26. Прямий продаж страхових послуг: переваги і недоліки.

Найважливішим завданням страхових компаній є ефе­ктивна організація техніки просування страхових послуг до стра­хувальника, тобто вибір відповідних каналів продажу. Створення адекватної системи продажу страхових послуг значною мірою визначає успіх страхової компанії на ринку.

Виокремлюють здебільшого три канали продажу: прямий (безпосередній); за допомогою страхових посередників; альтер­нативний.

Прямий (безпосередній) продаж страхових послуг через голо­вний офіс або через філію страхової компанії штатними праців­никами. Основний недолік цього каналу реалізації страхової послуги в тому, що він вважається недостатньо ефектив­ним через його витратність. У разі застосування методу прямого продажу для забезпечення широкого територіального охоплення страхового поля страховики мають створювати відповідну мере­жу пунктів продажу, а отже, відкривати й утримувати велику кількість філій. Філія страховика — це відокремлений підрозділ, який не є юридичною особою, може мати власну назву, має відо­кремлений баланс і здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії. Утримання філій означає додат­кові витрати, які часто не підкріплюються відповідними дохода­ми з боку філій. Це призводить до необгрунтованого зростання частки витрат на ведення справи в структурі цін на страхові по­слуги. В Україні метод прямого продажу є нині переважаючим. Це частково пояснює достатньо високу частку навантаження в структурі тарифних ставок па послуги українських страховиків. Діяльність філій страхових компаній регулюється відповідними законодавчими актами щодо здійснення діяльності відокремле­ними підрозділами страховиків. Такими підрозділами вважають­ся філії та представництва. Вони не мають статусу юридичної особи. Замість свідоцтва про державну реєстрацію вони діють на підставі Доручення головного офіса, яке має бути зареєстроване в податковій інспекції за місцем знаходження філії (представниц­тва). Філія має право проводити страхову діяльність, а представ­ництво такого права не має.

36. Андеррайтинг: поняття, сутність та задачі.

Андерайтинг – це процес прийняття ризику на страхування. Він є проміжною ланкою між поданням заяви та підписанням до­говору страхування (видачею страхувальнику поліса).

Задачі андеррайтинга:

1) необхідно оцінити запропонований ризик з огляду на характеристики самого обєкта страхування (ви­ходячи з його вартості та ймовірності настання страхової події із застрахованим об'єктом) та з огляду на особу страхувальника (тобто врахувати фізичні та психологічні небезпеки).

2) на основі оцінки ступеня ризику з врахуванням фізич­них і психологічних небезпек вирішити: страхувати цей ризик чи відмовитися від пропозиції.

Тут може бути три варіанти:

а) ризик приймається на страхування автоматично, без будь-яких застережень.

б) ризик приймається на страхування з певними застережен­нями, зауваженнями та за умов виконання страхувальником пев­них заходів щодо зменшення ступеня ризику;

в) ризик відхиляється, страхова компанія не приймає пропо­зицію страхувальника.

3) якщо ризик прийнятий на страхування андеррайтер визначає конкретні умови майбутнього договору страхування: строки страхування, рівень страхового забезпечення, обсяги стра­хової відповідальності, франшизу, пільги, інші суттєві момен­ти договору.

4) узгодивши зі страхувальником конкретні умови до­говору страхування, визначити розмір страхової премії з ураху­ванням усіх чинників, які впливають на її розмір. Базова ставка страхової премії (страховий тариф), обчислена актуарієм, зазначається страховиком у Правилах страхування, які затверджує Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. На основі базового страхового тарифу обчислюється страхова пре­мія.

Таким чином, процес андерайтингу завершується або відмо­вою застрахувати певний ризик, або переходом до наступного етапу страхової угоди — укладення (підписання) договору.