6. Етапи і перспективи розвитку інтеграційних процесів у Північній Америці.

Інтенсивно інтеграційні процеси розвиваються в Пн Америці. В зовнішньоек плані США також включились в інтеграційну модель міжнар економічної взаємодії - уся територія Пн Америки охоплена Пн-америк угодою про вільну торгівлю (НАФТА – США, Канада, Мексика), укладеною в 1992 р. (набула чинності в 1994).

Першим кроком став “план Еббота”, прийнятий у 1947 р., ціллю якого було стимулювання інвестицій США у провідні галузі канадської економіки. У 1959 р. США і Канада уклали договір про спільне військове виробництво, яке би сприяло введенню американських стандартів у канадське виробництво військової техніки.

Наступним кроком стало підписання у 1965 р. Угоди про лібералізацію торгівлі продукцією автомобілебудування, яка сприяла інтеграції багатьох інших галузей. Ідея торгово-політичного об’єднання США, Канади і Мексики стала втілюватися у життя в 1970-ті роки. Спочатку йшлося про оформлення енергетичного союзу. Така ідея була підтримана у 1980-ті роки президентами Р. Рейганом і Дж. Бушем.

У вересні 1988 р., після нелегких трирічних переговорів була підписана американсько-канадська

угода про вільну торгівлю (CUSFTA), згідно з якою протягом десяти років США і Канада повинні

були сформувати зону вільної торгівлі. Пізніше до інтеграційних процесів між Канадою та США приєдналася Мексика.

Протягом тривалого часу (1988–1992 рр.) інтеграційні процеси відбувались тут переважно на корпорац та галузевому рівні і не були пов’язані з міждерж регулюванням.

Процес лібералізації торгівлі в НАФТА відбувався поступово. З 1994 р. знижено митні податки в торгівлі пром і продов товарами; в наступні 5 років зниження становило ще 5%. Остаточно митні податки були усунені в 2003 р.; таким чином, процес усунення всіх обмежень тривав на 5 років довше, ніж передбачалося угодою (до 1998 року).

Передумовами виникнення зони вільної торгівлі НАФТА були:

1) інтенсивне проникнення в мексиканську економіку ТНК США, які закріпилися в ній завдяки створенню системи філій зі значними пільговими умовами виробничої і торговельної діяльності;

2) “американізація” провідних галузей канадської економіки;

3) поширення торговельних відносин між США і Канадою, США та Мексикою.

+ ряд факторів: географічна близькістю країн-учасниць та елементи взаємодоповнюваності структур

національних економік, тісні торгові зв’язки між ними і все більшою виробничою кооперацією, розширенням мережі дочірніх підприємств американських ТНК у Канаді й Мексиці, а також канадських ТНК у США.

+ посилення позицій ЄС, Японії, нових індустріальних країн на світовому ринку.

Отже, у Пн Америці склався найбільший та найбагатший ринок після об’єднання нац ринків Канади, США та Мексики у рамках НАФТА. Розвиток економічних зв’язків у цьому регіоні відбувався переважно на корпоративному рівні, сформувався регіональний американо-канадський господарський комплекс. В 1988р. була підписана Угода про вільну торгівлю між Канадою і США, що вступила в силу у 1989р., в 1994р. до Угоди приєдналася і Мексика, утворився союз трьох держав Канада, Мексика і США.

МЕТА створеня НАФТА:

1) поступове скасування нетарифних бар’єрів у торгівлі товарами і послугами;

2) досягнення високого рівня інтеграції ринків товарів, капіталу, технологій, трудових ресурсів;

3) досягнення майже повної незалежності від зовнішнього постачання енергоресурсів;

4) посилення конкурентоспром. північноамерик центру порівняно із західноєвроп та азіатсько-тихоок центрами.

СПЕЦИФІКА:

- до цього ринку входять лише три, але великі за територією, населенням та економічним потенціалом країни, що дає змогу звести проблему економічних ресурсів до мінімуму;

- основою цього ринку слугує економіка світового лідера за конкурентоспроможністю – США, населення яких становить 69% населення даної зони;

- країни, що об’єдналися в НАФТА мають різні рівні ек розвитку, більше того, рівень Мексики різко контрастує з рівнем США і Канади;

- більша частина зовнішньоторгів обороту Канади (74%) і Мексики (65%) припадає на торгівлю зі США, Канадсько-Мексиканські торгівельні та інвестиційні зв’язки до останнього часу залишалися надто слабкими;

- ринок носить широкомасштабний характер: він охоплює виробничу сферу, міжнародну торгівлю, фінансові відносини між країнами-учасницями, інвестиційну діяльність, вільний рух капіталу, необмежений вивіз прибутків і доходів, поглиблює лібералізацію взаємної торгівлі, регулює порядок міграції робочої сили тощо.

ПЕРСПЕКТИВИ:

Передбачається створення Панамериканської зони вільної торгівлі (ПЗВТ) – єдиного континентального ринку, у межах якого відбуватиметься вільне пересування товарів, послуг, капіталу і робочої сили. Панамерика зона вільної торгівлі (FTAA) могла б об’єднати майже всі країни Пн і Пд Америки з насел 800 млн і загальним обсягом ВВП 11,4 трлн дол (більшим, ніж у ЄС). Передбачається поширення Договору про вільну торгівлю Пн Америки на всі країни Центр та Пд Америки, Карибський басейн, за винятком Куби.

АЛЕ передбачається, що найближчим часом не вдасться ухвалити рішення про створення ПЗВТ. Країни Лат Америки явно налаштовані на встановлення нової системи відносин із північним сусідом. Вони не проти інтеграції, але хочуть стати учасниками інтеграц об’єднання без асиметрій, субсидій і протекціонізму. Латиноамерик країни прагнуть досягти такого рівня співпраці, за якого користь отримає не лише найсильніший, а всі країни-інтегранти