта­ті під­при­єм­с­т­ва, не­за­ле­ж­но від член­с­т­ва у проф­спі­л­ці, вклю­ча­ю­чи також тих, які на мо­мент скла­дан­ня зві­ту були від­су­т­німи з рі­з­них при­чин.