Добавил:
Upload
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз:
Предмет:
Файл:Новий довідник. Українська мова. Українська літ...docx
X
- •Над довідником працювали:
- •Морфологічні ознаки іменника
- •171 Назви істот
- •§101. Часи дієслів 256
- •§102. Особа, рід і число дієслова 259
- •§103. Дієвідмінювання дієслів 260
- •§104. Архаїчні дієслова 262
- •§105. Зворотні дієслова 262
- •§106. Безособові дієслова 263
- •§107. Способи творення дієслів 264
- •§108. Правопис дієслівних суфіксів 265
- •§109. Дієприкметник як форма дієслова 266
- •§110. Дієприслівник як форма дієслова 273
- •§111. Прислівник як частина мови ; 276
- •§112. Розряди прислівників за значенням 277
- •§113. Ступені порівняння якісних прислівників 278
- •§114. Творення прислівників 279
- •Групи словосполучень за способом вираження
- •Складнопідрядні речення з підрядними способу дії,
- •Розділові знаки в складнопідрядних реченнях з
- •«Думя мої, думи мої*
- •«Розрита могила*
- •§16. Соціальні та політичні чинники, що мали вплив на розвиток
- •§17. Розвиток української літератури в 70-90-х рр. XIX ст 596
- •§18. Передумови оновлення українського мистецтва 643
- •§19. Різноманітність стильових течій і напрямів 646
- •§1. Звуки мови. Поняття про фонему
- •§2. Творення звуків
- •Звуки мови творяться мовним апаратом людини, який складається з:
- •§3. Транскрипція
- •§5. Голосні і приголосні звуки
- •§6. Наголос
- •§7. Склад і складоподіл
- •§8. Асиміляція і дисиміляція приголосних
- •§9. Графічні засоби
- •§10. Співвідношення між буквами і звуками
- •Буква ь (знак м’якшення) жодного звука не позначає, а служить для пом’якшення попереднього приголосного:
- •Йотовані літери я, ю, є мають два значення:
- •§11. Графічні скорочення
- •§12. Письмо. З історії походження
- •Дову «приголосний плюс голосний а» •
- •§13. Основні норми літературної вимови
- •§14. Орфограма
- •§16. З історії української орфографії
- •§17. Вживання апострофа
- •§18. Вживання м якого знака
- •§19. Буквосполучення йо, ьо
- •§21. Чергування голосних
- •Коли о, е випадні або вставні: день — дня, зірка — зірок, вишня
- •У буквосполученні -ор-, -ер-, -ов- між приголосними:
- •У повноголосних звукосполученнях -оро-, -оло-, -ере-, -еле- зі сталим наголосом:
- •У складних словах з наголошеними словотвірними частинами -вод, -воз, -нос, -роб, -ход:
- •У деяких словах старокнижного походження:
- •§22. Чергування приголосних
- •При словозміні та словотворенні: г-ж-з:
- •При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ- та іменників із суфіксом -ств
- •При творенні вищого ступеня порівняння прикметників і прислівників за допомогою суфікса -ш-:
- •Чергування приголосних у коренях дієслів при дієвідмінюванні:
- •При словотворенні приголосні основи к і ц перед суфіксом -н- чергуються з ч:
- •§23. Засоби милозвучності української мови
- •Ющенко.
- •§24. Подвоєння приголосних
- •В іменниках середнього роду (II відміна) на -я:
- •В іменниках чоловічого і жіночого роду на -я (і відміна):
- •В орудному відмінку однини іменників жіночого роду без закінчень (III відміна):
- •В особових формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, ллють, ллєшся, ллються, а також у похідних від них: виллємо, переллю.
- •§25. Спрощення приголосних
- •У числівниках і похідних від них словах:
- •У давальному й місцевому відмінках однини іменників жіночого роду і відміни:
- •§26. Правопис слів іншомовного походження
- •У загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж (дж), р перед наступними
- •У власних назвах після б, п, в, м, ф, к, х, г, н, л, з, с та похідних від них словах:
- •На початку слова та після букв, що позначають голосні звуки, крім і: екзамен, енергія, ескалатор, естафета; коефіцієнт, дуель, дует, поет, менует, проект, проекція, але:
- •В іншомовних префіксах де-, ре-: декваліфікація, деблокування, деескалація, реевакуація, реабілітація, реконструкція,
- •§27. Правопис префіксів
- •Префікси, які не мають правописних особливостей (пишемо так, як вимовляємо).
- •Перед усіма іншими приголосними, незалежно від вимови, та голосними пишемо префікс з-: зцілити, зцідити, зсипати, зсадити, зжарити, зжовкнути, зшити, зчистити;
- •Метою досягнення милозвучності мовлення префікс з- може видозмінюватися на зі-, зо-, зу-.
- •Кінцевий дзвінкий приголосний цих широковживаних в українській мові префіксів на письмі не змінюється:
- •Префікс пре- вживають на позначення збільшеної міри ознаки. Він рівнозначний семантиці слова дуже: премилий (дуже милий), премудрий (дуже мудрий), премудро, премудрість, преболючий.
- •Префікс прі- пишемо тільки в трьох словах:
- •§28. Велика літера
- •Імена, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська, конспіративні клички:
- •3 Малої літери пишемо назви народів, племен, людей за національністю та місцем проживання: українець, білорус, росіянин, іспанці, болгари, чехи, кияни, львів’янин, одесит, полтавець.
- •Назви релігійних понять:
- •Назви божеств і міфологічних істот:
- •Прізвища людей, уживані в загальному значенні без негативної оцінки, пишемо з великої літери: Гей, нові Колумби й Магеллани, Напнемо вітрила наших мрій!
- •Назви дійових осіб у байках, казках, драматичних творах, хоч у звичайній мові вони вживаються як загальні імена:
- •Клички свійських тварин, а також приручених чи дресированих звірів і птахів:
- •Особливості написання складних власних імен та прізвищ:
- •Коли означуване слово, що входить до географічної назви, не виражає вже родового поняття, воно пишеться з великої букви:
- •Назви блоків держав (об’єднань, союзів), найвищих вітчизняних і міжнародних організацій, крім родових позначень:
- •У словосполученнях — державних, партійних, громадських, профспілкових та інших установ і організацій:
- •8 Березня, 1 Травня.
- •Перше слово власних назв академій, інститутів, кінотеатрів, музеїв, парків культури та відпочинку тощо пишеться з великої літери, незважаючи на те, що воно є родовим позначенням:
- •З великої літери пишеться перше слово складених назв типу: Київський будинок мод, Львівський палац одруження.
- •Скорочення від загальних назв, які вимовляються як звичайні слова (без уставних звуків), пишемо малими літерами:
- •У складних абревіатурах, утворених з назв літер іншомовного алфавіту, з великої літери пишемо тільки першу частину:
- •§29. Правила переносу слів
- •§30. Предмет лексикології, її розділи
- •§31. Слово як одиниця мови
- •Найважливіші ознаки слова:
- •§32. Багатозначні слова
- •§33. Омоніми
- •1.Омоформи — слова, що належать до різних частин мови і збігаються тільки в окремих граматичних формах:
- •Збіг двох значень:
- •§34. Синоніми
- •§35. Антоніми
- •Якщо слово входить до складу терміна, воно
- •§36. Пароніми
- •Публічний — прилюдний (публічний виступ).
- •Талант — обдаровання, природні здібності.
- •§37. Активна і пасивна лексика української мови
- •§38. Лексика української мови за походженням
- •Запозичення зі слов’янських мов Словниковий склад української мови постійно поповнюється за рахунок лексики споріднених слов’янських мов.
- •Урядник, пан, брама, башта, жупан, скарб, байка, рекрут, гусар,
- •§39. Лексика української мови зі стилістичного погляду
- •Лексичні — діалектні слова, що називають поняття, для позначення яких у загальнонародній мові використовуються інші назви:
- •Етнографічні діалектизми представлені тематичними групами слів, що позначають:
- •Значна частина фразеологізмів походить з професійно-виробничої сфери:
- •Фразеологізми біблійного походження:
- •§40. Види морфем
- •Часто трапляються омонімічні корені, тобто такі, що звучать і пишуться однаково, але мають різне лексичне значення.
- •Один і той самий корінь може змінювати свій склад унаслідок чергування голосних і приголосних звуків:
- •Зрідка трапляються випадки, коли через історичні зміни форми слова утворюються від різних коренів. Такі форми називають суплетивними. Наприклад:
- •§41. Основа слова
- •Іменники, прикметники та дієслова з нульовим закінченням (вік, гість, сестрин, матусин, стій, брав) не мають чистої основи, бо це слова змінювані.
- •У словах з постфіксом основа слова розірвана:
- •§42. Історичні зміни в будові слова
- •§44. Способи творення слів
- •Цим способом творяться:
- •Абревіація
- •Способи утворення абревіатур:
- •§45. Схема словотвірного розбору слова
- •§46. Основні поняття граматики
- •§47. З історії походження граматичних термінів
- •Радість, родина, осінь, життя, син, сонце, казка, ім’я, вибори. Живи, Україно, живи для краси, Для сили, для щастя, для волі!.. Шуми, Україно, як рідні ліси, Як вітер в широкому полі.
- •В. Сосюра.
- •Т. Шевченко.
- •§49. Іменник як частина мови
- •§50. Іменники — назви істот і неістот
- •§51. Іменники загальні та власні
- •§52. Іменники конкретні та абстрактні
- •§53. Збірні іменники
- •§54. Речовинні іменники Іменники, які позначають однорідну за своїм складом речовину з оз- 175
- •§55. Рід іменників
- •Барабанний дріб барабанная дробь холодний Сибір холодная Сибирь старий рукопис старая рукопись найвищий ступінь самая высокая степень
- •§56. Число іменників
- •§57. Відмінок іменників
- •§58. Відміни іменників
- •Відміна Іменники
- •§59. Перша відміна іменників
- •§60. Друга відміна іменників
- •Д. Степові (-у), командирові ( у), батькові (-у), Артемові (-у), вікну
- •М. (на, в, при) дощі, читачеві (-у), ліс.
- •Множина
- •Іменники середнього роду всіх трьох груп закінчуються на -а (-я): вікна, дзеркала, гілля, знаряддя.
- •Закінчення -има властиве іменникам:
- •Закінчення -а, -я
- •Закінчення -у, -ю
- •Родовий, давальний і місцевий відмінки однини мають однотипні
- •У багатьох словах відбувається чергування голосних о, е (у відкри- тих складах) з і (у закритих): якість — якості; ніжність — ніжності; річ — речі; піч — печі.
- •§62. Відмінювання іменників
- •§63. Невідмінювані іменники
- •Загальні та власні назви іншомовного походження з кінцевим:
- •§64. Відмінювання іменників, що мають форму прикметників
- •§65.Творення та відмінювання імен по батькові, прізвищ та географічних назв
- •Аллу Андріївну (Вікторівну )
- •Аллою Андріївною (Вікторівною) Ігорем Васильовичем (Віталійовичем) м. {не) Аллі Андріївні (Вікторівні)
- •§66. Способи творення іменників
- •§67. Правопис іменникових суфіксів Орфограма и Суфікси -ник, -івник, -чик, -щик
- •Орфограма и Суфікси -ик, -чик, -ичк, -ичок
- •§68. Правопис складних іменників
- •§69. Прикметник як частина мови
- •Відносні прикметники не мають антонімічних пар, не можуть сполучатися з прислівниками, від них не утворюються іменники з абстрактним значенням.
- •Усі відносні прикметники похідні. Найчастіше вони утворюються від іменників:
- •§71. Проміжні розряди прикметників за значенням
- •Чергування
- •§73. Повні і короткі форми прикметників
- •§74. Відмінювання прикметників
- •У прикметниках м’якої групи в непрямих відмінках (крім знахіД'
- •§75. Способи творення прикметників
- •§76. Перехід прикметників в іменники
- •§77. Правопис прикметникових суфіксів
- •С належать до кореня слова.
- •При творенні відносних прикметників за допомогою суфікса -ськ (ий) відбувається чергування приголосних:
- •У суфіксах деяких прикметників старослов’янського походження пишемо дві літери н-:
- •Для вияву неповної ознаки в прикметниках уживаються суфікси -уват-, -юват-:
- •У словах іншомовного походження після приголосних д, т, з, с, ц, ч, ш,
- •§78. Правопис складних прикметників
- •§79. Морфологічний розбір прикметника
- •§80. Займенник як частина мови
- •§81. Розряди займенників за значенням
- •§82. Особові займенники
- •У непрямих відмінках особові займенники змінюють основу (явище суплетивізму):
- •Зворотний займенник часто входить до фразеологічних зворотів: сам по собі, пересилювати себе, взяти себе в руки, мотати собі на вус, землі під собою не чути тощо.
- •§84. Присвійні, вказівні та означальні займенники
- •1.3А зразком займенників мій (моя моє, мої) відмінюються займенники твій, свій.
- •Займенники наш, ваш відмінюються, як прикметники твердої групи (зелений), їхній — м’якої (синій).
- •Означальні займенники весь {увесь), вся, всі відмінюються як прикметники м’якої групи.
- •Усі інші займенники відмінюються за зразком прикметників твердої групи.
- •§85. Питальні та відносні займенники
- •§86. Неозначені та
- •§87. Морфологічний розбір займенника
- •§88. Числівник як частина мови
- •Кількісні числівники змінюються за відмінками (три спортсмени, трьох спортсменів, трьом спорт-
- •Кількісні числівники можуть виступати в ролі різних членів речення:
- •Порядкові числівники, як правило, виступають у реченні:
- •Земле вічна, ти — одна на світі (є.Маланюк).
- •§89. Розряди числівників за значенням
- •Числівники Прислівники
- •0. Двома тисячами п’ятьмастами п'ятдесятьма (п’ятдесятьома) сьома (сімома), м. (на) двох тисячах п'ятистах п'ятдесяти (п’ятдесятьох) семи (сімох).
- •Дев'ятим, дев’ятою, дев’ятим, дев’ятими, двадцять дев'ятим м, (на) дев'ятому (дев'ятім), дев’ятій, дев’ятому (дев'ятім), дев’ятих, двадцять дев'ятому (дев’ятім).
- •§92. Зв язок числівників з іменниками
- •§93. Правопис числівників
- •§94. Морфологічний розбір числівника
- •§95. Дієслово як частина мови
- •Боже! Без меж милосердя Твоє!
- •Правда, о Боже, на світі ще є...
- •§96. Неозначена форма дієслова (інфінітив)
- •Інфінітив утворюється за допомогою формотворчого суфікса -ти: Плакати, сміятися, любити, Обіймати думами світи, Перелити душу свою в діти
- •Роботящим рукам перелоги орать, Думать, сіять, не ждать
- •Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать
- •§97. Дві основи дієслова
- •§98. Перехідні та неперехідні дієслова
- •§99. Види дієслів
- •§100. Способи дієслів
- •I чужому научайтесь,
- •А ос. Сиди, стань, сидіть, станьте,
- •А ос. Одн. -и (скажи, зітри, винеси) або нульового закінчення (ночуй, святкуй, сип, ріж)’,
- •§101. Часи дієслів
- •В окремих дієсловах чоловічого роду суфікс -в- зникає:
- •§102. Особа, рід і число дієслова
- •§103. Дієвідмінювання дієслів
- •Множина 1 -а пишемо, читаємо лежимо,сП10...
- •У дієсловах з кінцевим губним основи (б, п, в, м, ф) у 1-ій особі однини та 3-ій особі множини з’являється л :
- •Чергування голосних о — а, е — і,е
- •Суфікс основи інфінітива -ува- ( юва-) в особових формах теперішнього часу втрачає -ва: сумувати — сумую, сумуєш, сумує.
- •Проста складена складна однина
- •§104. Архаїчні дієслова
- •А їм, дам, їмо, дамо, доповім доповімо
- •А їси, даси, їсте, дасте, доповіси доповісте
- •Дієслова на -вісти без префікса Не вживаються.
- •У сучасній мові форми доповідять розповідять уживають рідко. Частіше використовують описові форми: дадуть відповідь, зроблять доповідь, розкажуть.
- •§105. Зворотні дієслова
- •§106. Безособові дієслова
- •1. Безособові дієслова не треба плутати з незмінюваними безособовими формами на -но, -то, утвореними від дієприкметників: зроблений — зроблено, пошитий — пошито. Засіяний — засіяно.
- •Деякі дієслова в одному значенні мають граматичні форми (є особовими), а в іншому ' безособовими.
- •§107. Способи творення дієслів
- •§108. Правопис дієслівних суфіксів
- •Суфікс -ува- ( юва ) пишемо в дієсловах:
- •У суфіксі -овува- перший голосний завжди наголошений: завойовувати — завойовування, завойовуваний;
- •§109. Дієприкметник як форма дієслова
- •Як не любити любов’ю
- •Мудрістю сповнених книг!
- •Активні дієприкметники тепері® нього часу в сучасній українськ11
- •Активних дієприкметників минулого часу із суфіксами -ш(ий), -виі(ий) в українській мові немає. Натомість в українській мові використовуються інші засоби, зокрема підрядні речення:
- •У суфіксах пасивних дієприкметників завжди пишемо одну букву н: осяяний, загартований, запрошений, змащений, загороджений.
- •Дві букви -нн- пишемо в прикметниках дієприкметникового походження, коли на суфікс падає наголос:
- •У прикметниках наголошується суфікс, у дієприкметниках — корінь: варений — варений; печений — печений; учений — учений; невпізнанний — невпізнаний; незрівнянний — незрівняний.
- •Завжди переходять у прикметники пасивні дієприкметники минулого часу, вжиті без залежних слів у переносному значенні: налякані (неспокійні) очі, але налякані (трагічними подіями) люди;
- •Прикметники не керують іменниками й не можуть мати пояснюваних слів:
- •Дієприкметники, що перейшли в прикметники, втрачають дієслівні суфікси:
- •Крім того, варто пам’ятати:
- •§110. Дієприслівник як форма дієслова
- •У дієприслівниках недоконаного виду в суфіксі завжди пишемо и ( учи, -ючи, -ачи, -ячи), на відміну від дієприкметників, які мають закінчення називного відмінка множини —і:
- •Частку не з дієприслівниками завжди пишемо окремо, крім тих, що без не не вживаються (як і дієслова): нехтуючи, ненавидячи, нездужаючи, неволячи;
- •§111. Прислівник як частина мови
- •§112. Розряди прислівників за значенням
- •Не треба думати мізерно. Безсмертя є ще де-не-де.
- •І миті жодної не можна повернути, Щоб заново, по-іншому прожить.
- •Сюди належить найпоширеніша в мові група прислівників на -о, зрідка
- •§113. Ступені порівняння якісних прислівників
- •І вищий ступінь прикметників, і м8є дві форми: просту й складену. Проста форма твориться:
- •§114. Творення прислівників
- •До вторинних належать прислівники, що утворилися від інших повнозначних слів, і тому за морфологічною будовою вони не однакові. Прислівники, утворені від прикметників:
- •За допомогою суфіксів -о, -е: тихий — тихо, ніжний — ніжно, старанний — старанно, гарячий
- •Префіксально-суфіксальним способом:
- •Основоскладання (основи двох іменників, прикметника та іменника, займенника та іменника): силоміць, босоніж, праворуч, само- Щжки.
- •Злиття словосполучень в одне слово (лексико-синтаксичний спосіб): мимоволі, горілиць, запанібрата, нашвидкуруч, привселюдно, стрімголов, натщесерце, споконвіку.
- •§115. Перехід інших частин мови в прислівник
- •У ряді випадків процес переходу вже завершився, і тепер ці слова вживаються тільки як прислівники: уліво, допізна, улітку, навкіс, праворуч, попідтинню, крадькома.
- •§116. Безособово-предикативні прислівники Безособові-предикативні
- •Що порошинкою пролине і зникне в прірві забуття, Лишивши жаль і каяття.
- •§117. Правопис прислівників Пишемо разом
- •Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо.
- •Сполучники, що мають значення прислівника й складаються з кількох іменників та одного чи двох прийменників (або без них), а повторюване змінне слово стоїть у різних відмінках:
- •§118. Прийменник
- •Групи прийменників забудовою
- •Прийменники вживаються при іменниках, займенниках та всіх субстантивованих частинах мови в непрямих відмінках.
- •Місцевий відмінок завжди вживається з прийменником. Інші відмінки можуть бути як з прийменниками, так і без них.
- •Прийменники можуть вживатисяз формою одного, двох (за, на, над, по, перед, об, понад, поміж) і трьох (між, поміж, проміж, в (у), за, з) відмінків.
- •Прийменники зі (зо), наді (надо), піді (підо), переді (передо), уві, у в при іменниках та займенниках не переходять у префікси. Вони пишуться окремо:
- •Прийменник відноситься до іменника або особового займенника. Якщо ж він поєднується з іншою частиною мови, то стає префіксом:
- •Прийменники як службову части ну мови з повнозначними словам пишемо окремо:
- •Складні похідні прийменники, утворені від іменників та прийменників і прислівників з прийменниками, пишемо окремо:
- •Іноді для милозвучності мовлення до прийменників, що закінчуються на приголосний, додаються голосні і або о:
- •3 Формою якого відмінка вжито в Реченні.
- •§119. Сполучник як частина мови
- •Якщо не можеш бути вічно юним, То змолоду не будь старим бодай!
- •В. Сосюра.
- •10 Зрозумів би. Пояснити?
- •§120. Частка
- •Частки, що вказують на модальні відтінки
- •Частки де-, аби-, -сь, чи-, що-, як-, ні-, ані-, чим-:
- •Словотворчі частки будь-, небудь-, казна-, хтозна-, бозна-: будь-хто, будь-як, що-небудь, де- небудь, коли-небудь, казна-який, казна-скільки, хтозна-коли, хтозна-де, бозна-де.
- •Якщо частка таки стоїть перед сло- вомі яке підсилює, то її пишемо окремо: таки зробив своє, таки повернувся, таки написав роботу, таки зекономив.
- •Іменниками, прикметниками, прислівниками, коли слово без не не вживається:
- •У дієсловах:
- •У складі префікса недо-, який означає дію, стан або якість у неповній мірі:
- •Усіма формами дієслів (крім дієприкметників та тих, що без не не вживаються):
- •Дієприкметниками:
- •§121. Вигук як особлива частина мови
- •§122. Класифікація вигуків
- •§123. Правопис вигуків
- •Синтаксис. Пунктуація
- •§124. Основні поняття синтаксису
- •§125. Основні поняття пунктуації
- •§126. Граматична будова слово сполучення і його значення
- •Наскільки? якою мірою?
- •' Дія та її спосіб: як?
- •§127. Класифікація словосполучень
- •Фразеологізми: _ " . Байдики бити, дати березовоі танцювати під чужу дудку, сім пЯ ниць на тиждень.
- •Однорідні члени речення (сурядний зв’язок): день і ніч; добрий і чесний; я або ти; не свобода, а рабство; вітряно й холодно; ні ми, ні вони.
- •§128. Типи підрядного зв’язку в словосполученнях
- •§129. Синтаксичний розбір словосполучення
- •Речення має смислову й інтонаційну завершеність. Змістова закінченість в усному мовленні передбачає інтонаційне оформлення, яке робить речення цілісним для
- •3. Речення має певну граматичну організацію: будову і граматичне вираження членів речення.
- •У простих реченнях:
- •§130. Типи речень
- •І найвища, по-моєму, краса — Ие краса вірності (о. Гончар).
- •В бентежнім серці буде битись Повік нескінчена весна.
- •Є. Плужник.
- •§131. Речення за метою повідомлення
- •Питальне речення містить у собі якесь запитання, покликане отримати інформацію, про щось дізнатися: Ліси мої, хто вас убереже?
- •§132. Речення за емоційним забарвленням
- •Яка між нами райдуга стояла! Яка між нами прірва пролягла!
- •Наявність окличних часток вигу- кового, займенникового, прислівникового походження:
- •§133. Речення за будовою: дво- і складні та односкладні
- •Вірю в пам’ять і серце людське.
- •Речення, у яких головний член співвідноситься з підметом (називні речення);
- •Речення, у яких головний член співвідноситься з присудком (особові та безособові речення). До цієї групи належать:
- •Називними (або номінативними) називають такі односкладні речення,
- •Вказівні з частками ось, он, от:
- •Емоційно-оцінні зі словами який (яка, яке, які), такий (така, таке, такі), що за, ну й та окличною інтонацією:
- •Власні назви книжок, журналів, організацій, установ, заголовків тощо: «Тіні забутих предків» (м. Коцюбинський ).
- •§134. Повні і неповні речення Повними є речення, у яких ная0і) всі необхідні для цього структур0 типу члени речення. Наприклад- Бо нива це — моя! Тут я почН
- •Бо кращий урожай не жде м*не
- •У складних реченнях для:
- •Вгорі ліси сріблясто-сині, Внизу розлив молочних нив.
- •Над Києвом — золотий гомін, і голуби, і сонце! (п. Тичина). Васильки у полі, васильки у
- •Чорний колір — колір зради, а червоний — то любов (н. Лівиць- ка-Холодна ).
- •Збагне біла заздрість біль наших утрат і втішить в годину біди. А чорна — прийде, обійме, як брат, але порадіє завжди (аДемиденко).
- •Знаєте, сонце вміє жити: ранком воно веселе, вдень — працьовите, увечері — задумливе, коли за обрій відходить (м. Хвильовий);
- •§135. Слова-речення
- •§136. Підмет та способи його вираження
- •§137. Присудок та способи його вираження
- •При іменниках у називному відмінку можуть уживатися частки це, то, ось, які теж входять до складу присудка:
- •Іменна частина складеного присудка може включати порівняльні сполучники як, ніби, мов, наче, начебто, нібито та ін.:
- •Родити перестане. Д. Павличко.
- •§138. Тире між підметом і присудком
- •§139. Другорядні члени речення
- •Малишко. Чим довше десь я мандрував Країнами далекими,
- •Грінчак.
- •Вигаптуй на небі райдугу-
- •Плавати до щастя білими
- •Характеристику особи:
- •Родову назву при видовій: Дунай-ріка, Українамати, Сапун- гора.
- •Видову назву при родовій:
- •Якісну характеристику особи чи предмета:
- •Ми не повинні загинуть обоє.
- •З двох іменників — власного імені людини й загальної назви — прикладкою є загальна назва: поетеса Леся Українка, композитор Микола Лисенко, драматирг Іван Тобілевич, гетьман Іван Мазепа.
- •Якщо ж власна назва не є ім’ям людини, то вона виступає прикладкою:
- •Власні імена (прізвища, імена, імена по батькові) є прикладками, якщо вони уточнюють загальну назву:
- •За прикладку не треба вважати:
- •Прикладки — назви газет, журналів, творів мистецтва:
- •Прикладки — назви спортивних товариств, клубів, команд: футбольна команда «Динамо», спортивне товариство «Буревісник».
- •Прикладки — назви пароплавів, поїздів-експресів:
- •Діла, і думи, й чесні мозолі.
- •Орлині крила маєм за плечима, Самі ж кайданами прикуті
- •В землі віки лежала мова і врешті вибилась на світ (Олександр Олесь). Ми і на білий світ рвемося
- •§140. Порядок слів у реченні
- •Синтаксичну:
- •§141. Однорідні члени речення
- •Споконвіку цю землю
- •Білу хату, червону калину,
- •І джерельні криниці — такі
- •1.Підмети:
- •Присудки:
- •5.Обставини всіх видів:
- •Непоширені:
- •Поширені (мають при собі залежні слова):
- •1.3А допомогою сполучників сурядності:
- •Тільки за допомогою інтонації (безсполучниковий зв’язок):
- •Обома цими способами (мішаним: сполучниковим і безсполучниковим зв’язками):
- •Не Лев, а Діва — наш відвічний
- •Якщо частина однорідних членів речення з’єднана сполучниками, а частина — безсполучниково, то ко му ставимо між усіма однорідним15 членами речення:
- •А нашу долю творять наші справи. Не тільки день, а й кожна
- •Якщо однорідні члени з’єднані приєднувальними сполучниками і,
- •Між двома дієсловами в однаковій граматичній формі, що вказують на рух і його мету:
- •Між двома словами, з’єднаними повторюваними сполучниками і або ні, якщо вони утворюють єдиний усталений вислів:
- •Ус перед перед однорідними членами речення:
- •1.Означення, що характеризують предмет з одного боку (кольору, розміру, якості, смаку, температури) і між ними можна вставити сполучник і:
- •Означення, що вказують на споріднені ознаки одного предмета або автор їх об’єднує своєю оцінкою (позитивною чи негативною); передаються інтонацією переліку:
- •Означення, якщо друге означення пояснює перше (між ними можна вставити слова тобто, а саме): Візьми іншу, білу сорочку (замість цієї, що не біла).
- •Означення, що стоять поруч — перше непоширене (прикметник), друге поширене (дієприкметниковий зворот):
- •Як правило, однорідними є узгоджене і неузгоджене означення:
- •§142. Відокремлені члени речення
- •1 Якщо вони виражені дієприкметниковим або прикметниковим зворотами і стоять після означуваного слова:
- •Якщо вони відділені від означуваного слова іншими членами речення: Срібним маревом повиті,
- •Два або кілька непоширених означень після означуваного слова, якщо перед ним уже є узгоджене означення:
- •Ось сонце міри — з віжками
- •Шукайте цензора в собі. Він там живе, дрімучий,
- •Змиті дошем. Яскраво зеленіли хліба.
- •Змиті дошем. Хліба відразу зазеленіли.
- •Якщо «замість» можна замінити прийменником «за» або «взамін».
- •Якщо поширена прикладка стоїть після іменника, до якого вона відноситься: Час, великий диригент, перегортає ноти на пюпітрі (л. Костенко). Фантазіє, богине легкокрила,
- •Якщо прикладка — власна назва
- •Якщо прикладка стосується пропущеного в реченні іменника:
- •Якщо поширена прикладка має у своєму складі розділові знаки: Там, по тому боці, були хащі кущів
- •Якщо треба підкреслити самостійність прикладки (частіше в кінці речення):
- •І. Жиленко.
- •Т. Шевченко.
- •§143. Уточнювальні члени речення
- •§144. Звертання
- •П. Воронько.
- •В. Сосюра.
- •Ви. Куди їдете? Гей ти, куди лізеші
- •Звертання, що стоїть на початку речення, виділяється комою:
- •Якщо звертання вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставимо знак оклику. Наступне слово пишемо з великої літери (зрідка з малої).
- •Звертання, що стоїть у середині речення, виділяється комами:
- •О у країно! Хай нас людство
- •§145. Вставні слова, словосполучення і речення
- •Лише вставними (тобто завжди виділяються комами) бувають слова:
- •Ніколи не бувають вставними і не виділяються комами:
- •Комою не відокремлюються вставні слова, що стоять на початку або в кінці відокремленого звороту: Студентка, очевидно знаючи відповідь на білет, перестала хвилюватися.
- •Слова проте, однак, одначе бувають вставними тільки в середині речення:
- •6 Часом після переліку однорідних членів речення може стояти вставне слово, яке передує узагальнювально- му. Тоді перед вставним словом ставиться тире, а після нього — кома:
- •§146. Класифікація складних речень
- •1.Складносурядні — у яких синтаксично рівноправні частини поєднані сполучниками сурядності: Усе іде, але не все минає Над берегами вічної ріки.
- •Складнопідрядні — у яких нерівноправні частини поєднані сполучниками підрядності або сполучними словами:
- •§147. Складносурядні речення
- •(Ані...Ані) тощо.
- •Не лише... А й, не тільки... А й, не стільки... Скільки, хоча й... Але.
- •Це лише ми з Піратом боялись баби, а й мати остерігалась її прокльонів (о. Довженко). Предикативні частини складносурядних речень з приєднувальними відношеннями нерівноправні.
- •Та й, ще й, також, причому, притому, при цьому:
- •Щоб відрізнити ці речення, треба насамперед
- •Перед усіма сполучниками сурядності — як одиничними, так і повторюваними:
- •Якщо обидві частини складносурядного речення питальні, окличні або спонукальні:
- •Е речення узагальнено-особове,
- •Т. Шевченко.
- •Сосюра.
- •§148. Складнопідрядні речення
- •Такий — який, так — як, там — де, тоді — коли, той — хто тощо: Коли німують живі людські
- •Складнопідрядні речення з підрядними означальними (власне-означа- льні і займенниково-означальні).
- •Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними.
- •Складнопідрядні речення з підряд.
- •Що далі йшли, то все частіше
- •А тепер у серці щось тремтить
- •Як тремтить на сонці гілка
- •З те. Олександра Олеся.
- •Твій дух не став приниженим і
- •Треба йти, а треба йти Щосвятом і щобуднем.
- •Коли підрядне речення мети стоїть перед головним, то складені сполучники для того щоб, з тим щоб комою не розділяються:
- •Якщо сполучник так що членується, то змінюється значення підрядної частини:
- •Якщо перед сполучником чи сполучним словом стоять частки не або і:
- •Якщо підрядна частина складається тільки зі сполучника чи сполучного слова:
- •У фразеологічних зворотах з підрядним сполучником (вони не є складнопідрядним реченням):
- •§149. Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •Горизонтальна схема речення така:
- •Складнопідрядні речення з однорідною супідрядністю
- •Хотіла б я піснею стати
- •Щоб вільно по світу літати ,
- •1 2 Не знаю я , що буде після нас ,
- •Супідрядне речення з супідрядністю і послідовною підрядністю.
- •Між однорідними підрядними реченнями, не з’єднаними сурядними сполучниками, ставимо кому:
- •Чи знаєш ти, світе, як сиво
- •Між однорідними підрядними реченнями, які з’єднані неповторюваними сполучниками сурядності (і, й, та, або, чи), коми не ставимо:
- •М.Драй-Хмара.
- •Перед повторюваним єднальним чи розділовим сполучником, Що з’єднує однорідні підрядні, кому ставимо за тими самими правилами, що й при однорідних членах речення:
- •Леся Українка.
- •Іноді між значно поширеними (ускладненими) підрядними частинами, не з’єднаними між собою сурядними сполучниками, може ставитися крапка з комою:
- •4.3 Метою інтонаційного і змістового виділення двох або кількох підрядних частин, що стоять перед головною, ставимо кому й тире (факультативний знак):
- •§ 150. Складні речення з сурядністю і підрядністю
- •Складне речення, у якому сурядним зв’язком поєднується просте й складнопідрядне речення:
- •Складне речення, у якому сурядним зв’язком поєднуються склад, нопідрядне й просте речення: Поки живий1, я хочу справді
- •Складне речення, у якому два чи кілька речень, з’єднаних сурядним зв’язком, мають спільне підрядне: Земле рідна! Мозок мій світліє1 і душа яснішою стає2, Як твої сподіванки і мрії
- •У життя вливаються моє .
- •§151. Складне безсполучникове речення
- •Одночасність дій, явищ:
- •2.Часова послідовність дій, явищ:
- •3.Зіставлення змісту одного речення зі змістом іншого або їх протиставлення:
- •Якщо друга частина пояснює зміст першої (можна вставити тобто, а саме):
- •Тобі твій корінь всохне.
- •§152. Багатокомпонентні речення з різними видами зв’язку
- •Складні речення із сурядним сполучниковим та безсполучниковим зв’язком: Можна знайти в природі
- •І така навкруги невимовна
- •Складне речення із безсполучниковим та сполучниковим підрядним зв’язком:
- •Складне речення із сполучниковими зв’язками сурядності й підрядності та безсполучниковим зв’язком:
- •Сам термін «період» походить від грецького реггойов, що означає «обід», «коло», «кружний шлях»: Якщо зібрати сльози матерів, Що пролились за дочок і синів, Які навік у битвах полягли,
- •§154. Пряма мова
- •Пряма мова — одне речення:
- •Пряма мова — кіЛЬка речень:
- •Я спитавсь колись у батька: «Ви скажіть мені, на щирість, що найтяжче ранить серце?» — і почув: «Несправедливість» (м. Нагнибіда).
- •§155. Непряма мова
- •У непрямій мові змінюють особу займенників і дієслів відповідно до особи, від імені якої тепер передається чуже висловлювання (займенники й дієслівні форми 1-ої та
- •У реченнях з непрямою мовою займенники й прислівники стають сполучними словами, а питальні частки — сполучниками:
- •Якщо пряма мова складається з кількох речень, то при заміні її непрямою утворюється багатокоМ' понентне складне речення:
- •Іноді речення з прямою мовою при заміні непрямою стає простим: «Спасибі тобі за красиву легенду», — сказав я дівчині (т.Масен- ко). — я подякував дівчині за красиву легенду.
- •§156. Діалог
- •Вони вдивлялися одне в одного широко розчиненими очима:
- •Було в матері сім дочок. Одного разу поїхала вона в гості. Повернулася додому аж через тиждень. Коли ввійшла до хати, дочки почали говорити, як вони скучили за нею.
- •§157. Синтаксичний розбір речення з прямою мовою
- •§158. Стилі мови. Типи і жанри мови
- •Ющук і. Рідна мова: Пробний піДру*1 ник для 8 кл. — Київ: Освіта, 1998-
- •§1. Українська міфологія
- •3.1. Нечуй-Левицький. Світогляд українського народу. — Київ, 1992.
- •В. Давидюк. Українська міфологічна легенда. — Львів, 1992.
- •§2. Календарно-обрядова творчість
- •У тебе вівси жеброванії, у тебе ячмені золотії,
- •§3. Родинно-обрядова творчість
- •§4. Малі жанри
- •§5. Казки
- •§6. Історична проза
- •§7. Героїчний ліро-епос
- •Запорожці в чистім полі,
- •§8. Народно-пісенна творчість
- •§9. Дитячий фольклор Колискові
- •§10. Культура Київської Русі
- •§11. Розвиток писемності та літератури
- •1076 Рр.) наголошує на тій користі, що її може принести читання творів: «Добро є, братіє, почитання книжне, паче всякому християнину: бла-
- •§12. Біблія: Книга книг і
- •Галілей...» ми чуємо голос Шевчен
- •§13. Літературна пам'ятка праслов’ян
- •5 См. Вони були нанизані на ремінець, тому справляли враження чогось цілісного, хоч і не зовсім зрозумілого.
- •§14. Літописання часів княжої Русі
- •8Ичем. Коротко книгу називають «Синопсис» (від грецького synopsis
- •§15. Козацькі літописи
- •1 Він налічує чотири томи, °еР
- •Іван Вишенський
- •Полемічне письменство, «не куче з літературного погл
- •О щастя, світе наш красний!
- •1798 Року вийшли друком перші три частини «Енеїди» («піратське» видання м. Пурпури), повністю поема була надрукована 1842 року.
- •«Руська трійця»
- •1829 Року навчався у Львівській духовній
- •1837 Року з'явився альманах «Русалка Дністровая».
- •1 На особисте життя як автора, так і кожної людини.
- •1863, 1872, 1882 Рр. — три збірки байок Глібова.
- •1857 Року в Петербурзі за редакцією п. Ку- ліша вийшли «Народні оповідання» Марка Вовчка.
- •1846 Рр. П. Куліш написав роман «Чорна рада».
- •1860 Року впорядковує альманах «Хата»,
- •1862 Року вийшла друком його поетична збірка «Досвітки»; 1873 року — 3-томне дослідження «История воссоединения Руси».
- •Степан Руданський
- •Року збірка «Поезії Йосифа Федькови- ча» принесла авторові широке визнання.
- •§16. Соціальні та політичні чинники, що мали вплив на розвиток української літератури в пореформені часи
- •19 Лютого 1861 року Олександр II видав маніфест, який скасовував кріпосне право, але відміна кріпацтва вимагала проведення й інших реформ: земської, судової, освітньої, військової тощо.
- •§17. Розвиток української літератури в 70-90-х рр. XIX ст.
- •Тільки в єдності свого народу, що тривалий час служив «Москві і ляхові», зможе воскреснути Україна: Гей, уставаймо, єднаймося, Українські люди!
- •0Ї захоплюється її красою, проте, „ і в народній традиції, протистав*
- •Я є мужик, пролог, не епілог.
- •Та Роксана кохає іншого — генерала Птоломея, йому вона віддаровує |
- •Року п. Грабовського етапом відправили до Східного Сибіру. Тоді ж відбулося знайомство з Надією Сигидою.
- •1890 Року у львівському журналі «Зоря» вперше вийшли друком поезії Павла Грабовського. У цьому ж році він написав нарис «Надія Костева Сигида».
- •Грудня 1902 року Павло Грабовський помер. Поховали його в Тобольську, поруч із могилами декабристів.
- •§18. Передумови оновлення українського мистецтва
- •§19. Різноманітність стильових течій і напрямів
- •Борис Грінченко
- •1894 Року Грінченко переїхав до Чернігова. Працював діловодом у земстві, разом з дружиною упорядковував музей української старовини поміщика й мецената в. Тарновського.
- •Я боровся, шукав ідеал а,
- •Снувальному висновку.
- •Знов молодість не буде...
- •... Хмарна ніч проплаче аж до
- •Сси песимістичним, але ж браму до
- •Серпня 1932 року смерть обірвала життя с. Васильченка. Похований письменник у Києві на Байковому цвинтарі.
- •Червня 1911 року Архипа Тесленка не стало. Поховали його на цвинтарі в рідному селі.
- •Року веде переговори з більшовицькими лідерами, намагаючись переконати керівни
- •4Дерзання», «Кверо-футуризм». У 1919 році він створює осередок «Фламінго», який випускав «Універсальний журнал» (відомий як «уж»).
- •22 Вересня 1941 року Олена Теліга з чоловіком прибула до Рівного, потім переїхала до Києва. Очолила Спілку письменників, стала редагувати тижневик «Литаври».
- •Лютого 1942 року о. Телігу разом з іншими письменниками гестапівці заарештували в приміщенні Спілки письменників.
- •Блока, м. Тихонова, м. Ушакова, я. Купали, я. Коласа, о. Ованесяна, 0. Туманяна, а. Ако- пяна, і. Чавчавадзе, а. Церетелі та ін.
- •Усе міняється, оновлюється,
- •...Ти славно вік свій одробив.
- •Ліричний герой настільки романтизує своє почуття, що йому здається — воно єдине за всю історію людства. Він уважає: таке кохання, як у нього та його дівчини, приходить раз на тисячу років.
- •24 Липня 1964 року після тяжкої хвороби і Рильський помер.
- •Році й окремими виданнями побачила світ у 1924 і 1925 рр.
- •1965 Року — побачила світ збірка есе «Вершник неба».
- •1981 Року написано монументальний роман у віршах «Свідок для сонця шестикрилих», який становить чотири томи. У 1986 році за цей твір в. Барка одержав премію фундації Омеляна й Тетяни Антоновичів.
- •1988 Року створив поему «Судний степ» до тисячоліття прийняття християнства в Україні.
- •1914 Року переїздить до Житомира, де пише кілька п’єс. У Житомирі письменник зустрічає революцію, проходить через буремні випробування громадянської війни.
- •16 Лютого 1968 року письменник помер від серцевого нападу у своєму самотньому помешканні в Нью-Йорку.
- •Іван Багряний
- •§20. Творчість «шістдесятників»
- •За звичаєм, годилося б поховати матір біля «отчої могили». Але батько загинув на війні, про нього нагадує Тільки прізвище на братській
- •Гмрв 19(3 року.
- •Події відбуваються в селищі Зачіплянці, де живуть металурги, |
- •27 Вересня 1983 року Михайло Стельмах помер у Києві. Похований на Байковому цвинтарі.
- •§21.Творчий доробок письменників, які прийшли в українську літературу в 70-х рр. XX ст.
- •§22.Творчий доробок письменників, які прийшли в українську літературу у 80-х рр. XX ст.
- •У оповіданні «Твоя товаришка лисиця», яке, на перший погляд, |
- •§23. Творчий доробок письменників, які прийшли в українську літературу в 90-х рр. XX ст.
- •§24. Огляд розвитку літературних напрямів
- •§25. Роди та жанри літературних творів
- •Ст. Вважають епохою розвитку роману. Клаеична спадщина світо-
- •Ст. Провідне місце в ній посідають пісні «Віють вітри» і. Котляревського, «Дивлюсь я на небо»
- •§26. Аналіз літературного твору
- •§27. Тропи (художні засоби)
- •У мужички — руки чорні, в пані — рученька тендітна.
- •§28. Віршування, або версифікація
- •Київ: Знання України, 1993.
- •Новий довідник Українська мова Українська література
- •Відповідальні редактори н. Крупчан (українська мова)
УКРАЇНСЬКА
МОВА
кількома
членами:
Хто
купляв собі Долю за гріш, а хто
— і
за мільйони. Все залежить від людських
зіниць: в широких відіб'ється вся епоха,
у звужених
збіговисько
дрібниць (3 те. Л. Костенко ).
За
все в житті ціна сповна. За кожну мить.
За кожен подих (В. Крищенко ).
У
мовленні часто вживаються однослівні
синтаксичні конструкції, які виражають
певну думку. Вони є синтаксично
нечленованими,
тобто не мають у своєму складі ні
головних, ні другорядних членів речення.
Це
— слова-речення, що передають реакцію,
відгук мовця на висловлювання
співрозмовника, особливо часто — на
його запитання. Такі структури вживаються
в діалогічному мовленні.
Цей
специфічний тип речень не можна віднести
ні до двоскладних, ні до односкладних.
Слова-речення
виражаються частками,
модальними словами
та вигуками.
Класифікація
слів-речень
Залежно
від функцій
слова-ре- чення поділяються на кілька
груп:
стверджувальні:
Так.
Еге. Ага. Атож. Авжеж. Аякже. Угу.
Справді. Гаразд. Добре. Точно
і подібні;
заперечні:
Ні.
Та ні. А ні. Нема. Навпаки. Нічого.
Ніскільки. Неправда
і подібні;
питальні:
Так?
Ні? Хіба? Невже? Добре? Справді? Дійсно?
Навряд? Правильно?:
спонукальні
містять спонукання до дії — наказ,
заклик, прохання (виражаються
переважно вигуками): Годі!
Геть! Марш! Ура! Цить! Досить! Гей!
Стоп!;
емоційно-оцінні
містять схвалення, згоду, радість,
здивування тощо: Еге!
Ов! Ахе! Хм!
Окремо
виділяються вигукові слова-речення,
що виконують функцію мовного етикету:
Добрий
день! Привіт! Дякую! Спасибі! Будь
ласка! Прошу! Даруйте!
На
добраніч! До побачення!
Правопис
слів-речень
Залежно
від інтонації слова-речен- ня на письмі
відокремлюються від наступного речення
крапкою або ко
мою,
зрідка — знаком оклику, а в Ус
ному мовленні — паузою.
Слово-речення
Так
не треба плутв ти з членом речення —
обставиною так,
що відповідає на запитання як-
і
відноситься до дієслова-присудки-
328
§135. Слова-речення
Так,
я буду крізь
сльози сміятись...
(Леся
Українка).
Так
ніхто не кохав (В. Сосюра).
У
першому прикладі Так
є словом- реченням, яке відокремлюється
паузою, а на письмі — комою. У другому
так
— обставина (не
кохав (як?) — так)
способу дії, у реченні не відокремлюється.
Слово-речення
Ні
треба відрізняти від заперечувальної
частки ні,
яка вживається разом з тим чи іншим
членом речення (ніхто,
нічого, ніякий, ніколи, ніде, ніяк)
та єднального (парного) сполучника
сурядності:
Ні!
Я ненавиджу спокій! Краще
вже
вихор і вир! (Д. Загул).
Лупайте
сю скалу! Нехай ні жар,
ні
холод не спинить вас! (І. Франко).
Просте
двоскладне речення складається з
головних (підмет і присудок) та
другорядних (додаток, означення,
обставина) членів речення.
Головні
члени — підмет
і присудок
—- граматична основа двоскладного
речення.
Підмет
— незалежний головний член речення,
що означає Предмет (чи особу), про який
ідеться в
реченні, і відповідає на питання хіпо?
Що?
Граматика:
морфологія, синтаксис
Підмет,
виражений одним словом, називають
простим.
Способи
вираження простого підмета
Формою
вираження підмета є називний відмінок:
іменника:
Блискоче
ніч перлиною Растреллі. З гори збігає
Боричів узвіз.
І
солов’я пташині менестрелі Всю ніч
доводять яблуню до сліз. Цвіте весна
садами молодими, шумлять вітри, як гості
з іменин. В таке цвітіння, князю
Володимире,
тобі не важко бути кам’яним?
Л.
Костенко.
займенника:
.
особового:
Мій
друже! Я красу люблю! (М. Вороний ).
Я
і ти — два світи у безмежному божому
небі (С. Галябарда );
питального:
Що
ж є життя? Коротка мить (М. Вороний );
вказівного:
Ті
зреклися мови, ті зреклися роду...
Отака історія рідного народу (Б.
Стельмах);
відносного:
Я
вірю в силу доброти, що на торжку не
продається, що кривди розбива пласти,
красою тулиться до серця (В. Крищенко);
329§136. Підмет та способи його вираження
УКРАЇНСЬКА
МОВА
неозначеного:
.Хтось
добрий
нелукавою рукою нас викарбує в медальйоні
літ (Н. Поклад );
заперечного:
Вже
ніхто
не
візьме нас в неволь- ницький ясир (М.
Драй-Хмара);
субстантивованого
прикметника: Вчорашнє
—
ніби
сон, що випурхнув з грудей (В.
Симоненко). Історіє! З твоїх важких
томів крізь давнини завісу темно-сіру
майбутнє
дивиться
(Є. Плужник). Минуле
в
пам’яті живе, сьогоднішнє
в
душі палає (Д. Павличко);
субстантивованого
дієприкметника:
І
забуте
в
душі ожива (Р. Братунь). Прожите
й
перебуте
не
сходить з віч (Б. Лепкий );
числівника:
Два
і три
— п’ять.
І один у полі вдін. Обоє
підемо
в далеку мандрівку життя (І. Франко).
Підмет
може також виражатися:
неозначеною
формою дієслова:
Яке
це щастя
— жити
на одній землі! (О. Довженко ).
Чекати
— найважча
робота, що мукою справді стає (В.
Крищенко). Вірити в казку
— щасливому
буть (М.Дмитренко);
прислівником:
Не
дивиться їм грізно в очі «завтра»
(Олександр Олесь).
Думав
я, що в кожнім серці є сьогодні, вчора,
завтра (Б.
Олійник);
вигуком
або службовим словом якщо вони вживаються
замість іменника:
Тільки
«так» чи «ні»,
«за» чц «проти»
мало сьогодні сенс (П. Загребельний ).
«Слава!
Слава!» покотилось і лягло до ніг
(П. Тичина).
Способи
вираження складеного підмета
Підмет,
виражений словосполученням, утвореним
з двох і більше повнозначних слів,
називають складеним.
У
ролі складеного підмета виступають:
Складні
географічні й астрономічні назви:
Вабить
знов мене Чумацький Шлях, що осінні
перетнув сузір’я (П. Дорошко).
Стійкі
словосполучення:
Бабине
літо висіло на віттях, як прядиво (Леся
Українка ). Ромашка золотиста зацвіла,
петрів батіг розплющив сині
очі (А.
Малишко).
Словосполучення
з кількісним значенням:
числівник
+ іменник у родовому відмінку:
Ішли
дві долі різними шляхами- На роздоріжжі
долі обнялись.
Л.
Костенко.
В
мого роду
— сто
доріг, сто століть у мого роду (І.Драч)’•
330
Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]