Міністерство освіти та науки, молоді і спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра обчислювальної математики
ЗВІТ
про проходження навчальної практики
з інформатики
Виконала:
Студентка групи Ф-11
Факультету економіки і підприємництва
Ковальчук О.С.
Варіант №6
Код залікової книжки: 310459
Перевірив:
викладач кафедри ОМ
Фільо І.Є.
Рівне – 2012
Завдання для практики
Microsoft Word:
Підготувати в середовищі MS Word реферат обсягом 5-7 сторінок на тему: «Структура ЕОМ. Основні компоненти та їх призначення».
Microsoft Excel:
МВ 044-153, стор.3
МВ 044-153, стор.8
МВ 044-153, стор.13
МВ 044-153, стор.22
Visual Basic
Виконати завдання з підручника Карпович І.М., Савич В.О., Шепетько Ю.О. «Основи програмування мовою Visual Basic. Практикум»
1. стор. 31
2. стор. 53
3. стор. 79
4. MS Access
Створити базу даних «Автоматизована система обліку кадрів підприємства» та провести для неї розрахунки, створити запити, форми та звіти.
MS PowerPoint
Створити презентацію «Домашня сторінка студента».
Автоматизований переклад тексту
Перекласти реферат «Структура ЕОМ. Основні компоненти та їх призначення» на англійську мову.
Створення Web-сторінки, мова html
Створити документ програми Блокнот послідовно виконуючи вправи, розробити свій веб-сайт.
Міністерство освіти та науки, молоді і спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра обчислювальної математики
Реферат
на тему:
«Структура еом. Основні компоненти та їх призначення»
Виконала:
Студентка групи Ф-11
Факультету ЕіП
Ковальчук О.С.
Перевірив:
викладач кафедри ОМ
Фільо І.Є.
Рівне - 2012
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………3
1. Структура ЕОМ………………………………………………………..............4
2. Основні компоненти та їх призначення……………………………………...6
Висновок………………………………………………………………………….8
Список використаної літератури………………………………………………..9
ВСТУП
Електронна обчислювальна машина (ЕОМ) — загальна назва для обчислювальних машин, що є електронними (починаючи з перших лампових машин, включаючи напівпровідникові тощо) на відміну від електромеханічних (на електричних реле тощо) та механічних обчислювальних машин. В часи широкого розповсюдження аналогових обчислювальних машин, що теж були в своїй переважній більшості електронними, для уникнення непорозумінь використовувалася назва «цифрова електронна обчислювальна машина» (ЦЕОМ) або «лічильна» машина, задля підкреслення того, що цифрова електронна машина саме реалізує безпосередньо обчислення результату, в той час, як аналогова машина, фактично, реалізує процес фізичного моделювання з отриманням результату вимірювання.
Унікальний винахід XX століття — електронну обчислювальну машину — останнім часом найчастіше називають за англійською манерою — комп'ютер (computer), що в перекладі дає те ж саме значення: обчислювач.
Досвід широкого практичного застосування ЕОМ досить швидко вказав на несподівані і непередбачені можливості. З'ясувалося, що подібно числам можна ефективно перетворювати будь-яку іншу інформацію.
1. Структура еом
Історично комп'ютер з'явився як машина для обчислень і називався електронною обчислювальною машиною - ЕОМ. Структура такого пристрою була описана знаменитим математиком Джоном фон Нейманом в 1945 році. Структура комп'ютера - це деяка модель, що встановлює склад, порядок і принципи взаємодії вхідних у неї компонентів. Складність сучасних структур обчислювальної техніки змушує фахівців використовувати багаторівневе, ієрархічне їх представлення, розбиття складних структур на простіші складові. На кожному з таких рівнів мають справу з ідеалізованою, спрощеною моделлю. Наприклад, апаратура персонального комп'ютера на одному рівні може бути представлена сукупністю таких компонентів, як «монітор», «системна плата», «накопичувачі на твердих магнітних дисках», «клавіатура», з'єднаних певним чином, на іншому як набір електричних кіл, що складаються з діодів, транзисторів, резисторів, інших електронних компонентів. В першому випадку структура досить нескладна, але з неї насправді досить важко зрозуміти, як, скажімо, відбувається виконання команди додавання всередині процесора. В другому випадку ми маємо справу з мільйонами електричних компонентів, але таке «збільшення» навряд чи додасть простоти в вирішення питання про те, як з'єднати між собою монітор і відео плату. Тому вибір абстракцій під стать розв'язуваному завданню є дуже важливий. Для розробників така ієрархічна репрезентація особливо важлива. Чітке визначення та розмежування окремих інформаційних структур та систем дає можливість використовувати багаторазово добре зарекомендовані рішення. Це стосується, наприклад, різних втілень однієї й тої ж архітектури, що було б неможливо, якби машина створювалась без чіткої ієрархізації, виділення та відокремлення самого поняття «архітектура» від внутрішньої організації та реалізації конкретної ЕОМ. Багаторівнева структура ЕОМ дає значне прискорення процесу проектування за рахунок можливості не починати щоразу процес наново, замикаючи проект на собі без можливості відокремити вдалі рішення від всієї конструкції.
Розробка обчислювальної частини ЕОМ ведеться зазвичай на наступних рівнях:
архітектурний рівень — розробка загальної концепції обчислювальної машини, системи команд процесора і його програмної моделі, визначення інформаційних потоків між процесорами, ієрархією запам’ятовуючих пристроїв, пристроями вводу-виводу. Визначення стандартів в обчислювальній підсистемі й підсистемі вводу-виводу
рівень регістрових пересилань — конкретизація інформаційної й керуючої частин обчислювальної системи в термінах регістрів, обчислювальних операцій, потоків даних та управління і операцій пересилання даних між регістрами.
логічний рівень — подання структур ЕОМ у вигляді набору логічних вентилів і зв'язків між ними. Поведінка системи описується в термінах алгебри логіки (для комбінаційних схем), таблиць переходів (для схем з пам'яттю).
електричний або схемний рівень — подання ЕОМ у вигляді набору електричних схем. Поведінка машини описується законами електротехніки.
Втім, часто між архітектурним рівнем і рівнем регістрових пересилань розташовують додатковий, мікропрограмний, в якому кожній машинній команді ставиться у відповідність певна програма на простішій мові мікрокоманд, безпосередньо виконуваних процесором. Практика мікропрограмування була поширена в 70-і роки у зв'язку зі складністю побудови чисто апаратних структур управління виконанням складних наборів команд процесорів тих часів. Вона полягала в розробці спеціального, простішого керуючого пристрою, що сприймав спеціальні мікропрограми, які описують послідовність дій, необхідних для реалізації машинних команд. Мікропрограмний пристрій управління виступав ніби інтерпретатором машинних команд у простішу мову мікрокоманд процесора. Зрозуміло, що виконання мікропрограм і реалізація машинних команд в такому випадку займала досить тривалий час. Згодом від складних наборів команд відмовилися, пристрої управління почали реалізовувати в апаратурі й від практики мікропрограмування поступово відійшли.
Зрозуміло, що цей розподіл не претендує на повноту, його можна продовжити до рівня інтегральних компонентів і нижче, можна розвивати його вгору, розглядаючи обчислювальну систему як комплекс програмних і апаратних засобів, виділяючи окремо рівні операційної системи, мов високого рівня, прикладного програмного забезпечення.