- •1.Сутність, функції та принципи страхування.
- •2.Поняття класифікації страхування. Ознаки класифікації: історичні, економічні, юридичні.
- •3. Класифікація за об'єктами страхування, за родом небезпеки; за формами проведення; за статусом страхувальника; за спеціалізацією страховика.
- •4.Страховий ринок: поняття організаційна структура.
- •9.Закон України «Про страхування» та його значення.
- •5. Організаційні форми, порядок створення, функціонування і ліквідації страхових компаній
- •6.Об'єднання страховиків та їх функції.
- •7.Страховий ринок України: суб'єкти та їх характеристика.
- •8.Державне регулювання страхового ринку.
- •10. Доходи страховика: склад, напрямки збільшення.
- •11.Витрати страховика. Собівартість страхової послуги.
- •12.Прибуток страховика: склад, порядок обчислення.
- •13. Оподаткування доходів страхових компаній.
- •14. Фінансова надійність страхової компанії: сутність, законодавчі вимоги.
- •15. Перестрахування як метод забезпечення фінансової надійності страховика.
- •16.Платоспроможність страховика. Показники платоспроможності.
- •17. Ресурси страховика; фінансові, матеріальні, трудові, інформаційні.
- •18. Перестрахування: необхідність, сутність.
- •19. Особливості факультативних і облігаторних договорів перестрахування.
- •20. Держкомфінпослуг та її функції стосовно нагляду за страховою діяльністю.
- •21. Страхова послуга як специфічний товар.
- •22. Ознаки, що характеризують страхову послугу.
- •23. Економічна необхідність страхової послуги фізичним і юридичним особам.
- •24. Служба маркетингу страхової компанії та її функції.
- •25. Канали реалізації страхових послуг та їх характеристика.
- •26. Прямий продаж страхових послуг: переваги і недоліки.
- •36. Андеррайтинг: поняття, сутність та задачі.
- •27. Страхові агенти та їхні функції.
- •28.Продаж страхових послуг через страхових посередників: переваги і недоліки
- •29.Страхові брокери та їхні функції.
- •30. Роль реклами в реалізації страхових послуг.
- •31. Види страхової реклами та вимоги до неї.
- •37. Договір страхування та його зміст.
- •32. Контроль з боку страхових компаній та держави за реалізацією страхових послуг.
- •33. Асортимент страхових послуг, що пропонуються в Україні фізичним і юридичним особам.
- •34. Страхова угода та її основні етапи.
- •35.Заява про страхування: форма подання, зміст, значення.
- •38. Порядок укладення договору страхування.
- •39.Страховий поліс як форма договору страхування: зміст, зв'язок з правилами страхування.
- •40. Врегулювання вимог страхувальників щодо відшкодування збитків.
- •41. Аварійний комісар: поняття, функції.
- •42.Страховий акт: зміст, порядок складання
- •43. Сутність страхування життя.
- •44. Змішане страхування життя.
- •45. Страхування до вступу в шлюб.
- •46. Страхування життя дітей.
- •47.Довічне страхування
- •48. Страхування пенсій: необхідність, сутність.
- •49. Сучасний стан і проблеми страхування життя в Україні.
- •50. Сутність та значення страхування громадян від нещасних випадків.
- •Вік та стан здоров’я застрахованого.
- •Заняття спортом, хобі, керування авто.
- •51. Обов'язкове страхування громадян від нещасних випадків: необхідність та сутність.
- •54.Колективне страхування громадян від нещасних випадків та його сутність.
- •52. Добровільне страхування громадян від нещасних випадків: необхідність та сутність.
- •53.Індивідуальне страхування громадян від нещасних випадків та його сутність.
- •55.Обов'язкове особисте страхування громадян від нещасних випадків на транспорті.
- •56. Страхування дітей від нещасних випадків.
- •57.Страхування спортсменів від нещасних випадків
- •58.Медичне страхування: необхідність і сутність.
- •59. Суб'єкти медичного страхування та взаємовідносини між ними.
- •60. Страхова медична компанія та її місце в системі медичного страхування.
- •61. Обов'язкова форма медичного страхування: її сутність та проблеми впровадження в Україні.
- •63. Медичне страхування громадян, що виїжджають за кордон.
- •62. Добровільна форма медичного страхування та її сутність.
- •64. Страхування майна від вогню та його особливості.
- •65.Страхування майна від вогню та інших небезпек.
- •66. Страхування від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна.
- •67. Страхування ризиків впровадження нової техніки і технології.
- •68. Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції, що виробляється.
- •69. Страхування відповідальності товаровиробників за забруднення довкілля.
- •70.Страхування відповідальності роботодавця.
- •71. Страхування майна сільськогосподарських підприємств: форми і види страхування.
- •72. Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень.
- •73. Страхування тварин сільськогосподарських підприємств.
- •74. Страхування будівель та іншого майна сільськогосподарських підприємств.
- •75.Необхідність та сутність страхування технічних ризиків.
- •76. Страхування будівельно-монтажних ризиків.
- •84. Поняття автотранспортного страхування. Види страхування.
- •77. Страхування машин від поломок.
- •85. Страхування автомобілів (каско)
- •78. Страхування електронного обладнання.
- •86.Міжнародна страхова система «Зелена картка»: виникнення та сутність.
- •79. Необхідність та сутність страхування фінансово-кредитних ризиків.
- •83.Страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту.
- •80. Організаційні форми страхування кредитів та їх характеристика.
- •81.Страхування експортних кредитів.
- •92.Страхування морських суден.
- •82. Страхування ризику неповернення кредиту.
- •87. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
- •88. Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
- •89. Моторне (транспортне) страхове бюро України та його функції.
- •90.Страхування вантажів, що перевозять автомобільним транспортом.
- •91.Економічна необхідність і особливості страхування морських ризиків.
- •93. Страхування вантажів, що перевозять морським транспортом.
- •94. Необхідність та особливості страхування авіаційних ризиків. Види страхування.
- •95. Страхування повітряних суден.
- •96. Страхування відповідальності власників повітряних суден.
- •97. Необхідність виду, та особливості космічного страхування.
- •98.Страховий захист особистої власності громадян: необхідність, види страхування.
- •99.Страхування будівель громадян.
- •100. Страхування тварин, які належать громадянам.
- •101. Страхування домашнього майна громадян
- •102. Страхування професійної відповідальності громадян.
- •103.Страховий захист майна громадян в Україні: сучасний стан, проблеми розвитку.
83.Страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту.
Важливим видом страхування ризиків банків за кредитування є страхування відповідальності позичальника за неиога-шення кредитів. Договір страхування в такому разі укладається між страховою компанією та фізичною або юридичною особою-позичальником.
Об'єктом страхування є відповідальність позичальника перед банком-кредитором за своєчасне й повне погашення кредиту, зокрема й відсотки з нього.
Термін дії договору страхування відповідає терміну дії кредитного договору.
Зазвичай цей вид страхування кредитів використовується за споживчого кредитування.
Страхові тарифи за страхування відповідальності є вищими (у межах 4—8 % страхової суми), ніж, наприклад, за страхування споживчих кредитів, коли страхувальником виступає банк.
Ризики. Страхові компанії за страхування відповідальності позичальників за повернення банку кредитів обмежують перелік страхових випадків, унаслідок яких настає відповідальність страховика. Страхується зазвичай ризик неповернення кредиту банку внаслідок смерті позичальника, позбавлення його можливостей отримувати дохід через повну або часткову втрату працездатності внаслідок нещасного випадку, втрати постійного місця роботи за незалежними від страхувальника причинами.
Головною вадою цього виду страхування для страхових компаній (й водночас головною перевагою для страхувальників) є відсутність права регресу до винних осіб.
За такого страхування банк не зазнає додаткових витрат і забезпечує собі майже 100 %-ве повернення виданих кредитів. При цьому банк вимагає від позичальника, щоб він страхував усі 100 % суми отриманого кредиту. Усі виграти, таким чином, бере на себе позичальник.
Значному розвитку в Україні цього виду страхування сприяла саме ефективна співпраця банків з певними страховими компаніями. На сьогодні доволі поширеною є практика, коли банк підписує з однією чи кількома страховими компаніями угоду про співпрацю на страховому ринку. Страхова компанія зазвичай мас розрахунковий рахунок у цьому ж банку, страхові платежі, що надходять на рахунок страхової компанії, використовуються банком як ресурси. У випадках, коли позичальник страхує свій кредит у новій для банку страховій компанії, банк вимагає у страховика проходження акредитації (надання статуту, балансу, інших фінансових та установчих документів).
80. Організаційні форми страхування кредитів та їх характеристика.
Страхова практика, спираючись на спільні засади кредитного страхування та враховуючи особливості обслуговування ризиків, які виникають при здійсненні різних видів кредитних відносин, виробила ряд організаційних форм страхування кредитів. Назвемо їх у порядку економічної значущості.
Страхування товарних кредитів;
страхування кредитів під інвестиції;
страхування споживчих кредитів;
страхування кредитів, виданих під заставу;
страхування кредитів довіри.
Страхування товарних кредитів є операцією делькредерного типу, що передбачає відшкодування втрат, які настали внаслідок невиконання короткотермінових кредитних вимог з товарного постачання та надання послуг. Проте розвиток кредитних відносин є лише передумовою виникнення страхування кредитів. Головна його причина — масові випадки неплатоспроможності покупців-позичальників, зумовлені різними чинниками: невигідною кон’юнктурною ситуацією як в окремих галузях, так і в усьому економічному секторі, брак власних обігових коштів; спадаюча відсоткова ставка; помилки в управлінні через складність сучасного менеджменту; зростаюча внутрішньогалузева та міжгалузева конкуренція, стагнація потреб і споживання.
При страхуванні товарних кредитів об’єктом страхування стає, як правило, весь товарний обіг протягом року.
Продаж товарів може здійснюватися не лише безпосередньо — продавцем покупцеві, а й посередньо — на умовах факторингу, тобто з участю посередника — фактора чи факторного банку.
Страхування кредитів під інвестиції здійснюється на базі операції з придбання інвестиційних засобів за рахунок наданих постачальниками кредитів. Кредити під інвестиції можуть надаватися не лише в товарній, а й у грошовій (готівковій чи безготівковій) формі. У першому випадку кредиторами є виробники і продавці інвестиційних засобів, а в другому — кредитні установи, однаково зацікавлені у своєчасному і повному поверненні заборгованості. З метою забезпечення її повернення застосовується відповідна форма страхового захисту. Більш популярним є страхування матеріальних кредитів, виданих для інвестиційної діяльності. Цільовий характер використання таких кредитів є очевидним. На відміну від них фінансові (банківські) кредити оцінюються як нестрахувальні (через меншу певність щодо їх цільового використання).
Страхування споживчих кредитів здійснюється на випадок настання неплатоспроможності тих позичальників, які отримали банківські чи товарні кредити на споживчі потреби, тобто для невиробничого споживання. Оскільки користувачами споживчих кредитів є фізичні особи, то основні причини виникнення їхньої неплатоспроможності або неплатоспроможності їхніх сімей можуть бути такі: випадки смерті позичальників чи позбавлення їх можливостей отримувати повноцінний, регулярний дохід через повну або часткову втрату ними працездатності чи джерела постійного заробітку.
Страхування кредитів, виданих під заставу, може здійснюватися тоді, коли позичальник забезпечує повернення кредиту переданим у заставу належним йому нерухомим чи рухомим майном. очевидно, що майно, передане у заставу, піддається небезпеці знищення або пошкодження, що загрожує платоспроможності позичальника і може призвести до втрати ним можливості повернення боргу. Отже, предмети застави потребують страхового захисту. Закон України «Про заставу» визначає механізм страхування заставлених предметів. Він, зокрема, покладає на заставодавця обов’язок страхування нерухомих об’єктів та предметів іпотеки, переданих ним у заставу. Таке страхування має здійснюватися за рахунок коштів заставодавця (страхувальника) у повній вартості заставленого майна, але на користь заставодержателя.
У разі застави (закладу) рухомого майна заставодержатель, якщо інше не передбачено договором застави, зобов’язаний страхувати предмет закладу в обсязі його вартості за рахунок і в інтересах заставодавця. Отже, в таких ситуаціях ідеться про безпосереднє страхування предметів застави майна, вартість якого становить гарантію платоспроможності позичальника і виконання ним зобов’язань перед своїм кредитором від усіх ризиків. Таким чином, при страхуванні заставленого майна (іпотеки) страхувальником і застрахованим є заставодавець, а заставодержатель є суб’єктом, на користь якого укладено страхову угоду, тобто бенефіціантом.
Страхування кредитів довіри пропонує підприємцям захист від незадовільних фінансових наслідків, збитків, завданих власним персоналом, якому з огляду на виконувані ним службові обов’язки необхідно довіряти майнові цінності. Зазначене страхування дає змогу:
уникати зайвої турботи про матеріальні цінності, що полягає у виникненні особливих вказівок та інструкцій;
запобігати прямим збиткам і втратам;
уникати в кожному випадку потреби отримувати докази цілості матеріальних цінностей.
Страховик відшкодовує страхувальникові майнові збитки, котрі йому завдані його довіреними особами шляхом чи в результаті вчинення ними недозволених дій. Отже, це страхування є специфічним видом страхування відповідальності службових осіб. Зміст страхування кредиту в цьому разі полягає у страхуванні «кредиту довіри». Проте матеріальною субстанцією цього кредиту є вартість матеріальних цінностей, котрі неначе надаються в розпорядження у кредит третім особам.
останніми роками особливим різновидом страхування довіри стало страхування комп’ютерних зловживань. Воно захищає власників комп’ютерних систем від збитків, які завдаються їм у результаті використання електронної обробки інформації шляхом зовнішнього вторгнення в комп’ютерну систему з метою пошкодження носіїв інформації, зміни програм, внесення фіктивних рахунків, зняття з них коштів і їх подальшого привласнення. Величина страхової відповідальності в цих випадках установлюється за домовленістю між страховиком і страхувальником.