- •«Мотивація та моделі поведінки в організації»
- •Поняття мотивації та теоретичні підходи до її вивчення.
- •1.2. Стратегії управління людськими ресурсами.
- •1.3. Мотиваційні чинники, засоби та методи їх покращення[16].
- •1.4. Принципи та механізми мотиваційного впливу керівника
- •2.1. Поняття поведінки в організації та моделі поведінки.
- •2.2. Моделі організаційної поведінки працівників
- •3.1 Мотивація - досвід закордонних країн
- •3.2. Технології роботи з персоналом. Оцінка поведінки в організації
- •3.3. Рекомендації по мотивації для сучасних умов
- •Висновок
3.3. Рекомендації по мотивації для сучасних умов
Оплата праці є мотивуючим фактором, тільки якщо вона безпосередньо пов'язана з підсумками праці. Працівники повинні бути переконані в наявності стійкого зв'язку між одержуваним матеріальною винагородою і продуктивністю праці. У заробітній платі обов'язково повинна бути присутня складова, що залежить від досягнутих результатів[8].
Для української ментальності характерне прагнення до колективної праці, визнання і поваги колег і т.д.. Сьогодні, коли з-за складної економічної ситуації важко високу оплату праці, особливу увагу слід приділяти нематеріальному стимулюванню, створюючи гнучку систему пільг для працівників, гуманізуючи працю, в тому числі:
визнавати цінність працівника для організації, надавати йому творчу свободу,;
застосовувати програми збагачення праці і ротації кадрів;
використовувати змінний графік, неповний робочий тиждень, можливість працювати як на робочому місці, так і вдома;
встановлювати працівникам знижки на продукцію, що випускається компанією, в якій вони працюють;
надавати кошти для проведення відпочинку та дозвілля, забезпечувати безкоштовними путівками, видавати кредит на купівлю житла, садової ділянки, автомашин і так далі.
Спробуємо сформулювати мотивуючі фактори організації праці, які ведуть до задоволення потреб вищих рівнів.
На своєму робочому місці кожен хоче показати, на що він здатний і що він значить для інших, тому необхідні визнання результатів діяльності конкретного працівника, надання можливості приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, консультувати інших працівників.
На робочих місцях слід формулювати світогляд єдиної команди: не можна руйнувати виникаючі неформальні групи, якщо вони не завдають реального шкоди цілям організації[21].
Практично кожен має власну точку зору на те, як поліпшити свою роботу. Спираючись на зацікавлену підтримку керівництва, не боячись санкцій, слід організувати роботу так, щоб у працівника не пропало бажання реалізувати свої плани.
Тому, в якій формі, з якою швидкістю і яким способом працівники отримують інформацію, вони оцінюють свою реальну значущість в очах керівництва, тому не можна приймати рішення, що стосуються змін у роботі співробітників без їх відома, навіть якщо зміни позитивні, а також ускладнювати доступ до необхідної інформації. Інформація про якість праці співробітника повинна бути оперативною, масштабною і своєчасною.
Працівнику треба надавати максимально можливу ступінь самоконтролю.
Більшість людей прагне в процесі роботи придбати нові знання. Тому так важливо забезпечувати підлеглим можливість навчатися, заохочувати і розвивати їх творчі здібності.
Кожна людина прагне до успіху. Успіх - це реалізовані цілі, для досягнення яких працівник доклав максимум зусиль. Успіх без визнання приводить до розчарування, вбиває ініціативу. Цього не станеться, якщо підлеглим, що добився успіху, делегувати додаткові права і повноваження, просувати їх по службових сходах.
Управління людьми це мистецтво. Йому не можна вивчитися тільки в інституті. Тільки практика, роки роботи, багато прочитаних книг і окремі теоретичні методи, що працюють в реальному житті.