Класифікація технологічних процесів

1. Залежно від типу апаратів, рівня автоматизації процесів та механізації праці робітників. Розрізняють:

А) ручні

Б) апаратно-ручні

В) апаратно-автоматизовані

Г) комплексно-автоматизовані.

2)За агрегатним станом складових сировини.

А) Гомогенні – всі реагуючі речовини 9складові сировини) перебувають лише в одному агрегатному стані: твердому,рідинному чи газовому.

Б) Гетерогенні – всі реагуючи речовини перебувають в різних агрегатних станах.

3) за тепловим ефектом: ЕКЗОТЕРМІЧНІ – це технологічні процеси в яких відбувається виділення тепла у наслідок взаємодії реагуючих речовин. Ендотермічні – це технологічні процеси в яких відбувається поглинання тепла під час реагуючих речовин.

4) За напрямом руху сировинних і теплових потоків в агрегатах технологічні процеси поділяються на:

А) Однобічні – технологічні процеси в ході яких сировинний та тепловий потоки агрегата рухаються паралельно в одному напрямку

Б) Зустрічні - – технологічні процеси в ході яких сировинний та тепловий потоки агрегата рухаються на зістріч один одному.

Принципи організації технологічного процесу

1. Спеціалізація – розподіл праці між структурними підрозділами (основними та допоміжними).

2. Пропорційність – це визначення відповідності продуктивності праці з урахуванням кількісного та кваліфікаційного співвідношення.

3. Паралельність – це одночасне виконання та поєднання технологічних операцій.

4. Прямо точність – це мінімальний час переміщення продукції на основі взаємопов’язаного комплектування робочих місць, дільниць, цехів, складів, транспортних служб.

5. Безперервність – це здійснення виробництва без незапланованих зупинок і простоїв.

6. Стандартність – це затвердження для кожного технологічного процесу відповідного регламенту, що затверджується в паспортах складених на устаткування, процес, продукцію.

7. Надійність – передбачає повний взаємозв’язок стадій та операції виробничого процесу, за якого досягається функціонування на основі оперативного керування виробництва, проведення попереджувальних, планових ремонтів тощо.

8. Економність – це раціональне використання матеріально-сировинних, паливно-енергетичних, трудових, фінансових ресурсів при високій якості виготовлення продукції.

Всі розглянуті принципи взаємопов’язані та взаємообумовлені, їх дотримання забезпечує ефективне проходження технологічного процесу та якість продукції.

Лекція №4 Оптимізація технологічних процесів

З кожним днем актуальнішими стають економія сировини, палива, енергії, збільшення продуктивності технологічного обладнання, отримання якості недорогої продукції, охорона довкілля. Досягти цього можна, якщо підтримувати такий технологічний режим (температура, тиск, час, порядок виконання робіт тощо), який був би найкращим з усіх можливих, тобто оптимальним.

Оптимізацією технологічного процесу називають спрямовану діяльність людини на пошук такого технологічного режиму, за якого буде отримано найкращий результат.

Удосконалення технологічних ходів, яке пов’зане з рухом виконавчих механізмів, може здійснюватися за такою схемою. Дії людини можна замінити діями механізмів, потім відбувається перехід до комплексної механізації, яку в свою чергу замінює автоматизація допоміжних ходів. Одночасно з цим здійснюється заміна обладнання на більш потужне і прискорюється рух виконавчих механізмів. Практично будь-який кінематичний рух можна реалізувати за допомогою різних механізмів, не становить собою технічної складності і автоматизація цих рухів. Обмеження можуть виникнути з економічних міркувань, міркувань надійності або доцільності.

Еволюційним називається шлях розвитку технічних процесів, коли приріст продуктивності сукупної праці відбувається при збільшенні витрат минулої праці за рахунок механізації і автоматизації допоміжних ходів та переходів технологічних процесів і який принципово обмежений.

Революційним називається шлях технічного розвитку технологічних процесів, коли приріст продуктивності сукупної праці відбувається при зниженні витрат минулої праці за рахунок заміни технологічних процесів (їх робочого ходу) і який принципово не обмежений.

Можна сформулювати головні властивості технічних рішень, що реалізуються під час розвитку технологічних процесів еволюційним або революційним шляхом.

Група технічних рішень еволюційного типу характеризується такими властивостями:

1. Впровадження механізації і автоматизації обов’язково пов’язане зі збільшенням озброєності працівника, і відповідно, зі зростанням затраченої праці в одиниці продукту.

2. Впровадження еволюційних технічних рішень зменшує кількість затраченої живої праці в одиниці продукту і в більшості випадків викликає підвищення продуктивності.

3. Ефективність технічних рішень еволюційного типу знижується в міру зростання продуктивності праці.

Зниження ефективності зумовлене тим, що в міру ускладнення технологічного обладнання його модернізація потребує ще більшого ускладнення, ще більших витрат.

Група технічних рішень революційного типу характеризується такими властивостями:

1. Технічні рішення революційного типу завжди більш ефективні, ніж еволюційного того ж призначення.

2. Зменшення сумарних витрат праці при революційних рішеннях може здійснюватися в результаті зменшення як живої, так і минулої праці на одиницю продукту.

Слід пояснити, що більша ефективність рішень революційного типу порівняно з технічними рішеннями еволюційного типу є абсолютною властивістю всіх рішень такого типу. Через те, що реалізація революційних рішень потребує додаткових досліджень, заміни технології і основного технологічного обладнання, інших витрат, то їх впровадження стає реальним тільки після реалізації вказаної властивості, інакше розвиток буде йти еволюційним шляхом.

Для виявлення варіантів розвитку технологічних процесів слід знати можливий характер зміни абсолютних величин живої і минулої праці в одиниці продукції зі зростанням продуктивності праці.

Зростання продуктивності праці можливе тільки при зменшенні величини живої праці в міру розвитку технологічного процесу. Технічно можливий варіант розвитку в результаті зменшення сумарної праці при збільшенні живої і зменшенням минулої праці. Характер подібних рішень не співпадає із загальним напрямком розвитку техніки, і послідовний розвиток таким шляхом йти не може.

Варіанти динаміки живої і минулої праці за характером зміни сукупної праці і типу їх технічного забезпечення можна поділити на три групи:

1) що забезпечуються технічним рішенням еволюційного типу;

2) що забезпечуються технічним рішенням революційного типу;

3) що забезпечуються рішенням еволюційного і революційного типів, застосування яких здійснюється по черзі.

Технічний розвиток технологічного процесу, за якого поперемінно реалізуються два цих шляхи розвитку, може призвести до обмеженого розвитку, якщо буде переважати еволюційний шлях, і до необмеженого, якщо переважатимуть технічні рішення революційного типу.