1.Ступені готовності підрозділів ппо до відкриття вогню.

Для підрозділів військ ППО залежно від обстановки та бойового завдання, яке вони виконують, встановлені три ступені готовності.

Готовність № 1 - найвищий ступінь готовності підрозділу до відкриття вогню. При цьому ступені готовності на ПУ, БМ знаходяться на своїх робочих місцях повні бойові обслуги. Озброєння та техніка перевірені на функціонування. Радіолокаційні станції і радіовисотоміри ведуть пошук повітряних цілей. Ракети знаходяться в бойовому положенні. Зенітні установки заряджені. Автоматизовані системи управління перевірені на функціонування та включені. Управління в підрозділі організовано, зі стар­шим начальником підтримується безперервний зв'язок.

Готовність № 2 - на позиції підрозділу на своїх місцях знаходяться чер­гові бойові зміни скороченої бойової обслуги, які спроможні забезпечити відкриття вогню, а інший склад повної бойової обслуги - в районі позиції підрозділу. Озброєння та техніка перевірені на функціонування та підготовлені до включення, двигуни машин і агрегати живлення прогріті. РЛС ведуть розвідку повітряного противника за графіком. Ракети на ПУ в бойовому положенні.Зенітні уста­новки та боєприпаси підготовлені до стрільби. Зі старшим начальником підтримується безперервний зв'язок.

Готовність №3 - на позиції підрозділу на своїх робочих місцях знахо­дяться чергові зміни, які спроможні забезпечити прийом команд (сигналів), оповіщення та збирання повних бойових обслуг, інший особовий склад по­вної бойової обслуги - в районі позиції підрозділу. Озброєння та техніка перевірені на функціонування та підготовлені до включення. Ракети на пускових установках в бойовому положенні. Зенітні установки та боєприпаси підготовлені до стрільби.Зі старшим начальником підтримується безперервний зв'язок

2. Бойовий порядок мр в обороні, тактичні нормативи.

Механізована рота може оборонятися в першому або другому ешелоні батальйону, в смузі забезпечення або на передовій позиції, складати загальновійськовий резерв або знаходитися в протидесантному резерві. Під час виходу з бою і відходу батальйон може бути призначений в ар’єргард, а рота – в тилову(бокову) похідну заставу або для дій як підрозділ прикриття.

Білет № 33

1. Методика розрахунку маршу.

Розрахунок маршу полягає в розподілі відведеного на марш часу на: пересування, віпочинок особового складу роти та визначення часу прходження головою колони роти вихідного пункту та пунктів регулювання(якщо вони є).

Вихіними даними для розрахунку маршу є: маршрут руху в новий район розташування роти, побудова похідної колони роти; вихщний пункт; пункта регулювання руху; місця привалів для відпочинку особового складу.

Для розрахунку маршу застосовуеться наступна МЕТОДИКА:

1. З'ясовуеться та наноситься на робочу карту командира рота вихідні данні, які йому відомі з бойового наказу та вказівок заступника командира полку

2. Курвіметром вимірюється відстань вад вихідного пунтку до найбільш віддаленої точки в новому районі (Sвим) та розраховується довжина переходу (Sперех) з урахуванням масштабу карти та збільшення відстані, виміряної по карті, а також оцінюється стан шляху і прохідність окремих ділянок(S1,S2,S3,….Sn)маршруту руху:

Sперех= Sвим*Км*Кзвив

Де: Sвим - величина відстані виміряної курвіметром по карті

Км - масштаб карти.

Кзвив - коефіцієнт збільшення відстані, виміряної по карті;

3.Розраховується час на здійснення маршу

4.визначається потрібна середня швидкість руху

5.визначається час на висування до вихідного пункту