Балансове узагальнення та звітність як методи узагальнення інформації

Системність бухгалтерського обліку передбачає не лише локальне (на рахунках), але й повне узагальнення та порівняння всієї інформації про стан об'єктів обліку.

Для цього використовуються такі методи бухгалтерського обліку, як балансове узагальнення та звітність.

Балансове узагальнення — спосіб узагальнення та угрупування інформації про активи підприємства за їх складом і розміщенням, джерелами їхнього створення на певну дату у грошовому вимірнику.

Мета складання балансу — надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, що відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Узагальнення інформації про господарські процеси та інші найважливіші об'єкти бухгалтерського обліку забезпечується у звітності.

Звітність — це система підсумкових взаємопов’язаних і взаємообумовлених показників, які характеризують господарську і фінансову діяльність підприємства, результати використання його активів і стан зобов'язань.

Мета складання фінансової звітності — надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів для прийняття рішень.

Користувачі інформації можуть бути зовнішні (перевіряючі органи, контрагенти, інвестори, банки) і внутрішні (адміністрація підприємства).

Бухгалтерська фінансова звітність включає баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про власний капітал (форма № 4) і примітки до фінансової звітності (форма № 5).

Виділяють такі принципи підготовки фінансової звітності:

— автономності;

— безперервності діяльності;

— періодичності;

— історичної (фактичної) собівартості; нарахування та відповідності доходів і витрат;

— повного висвітлення;

— послідовності;

— обачності;

— превалювання змісту над формою;

— єдиного грошового вимірника.

Бухгалтерська фінансова звітність відображає наростаючим підсумком (за перший квартал плюс за другий, третій і четвертий — маємо за рік) майновий і фінансовий стан підприємства, результати господарської діяльності за звітний період.

Документообіг, його призначення

Документообіг — це рух документів на підприємстві з моменту їхнього отримання від інших підприємств (створення) до моменту завершення їхнього оброблення та передання в архів.

Обсяг документообігу визначають відповідно до кількості вхідних, вихідних та внутрішніх документів за певний період. Процес документообігу можна поділити на декілька етапів:

— створення або одержання документів від інших підприємств;

— перевірка документів;

— обробка документів;

— передавання документів до місця зберігання (в архів).

Для раціонального руху документів по підприємству розробляють графік документообігу. Засади такої розробки містяться в Положенні про документи та документообіг у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну СРСР від 29.07.83 р. № 105. Так, графіком визначають оптимальний документообіг: встановлюють оптимальну кількість підрозділів та виконавців для проходження кожного первинного документа і мінімальний строк його знаходження в підрозділі. Графік документообігу розробляє головний бухгалтер і затверджує керівник підприємства відповідним наказом. Цей графік визначає раціональний шлях документації через підрозділи підприємства, сприяє покращенню облікової роботи, підвищенню рівня автоматизації та механізації бухобліку.

Аби дотримуватися встановленого графіку документообігу, кожному виконавцю певних функцій надають витяг із такого графіку. У ньому наводять перелік тих документів, що відносяться до функціональних обов’язків виконавця, терміни їхнього подання та місця, куди необхідно подавати зазначені документи. При цьому відповідальними за дотримання графіку документообігу, за своєчасне створення та передачу документів для відображення даних у бухобліку та звітності, а також за достовірність відображеної в документах інформації несуть особи, які створили та підписали вказані документи. Контроль за дотриманням виконавцями графіка документообігу здійснює головний бухгалтер.