Остання війна Рішельє
Березень 1635 рік. - Іспанські війська заходять у Трір. Французький гарнізон знащений. Курфюста Тріра взято в полон, як військовополоняного.
Квітень 1635 рік. Рішельє надсилає Хуану Австрійському протест, з вимогою покинути Трір та звільнити курфюста. Протест відхилено. Саме ці події стають останнім аргументом на користь необхідності відкритого протистояння Іспанії.
Травень 1635 рік. Європа має можливість побачити давно не використовуваний церемоніал і зрозуміти, що оголошення війни та оголошення війни Арманом де Рішельє – не одне й те саме. Франція вступає у війну.
На думку Хеллера Беллока, Рішельє знав напевне, що «перший етап війни буде невдалим, тому що гальський темперамент проявляв себе лише тоді, коли перед французам з’являлися великі труднощі».
Поперед усе, стараннями Рішельє кількістність французької армій вирісла з 60 000 до 160 000 чоловік. Спочатку воєнні справи йшли погано, особливо у Фландрії, де солдати залишились в жахливому стані. 20 травня маршали Шатільйон та Брезе розбили іспанців під Авене (бельгійське Аверденне).
В Німеччині більшість князів перейшли на сторону Габсбургів. Імператор добився цього завдяки тому, що відтягнув термін повернення церковних земель за едиктом до 1637 року. Від великої антигабсбургської коаліції залишилося лише кілька армій на утриманні Франції. Маршал Лафорс та герцог Ангулемський змушені відступати з Лотарингії. А також Карлу IV, герцогу Лотарингії, вдалося підняти в своіх землях антифранцузьке повстання. Маршал і герцог отримують з Парижу найжорсткіші накази відносто повстанців. Маршал Туара помер у перших же битвах. Герцог Анрі де Роган, перейшовший на службу королю, успішно захищав Вальтеліну від австрійців та іспанців.
Над столицею з’явилася загроза нападу. Кардинал – інфант Хуан Австрійський, брат короля Іспанії, зайшов в Пікардію. В 1636 році він захватив фортецю Корбі – останню перешкоду на шляху до столиці. Рішельє віддав наказ підірвати всі мости на північ від Парижу, та підірвати усі млини, щоб ускладнити рух неприятелю.
В Парижі почалася паніка. Дороги на Тур, Блуа та Орлеан були заповнені втікачами. Багато парижан втікло на південь, але Людовік XIII залишався непохитним. І справді безхарактерний монарх проявив багато сили та енерії. « Його Величність,- згадував кардинал, - підписав наказ, згідно якого усі чоловіки, які могли трмати зброю, негайно вступили в ряди армії маршала де Лафорса.» Справді 4 серпня 1636 року король Людовік звернувся до паризького населення з закликом до мобілізації. Король показав приклад: вся прислуга, окрім декількох чоловік, які обслуговували особисто короля, вступили в армію. Місто готувалося до довгої оборони, не збираючись здаватися на милість ворога. Прийшло багато делігацій ремесленників, які запевняли, що готові віддати все що мають, аби перемогти ворога. Мабуть уперше Людовік XIII обіймався з простим людом, так як раніше його не пускали у палац. Після того як дон Хуан покинув Пікардію, щоб захистити Нідерланди, король почав відвойовувати свої землі. Це було навіть легше ніж уявлялося. 14 листопада відвойована фортеця Корбі. До початку 1637 року більша частина Франції звільнена від ворога. 1637 рік був для Рішельє виликим випробуванням. Мали місце також декілька мілких інтриг. В останній день 1637 року король дарував племінниці кардинала володіння в Егійонні. Віднині вона стала називатися герцогинею д’Егійон.(по П.П. Черкасову)