14. Адміністративно – правові норми.

Адміністративно правова норма – це обов’язкове правило поведінки, що встановлене й охороняється державою, метою якого є регулювання суспільних відносин, що виникають , змінюються і припиняються у сфері публічного управління.

Особливості:

• В них закріплюються відносини з керування, державного контролю і нагляду;

• метод впливу адміністративно – правових норм є імперативним, вольовим, державно –владним;

• виконання приписів адміністративно –правової норми гарантується державою за допомогою організаційних, роз’яснювальних , стимулюючих, примусових засобів;

• кожна адміністративно – правова норма є органічною частиною всієї галузі системи і поза цією системою не може діяти.

Метою адміністративно – правових норм є організація управлінських відносин, а також інформаційна ціль, охоронна, заохочувальна, соціально – моральна.

Функції адміністративно – правової норми:

• забезпечення ефективної діяльності органів державного управління.

• Забезпечення честі, гідності, прав, свобод і здоров’я особи.

• Охорона системи суспільних відносин матеріальної та нематеріальної сфер;

• Виховна.

• Взаємодія з нормами інших галузей права.

• Взаємодія з неправовими соціальними нормами.

Структура адміністративно – правової норми – це її внутрішня будова, визначений порядок взаємозв’язку, взаємозумовленості та взаємозалежності складових частин норм.

Структура:

• Гіпотеза – вказує на фактичні умови, за наявності яких слід керуватися цією нормою;

• Диспозиція – це сформульоване у вигляді приписів, заборон, дозволів правило поведінки;

• Санкція – вказує на зміст реагування держави у разі порушення тих чи інших правил, передбачених нормою;

• Заохочення – це публічне визнання заслуг фізичної та юридичної особи за виконання адміністративно – правових або громадських обов’язків ( іноді можуть містити як третій компонент). Формулюються , як правило, в диспозиції норми.

Види адміністративно – правових норм: 1)За спрямованістю змісту:

а) Такі, що закріплюють порядок утворення і правовий стан суб’єктів;

б) Такі, що визначать форми і методи управлінської діяльності;

в) Такі, що встановлюють порядок проходження державної служби, права та обов’язки державних службовців;

г) Такі, що визначають способи і порядок забезпечення законності в державному управлінні;

д)Такі, що регулюють управління окремими галузями, державними функціями і територіями;

е) Норми, що встановлюють права та обов’язки громадян у сфері виконавчої та розпорядчої діяльності держави.

2) За адресами або суб’єктами призначення:

• адресовані органам державної-виконавчої влади ;

• іншим державним виконавчо – розпорядчим органам;

• державним службовцям;

• державним підприємствам, закладам, організаціям; недержавним об’єднанням, підприємствам, закладам;

• громадянам.

3) За формою припису: зобов’язуючі, заборонні, уповноважуючи, стимулюючі, рекомендаційні.

4) За галузевою належністю: Матеріальні, процесуальні.

5) За межею дії: у просторі, у часі.

6) За ступенем загальності: загальні, міжгалузеві, галузеві, місцеві.

7) За повнотою викладених велінь: визначені, банкетні.

8)За юридичною силою:

• викладені в законі,

• викладені в указах,

• викладені в постановах,

• викладені в рішеннях,

• викладені в наказах.