Ля Рошель (1627-1628)
В цілях запобігання союза Англії та Іспанії 11 травня 1625 року видали заміж Генрієтту-Марію, сестру Людовіка XIII за Карла, принца Уельського. Але це не завадило Англії невдовзі виступити проти Франції.
Влітку 1627 року англійський флот під командуванням герцога Бекінгема з’явився поряд з Ля Рошелью, щоб викликати нове повстання серед протестантів. Англійці висадились на острів Ре, що поруч з Ля Рошелью й осадили там французькі порти.
Нова військова компанія погрожувала неминучою поразкою Франції, тим більш, що у цей момент скарбниця була порожньою. Рішельє виділив з особистих грошей 1,5 млн. ліврів на потреби армії і отримав від кредиторів 4 млн. ліврів. Кардинал на справі доводив, що інтереси держави він ставить поперед інтересів особистих, точніше, не розділяє іх для себе. Рішельє розумів: головне у цій ситуації врятувати маршала Туара, захищаючого форти на острові Ре та не допустити встановлення англійського контролю над островом, закриваючим підхід до Ля Рошелі з моря.
В 1627 році протестанти, натхнені присутністю англійців, починають бойові дії проти королівської армії. У фортеці Сен-Мартен на острові Ре, де зачинився маршал Туара зі своїми солдатами, закінчувалися продукти харчування.
Герцог Бекінгем так і не зміг взяти фортеці Сен-Мартен і Ла-Пре на острові Ре, потім французи висадили на острові десант. Бекінгем, зазнавши великих втрат, повернувся до Англії, де збирав новий флот для нового відправлення на допомогу Ля Рошелі. Але обставини склалися інакше. 23 серпня 1628 року Джорджа Вільєрса Бекінгема вбито фанатіком Фельтоном.
Щоб зовсім перекрити доступ до Ля Рошелі, Рішельє наказав збудувати дамбу. Так що до квітня 1628 року місто обложили з усіх боків. На сущі на нього була направлена зброя 11 фортів та 18 редутів. Рішельє наказав написати на зброї багатозначний, ставший знаменитим дивіз «Останній довід короля».
28 жовтня 1628 року Ля-Рошель капітулювала. На початку війни населення міста складало 28 000 жителів, у кінці залишилося лише 6 000, але й ті були виснажені голодом. Король милостиво простив усіх повстанців і дозволив далі свовідувати протистантизм.
Після перемоги під Ля-Рошелью можливо було допомогти принцу Конде зі знищенням повстання у Лангедоці. Після багатьох поразок протистанти просили миру і 28 липня 1628 року був підписаний «Едикт Алє». «Раніше з гугенотами підписували договори, а тепер король дарує їм свою милість. – заявив Рішельє після підписання Едикту»
Домовленності, підписані в Алє, залишили протистантам право сповідувати іх віру,але заборонили чинити опір центральній владі.
«С тих пір, - казав Рішельє, - релігійні відмінності ніколи не заважали мені робити гарні послуги навіть гугенотам, я розрізняв французів лише за ступінню іх вірності королю.» Справедливість цих слів доведена наступними діями великого політичного діяча.
День обдурених (10-11 листопада 1630 року)
З 1624 по 1630 роки Франціэю правив тріумвірат, що включав в себе короля, королеву-матір та кардинала. Але в листопаді 1630 року Людовік повинен був розлучитися з одним із них. Він зробив свій вибір і ця подія стала називатися «Днем обдурених». Сучасники відмічали, що після Ля-Рошелі кардинал став менш люб’язний з королевою матір’ю. Одним із найбільш конфліктних питань було питання про проведення лояльної або є незалежної від Іспанії політики(захват і утримання Піньєроля). У цей час король тяжко захворів і ледве видужав, а Марія Медичі вирвала в нього обітницю відстронити кардинала Рішельє. 9 листопада король, королева-матір та кардинал вже були в своїв Паризьких резиденціях. Марія Медичі вимагала відставки Рішельє. Король, гадав, що вони помиряться,запропонував кардиналу просити в неї аудієнції наступного дня, перед візитом у Версаль. 10 листопада Рішельє прийшов до Люксенбургського палацу, але його навіть на поріг не пустили. Прекрасно знаючі всі ходи палацу, він без перешкод зайшов до кімнати Марії Медичі, де вона була разом з сином-королем.
Ваші Величності говорять про мене? –запитав він.
Так! – гордо відповіла Марія.
Після цього, вона пояснила, що не може більше приховувати своєї ненависті до кардинала і переносити образи з його боку. Вона наказала йому піти і сказала, що не бажає більше ні чути про кардинала, ні бачити його. У відповідь Кардинал Рішельє поплакався на свою долю. Він запевнив короля, що для нього немає гіршої немилості,ніж втрата гарного відношення зі стороні королеви-матері. Він просив для себе відставку, тому що він став ненависним матері короля і тепер йому нема на що розраховувати. Марія поставила короля перед складним вибором або вона, або кардинал, повинні покинути двір. Король вибрав Рішельє і великий кардинал залишився при дворі.
В ранці 11 листопада король викликав до себе в Версаль кардинала. Це було дуже не звично, тому що на той час Версаль був маленьким сільським будиночком, де Людовік ховався від державних справ,тому що у Версалі засідання парламенту не проводились. Король виразив бажання, щоб Рішельє залишився при ньому. Кардинал знову просив про відставку, але король не став його слухати: «Я категорично забороняю вам уходити, і прошу залишитися та управляти моїми справами; це моє кінцеве рішення!» . Хранителя печаток Марийяка заарештували, його брата казнили.
Марія Медичі продовжувала відмовлятися від примирення з Рішельє. Король посадив її під домашній арешт, вона віткла. Людовік наказав конфіскувати її майно. Марія померла в Кельні в 1642 році.