1.Туризм як суспільне явище. Поняття «туризм» почало формуватися з початком масовості, тобто переміщень значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля, хоча можна з впевненістю стверджувати, що подорожування завжди було властиве людині перш за все як біологічній істоті, для якої рух є невід'ємною потребою організму, а з часів посилення урбанізаційних процесів спілкування з природним середовищем все більшою мірою стає психофізіологічною потребою. По-друге, подорожування є формою пізнання середовища і розширення людських можливостей з адаптації до довкілля, а також одним з найдавніших засобів комунікації, культурного обміну, економічних контактів.Туризм, як явище суспільного життя, є похідною суспільного розвитку. Своєю появою він завдячує індустріальній стадії розвитку людства, якій був притаманний прискорений розвиток продуктивних сил, поглиблення поділу праці, розвиток урбанізаційних процесів.Туризм виступає засобом комунікації та саморозвитку, підвищення рівня освіти та загальної культури шляхом ознайомлення з культурою, побутом, традиціями та віруваннями, стилем та характером життя інших народів, з культурною спадщиною людства та перлинами природи.Туризм як масове суспільне явище на рубежі ХХ-ХХІ ст. можна трактувати різними історичними вимірами, які коротко можна звести до таких: 1. Історична періодизація. Простежується чітке співпадання із основними історичними етапами (первісно-общинний, рабовласницький, середньовічний, новий, новітній). 2. Стадії розвитку людства. Взаємозв’язок із стадіями розвитку людства, за Е. Тоффлером (аграрна (до-індустріальна), індустріальна, інформаційна). 3. Основні етапи розвитку науки. Виділення основних етапів розвитку науки (класичний, новий, новітній) із уточненнями періодів конкретнонаукових знань. 4. Технологічні революції, які відбувались у промисловості, транспорті, будівництві, готельній та ресторанній справі і т. д. 5. Розвиток власне туристичної індустрії, де виділяють такі етапи (передісторія туризму; елітарний туризм і зародження масового туризму; початок становлення масового туризму, масовий туризм). 6. Становлення і розвиток наукової дисципліни ”Географія туризму”. Вимагає виділення етапів, які властиві цій галузі. 7. Концепції парадигм. Необхідно застосовувати їх до конкретних наукових знань, адже у широкому розумінні парадигму можна визначити як набір переконань, цінностей і технік, що їх поділяють члени цього наукового співтовариства.

2.Основні етапи розвитку туризму.Отже, в історії туризму залежно від зміни таких чинників, як мотивації подорожей; способу подорожей і розвитку транспортних засобів; кількості подорожуючих і охоплення туризмом різних верств населення виділяють чотири етапи: І – з найдавніших часів до 1841 року – це початковий етап розвитку туризму. ІІ – з 1841 р. до 1914 р. – етап становлення туризму як галузі. ІІІ – з 1914 р. до 1945 р. – етап формування індустрії туризму. ІV – з 1945 р. і до сьогодення – монополізація туристичної індустрії, етап масового туризму.Основними чинниками, що спонукали наших предків мандрувати, були:- потреба освоєння нових територій, зручних для проживання та різних видів діяльності;- людська цікавість, бажання пізнати оточуючий світ.Для 1-го етапу - характерні такі риси:- Розвиток торгівлі.

2-ИЙ ЕТАП - характеризується появою перших тур організацій. Одним з перших, хто здійснив організовану подорож для великої кількості людей, був англієць Томас Кук. (У 1841 р.)Важливими ознаками були:- розвиток науково-технічного прогресу; - туризм формується як окремий елітний вид відпочинку для заможних верств населення (основними категоріями подорожуючих були аристократія, службовці, вищі та середні військові чини, інтелігенція, буржуазія);- створювалася туристична інфраструктура (туристичні фірми, готелі, заклади харчування та розваг для подорожуючих, транспортні агенції). - з'являлися перші туристичні кадри (менеджери туризму, турагенти, екскурсоводи, гіди, інструктори); - створювалися нові туристичні центри, курорти, розвивали старі. Для 3-ГО ЕТАПУ:- туризм як галузь економіки вже існує;- швидко формується туристична індустрія;- з'являються державні та міжнародні туристичні організації, що свідчить про вихід туризму на державний та міжнародний рівні;- офіційно встановлюються відпустки для працюючих, що дозволяє здійснювати подорожі людям, зайнятим на виробництві;- розширюється географія туристичних подорожей.4-ИЙ ЕТАП:- значне зростання добробуту населення;- збільшення частки вільного часу;- активно функціонує та розвив тур індустрія;-туризм стає головною галуззю економіки багатьох країн;- створені та функціонують основні міжнар тур організації;- туризм стає масовим явищем у світі, доступним для більшості громадян розвинених країн;- туризм стає одним із чинників глобалізаційних процесів у світі. Простеживши закономірності розвитку туризму, можна помітити, що чим вищий рівень добробуту і культури суспільства, тим більше його членів віддають перевагу туризму як засобу використання свого вільного часу.

3.Класифікація видів і форм туризму, їх характеристика.М.П. Крачило пропонує виділяти класи, форми та види туризму. В залежності від цілеспрямованості та характеру туристичних потоків туризм поділяється на два великих класи: внутрішній (національний) та іноземний. Виділення форм туризму за М.П. Крачило визначається різними ознаками. За характером організації туризм поділяється на:-організований (плановий) - поїздки по маршрутам, організованим туристичними фірмами або клубами. За звичай, реалізуються на умовах попередньої оплати;-неорганізований (самодіяльний) - спонтанні поїздки, що, як правило, організовуються самими туристами, без участі посередника.Самодіяльний туризм визначають також як кваліфікаційний туризм: 1) подорожі з використанням активних видів пересування, які організовуються туристами самостійно; 2) специфічний вид туристичної суспільної (любительської) діяльності, що реалізується на добровільних самодіяльних засадах.При організації туризму розрізняють:-груповий (колективний) туризм;-індивідуальний туризм - форма організації туристичної діяльності людини за власним планом, програмою, яка складається та реалізується в індивідуальному обслуговуванні. За строками та тривалістю перебування в подорожі М.П. Крачило поділяє туризм на:-короткостроковий - поїздка на строк 5-7 днів, за звичай, в кінці тижня та подальші неробочі дні; іноді строк зменшується до 3 днів;-довгостроковий. За територіальною ознакою внутрішній туризм поділяється на місцевий та дальній, а іноземний за охопленням території - на внутрішньоконтинентальній, міжконтинентальний, навколосвітній. За інтенсивністю туристичних потоків туризм поділяється на постійний (відносно рівномірне відвідування туристичних районів та населених пунктів протягом року) та сезонний ( відвідування в певну пору року). За віком учасників подорожі відрізняють дитячий, молодіжний та туризм дорослих людей. Види туризму визначаються метою туристичної подорожі. М.П. Крачило пропонує відокремлення курортно-лікувального, культурно-розважального, пізнавально-ділового, або спеціалізованого, релігійного, промислового туризму. В сучасних умовах великого значення набуває конгресний туризм, окремо розглядається культурний, пізнавальний, рекреаційний, соціальний, екологічний, елітарний.В залежності від способів пересування: автомобільний, автобусний, мотоциклетний, авіаційний, морський, річковий, залізничний, велосипедний, пішохідний, лижний, водний, підводний, комбінований або змішаний. В залежності від рівня мобільності та способу пересування на активний (пішохідний, гірський, лижний, водний, велосипедний, автомобільний, мотоциклетний, спелеологічний) та пасивний (залізничний, автобусний, морський та авіаційний).

4.Суспільні функції рекреаційної діяльності (медико-біологічні, соціально-культурні, економічні), їх зв’язок з середовищем. Рекреаційна діяльність спрямована на задоволення потреб рекреантів, виконує ряд суспільних функцій, які можна практикувати як методико-біологічну, соціально-культурну, економічну та політичну.Суспільні функції рекреації можна поділити на чотири основні групи:1.методико-біологічну;2.соціально-культурні;3.економічну;4.політичну. 1.Медико-біологічна функція проявляється в санаторно-курортному лікуванні і оздоровленні. Оздоровлення через туризм – один із шляхів вирішення проблеми зняття виробничого психологічного стомлення людини. Хоча це не єдиний шлях. Також планування майбутніх міст та міських поселень, які б зрівноважили взаємодію людини з оточуючим середовищем у міських умовах. 2.Соціально-культурна функція – це провідна функція рекреації. Культурні або моральні потреби – це потреби пізнання оточуючого світу і свого місця в ньому, пізнання змісту та призначення свого існування. Туризм дає широкі можливості для духовного спілкування людини з природними, культурно-історичними та соціальними цінностями не тільки своєї країни, але і всього світу.3.Серед економічних функцій – головне місце займає відтворення виробничої робочої сили. Завдяки рекреації підвищується здатність людини до праці, збільшується тривалість періоду повноцінної працездатності, що веде до збільшення фонду робочого часу внаслідок скорочення захворювань, підвищення життєвого тонусу.З економічної точки зоруважлива роль рекреації, як нової форми споживчого попиту товарів і послуг, що призводить до формування цілої сфери господарської діяльності, що розширює асортимент продукції, яка виготовляється традиційними галузями промисловості і сільського господарства.Таким чином, рекреаційно-географічна діяльність є постійним процесом створення і споживання матеріальних і духовних цінностей необхідних для відновлення і вдосконалення фізичних і моральних сил людини у вільний час, який проявляється у просторових переміщеннях потоків людей, речей, енергії і інформації в періодичних змінах властивостей окремих територій.Рекреаційна діяльність спрямована на задоволення потреб рекреантів, виконує ряд суспільних функцій, які можна трактувати як медико-біологічну, соціально-культурну, економічну та політичну. А також такі функції, як прискорення розвитку господарської структури певної частини території країни; збільшення зайнятості населення за рахунок рекреаційного обслуговування і в галузях, пов’язаних з рекреацією; суттєвий вплив на структуру балансів грошових доходів населення по території України на користь рекреаційних рівнів; підвищення ефективності іноземного туризму, як джерела одержання іноземної валюти.4. Політична функція сприяє нагромадженню контактів між країнами та різними народами через галузі рекреаційної індустрії, туризм, лікування, оздоровлення, об’єкти культурно-історичної цінності.

5.Рекреаційні території та тенденції їх розвитку. Рекреаційна територія - територія, що використовується для оздоровлення людей, масового відпочинку, туризму і екскурсій. За­гальна площа рекреаційних територій усіх функціональних типів становить в Україні близько 3% її території. Питома вага по­тенційно рекреаційних територій у структурі земель в цілому по Україні складає 20% : максимальна — в Закарпатській і Рівненській областях (понад 50% території), мінімальна - в південних і східних областях, крім Херсонської (менше 20%).

Виходячи із світового досвіду, можна відзначити дві тенденції у тор­канні рекреаційних територій: а) розвиток урбанізованих рекреаційних територій на базі курортних населених пунктів або цілих курортних агломерацій (курорти і курортні місцевості, приморські рекреаційні райони тощо);б) розвиток рекреації на міжпоселенських територіях шляхом створення рекреаційних парків. В Україні базою для їх створення можуть бути природні національні та ландшафтні парки.

Існують різні підходи до класифікації рекреаційних територія. Найбільш поширеним є такий їх поділ: урбанізовані, міжпоселенські, проміжні (в сільській місцевості; для короткочасної і тривалої рекреації, постійні, сезонні, тимчасові; природно-рекреаційні, аграрно-рекреаційні, індустріально-рекреаційні, змішані. Однак не кожна рекреаційна територія є рекреаційною системою. Даного статусу вона набуває лише тоді, коли починає задовольняти всі вимоги до базової моделі рекреаційної системи. Як об’єкт вивчення рекреології вона має соціальний характер і є складною керовано (частково- самокеровано) системою. В більшості теоретичних досліджень рекреаційних систем за основу взято базова модель рекреаційної системи В.Преображенського .Про потреби населення в організованих рекреаційних територіях, які б спеціалізувалися на окремих видах рекреаційної діяльності, почали говорити на початку 70-х років ХХ ст. Сьогодні рекреація постає як глобальне явище, що має стабільні темпи зростання, тому її вважають одним із найперспективніших напрямів суспільно-економічного розвитку. Урізноманітнення та розширення рекреаційної діяльності внаслідок розвитку туризму як масового явища є головною причиною виділення нових рекреаційних територій.

6.Поняття рекреаційної системи та територіальної рекреаційної системи СИСТЕМА РЕКРЕАЦІЙНА – сукупність взаємопов’язаних структур, елементів та явищ, яка спрямована на забезпечення рекреаційних потреб суспільства. ТРС-формуються на основі природних об'єктів, які задовольняють потреби людей у відпочинку, тому їх розглядають як рекреаційні ресурси. У географії склалося досить чітке уявлення про ці ресурси і способи їх оцінки, що включає природно-фізіологічні і соціально-економічні складові. Частина рекреаційних ресурсів безпосередньо споживається населенням під час неорганізованого відпочинку. Інша частина зв'язана із спеціальними установами сфери обслуговування, що реалізують рекреаційну функцію (санаторії, пансіонати). ТРС мають у своєму складі також підприємства агропромислового комплексу, транспорту, сфери обслуговування. Усі вони забезпечують якість масового відпочинку. Будь-яка ТРС пов'язана з локальною або регіональною системою розселення, є її складовою. Для постачання продовольства відпочиваючим часто потрібна організація спеціальних агропромислових територіальних систем. Специфічні взаємозв'язки у ТРС зумовлені безпосереднім споживанням рекреаційних ресурсів, використанням природних об'єктів установами обслуговування і формування рекреаційних потоків населення. Тому ТРС у вузькому розумінні складається із природних об'єктів (ресурсів), установ обслуговування і споживачів (рекреантів), що їх використовують. За функціями рекреаційної діяльності, розрізняють чотири основні типи ТРС: 1) лікувальний, 2) оздоровчий: 3) спортивний: 4) пізнавальний.Основною функцією ТРС першого типу є лікування. Вона спирається на природні чинники: мінеральні води, лікувальні грязі, кліматичні умови.Основна функція оздоровчого типу ТРС — відновлення і розвиток фізичних та духовних сил людини, профілактика захворювань, зняття втоми. Спортивний тип передбачає такі заняття відпочиваючих, як спортивні ігри, змагання, походи, альпінізм, мисливцтво, ловля риби. Функціонально він також пов'язаний з оздоровленням і фізичним розвитком людини, але охоплює вужчий, спеціально підготовлений контингент рекреантів. Пізнавальний тип пов'язаний з реалізацією функції духовного розвитку людини через споживання природних і культурних цінностей. При цьому звичайно споживається інформація, враження, але не речовина або енергія. ТРС включають регіональні системи і функціональні мережі. Під функціональними мережами розуміють окремі галузі рекреаційного господарства за їх певного розміщення. До таких мереж належать територіальні поєднання санаторіїв, будинків відпочинку, дачних кооперативів. будинків творчості. Регіональні ТРС формуються у вигляді рекреаційних районів, зон приміської рекреації, що складаються з рекреаційних пунктів, центрів, вузлів, агломерацій.

7. Принципова схема трс, характеристика її елементів.

ПК - природні і культурні комплекси, ТС - технічні системи, ОП - група обслуговуючого персоналу, ОУ - орган управління,  ГО - група відпочиваючих; 1 - зовнішні зв'язки системи, 2 - зв'язки між підсистемами, 3 - команди управління, 4 - інформація про стан підсистем: I - про задоволеність відпочиваючих, II - про ступінь збереження відповідності природних комплексів вимогам відпочинку, III - про ступінь збереження корисних властивостей та можливості технічних систем, IV - про стан обслуговуючого персоналу

Предметом вивчення рекреаційної географії, що сформувалася в наукову дисципліну на початку 70-х рр.. XX ст., Є функціонування територіальної рекреаційної системи. 
Під територіальною рекреаційною системою розуміють соціальну географічну систему, що складається з наступних взаємопов'язаних підсистем: природних і культурних комплексів,  технічних споруд (інженерних споруд),  обслуговуючого персоналу, 
органу управління, відпочиваючих (рекреантів). 
ТРС характеризувалися функціональної і територіальною цілісністю (рис. 2). 

Рис. 2. Схема територіальної рекреаційної системи  Підсистема «природні і культурні комплекси» являє собою  ресурси та умови задоволення рекреаційних потреб відпочиваючих. Вони характеризуються певною ємністю, різноманітністю, комфортністю, привабливістю, стійкістю і деякими іншими специфічними якостями. 

Підсистема «технічні системи» має двояку функцію. По-перше, вона забезпечує необхідні вимоги життєдіяльності відпочиваючих та обслуговуючого персоналу. По-друге, - задовольняє специфічним рекреаційним потребам відпочиваючих. Характеризується підсистема «технічні системи» показниками ємності, комфортності, надійності, поруч інженерно-будівельних та експлуатаційних характеристик.  Підсистема «група обслуговуючого персоналу» має одну функцію - обслуговування відпочиваючих. Підсистема «орган управління» контролює відносини між підсистемами, збирає відомості про поточну ємності підсистем, їх стан, наявність матеріальних і фінансових резервів. Обов'язковою умовою сталого функціонування територіальної рекреаційної системи є реалізація планування та регулювання у всіх її ланках.  Підсистема «група відпочиваючих» є доцентрові і відцентровий центр територіальної рекреаційної системи, визначає вимоги до роботи інших підсистем, які залежні від соціальних, вікових, національних, а також індивідуальних особливостей відпочиваючих.

8. Основні властивості трс

Характеристики, завдяки яким ТРС сприймається як цілісна система прийнято вважати її властивостями, . Одні з цих властивостей характерні для всієї системи, інші - лише для окремих її підсистем. Так, вибірковість характеризує лише рекреантів, на­дійність управління — орган управління, ємність і комфортність — природ­ні та культурні комплекси, технічні системи, обслуговуючий персонал.

Властивості рекреаційної системи:

Цілісність – узгоджена взаємодія підсистем і всієї системи з оточенням;

Універсальність – можливість задоволення будь-яких потреб;

Ієрархічність – різна міра зрілості та обов’язків;

Ефективність – оптимальне співвідношення витрат і результатів;

Спеціалізація – можливість задоволення конкретних потреб;

Комфортність – міра відповідності вимогам рекреантів;

Динамічність – адекватна реакція на зовнішні впливи;

Стійкість – здатність противостояти зовнішнім впливам;

Різноманітність – можливість поділу множини на підмножини;

Ємність – здатність забезпечити комфорт рекреантам без шкоди для себе;

Надійність управління – безвідмовність функціонування;

Вибірковість – забезпечення можливості вибору;

Ієрархічність виявляється через віднесення рекреаційної території до певного таксономічного рангу і підпорядкованість нижчих рангів вищим.

Різноманітність рекреаційних систем дозволяє класифікувати їх за просторовою та функціональною ознаками. Якщо основні типи рекреа­ційних систем, виділені у відповідності з видами рекреаційної діяльності ще в 70-х роках XX ст. (лікувальні, оздоровчі, спортивні, пізнаваль­ні), залишаються в цілому незмінними, то динамічні зміни в рекреаційно­му господарстві актуалізували виокремлення нових підтипів. Пав­лов і Черчик пропонують поділ лікувальних рекреаційних систем на кліматолікувальні, бальнеолікувальні, грязе- та озокеритолікувальні, во­долікувальні, фітолікувальні. Критеріальний підхід до типізації обумовлює таксономічний ранг ре­креаційної системи, і, відповідно, рівень її спеціалізації: універсальність є характеристикою більших за площею і набором функцій рекреаційних систем, і навпаки.

Оцінка результативності функціонування рекреаційних систем вихо­дить із їх медико-біологічної, соціокультурної, економічної ефективно­сті.

Отже, рекреаційна система є міжпредметним об'єктом дослідження, що, з одного боку, дає можливість запозичення рекреалогією теоретич­них надбань інших наук, а з іншого — створює проблеми у формулюван­ні окремих категорій, вирішення яких можливо при застосуванні системного, функціонального та інших підходів. Важливою прикладною проблемою в Україні залишається територіальне розміщення рекреацій­ного господарства.