- •1. Адгезійна міцність лакофарбових покриттів.
- •2. Взаємозв’язок між складом, будовою і властивостями пігментів.
- •3. Внутрішні напруги.
- •4. Експлуатаційні властивості композиційних матеріалів.
- •5. Загальна характеристика зв’язних речовин для композиційних матеріалів.
- •6. Загальна характеристика наповнювачів.
- •7. Зв’язки на основі кремнегеля, оксисолей і фосфатів.
- •8. Зміна оптичних властивостей пігментованих систем в процесі диспергування.
- •9. Змочування зволожених та занурених в воду поверхонь.
- •10. Змочування поверхні на повітрі.
- •11. Значення явищ поліморфізму, ізоморфізму та ізоструктурності в технології отримання пігментів.
- •12. Керування процесом диспергування пігментів в середовищі плівкоутворювача.
- •13. Кислотно-лужні властивості поверхні оксидів і силікатів.
- •14. Класифікація мінеральних наповнювачів.
- •15. Класифікація способів фарбування.
- •16. Класифікація та характеристика наповнювачів для гум.
- •17. Композиції зміцнені волокном.
- •18. Композиції зміцнені частинками.
- •19. Композиції, армовані перервним волокном.
- •20. Конвективний і терморадіаційний способи отвердження покриттів.
- •21. Кремнійорганічні апрети, їх склад і будова.
- •22. Кремнійорганічні зв’язні речовини.
- •23. Кремнійорганічні рідини, що використовуються для отримання тонкошарових покриттів.
- •24. Методи отримання пігментів і наповнювачів.
- •25. Методи оцінки енергетичного стану поверхні.
- •26. Механізм процесу диспергування.
- •27. Механізм руйнування композицій.
- •28. Механічні властивості лакофарбових покриттів.
- •29. Нанесення лфм способом розпилення.
- •30. Нанесення лфп способами занурення та обливання.
- •31. Неорганічні зв’язні речовини.
- •32. Оптичні властивості лфм і пігментів.
- •33. Основні властивості скловолокна.
- •34. Основні поняття, характеристика і класифікація композиційних матеріалів.
- •35. Основні способи отримання композиційних матеріалів з волокнистими наповнювачами.
- •36. Основні фізико-механічні і експлуатаційні властивості композиційних матеріалів.
- •37. Особливості будови та класифікація лакофарбових покриттів.
- •38. Особливості фарбування полімерів і гум.
- •39. Отримання полімерних композиційних матеріалів.
- •40. Перспективні методи нанесення лфм.
- •41.Пігменти і наповнювачі. Їх склад і класифікація.
- •42. Плівкоутворення, що здійснюється без хімічних перетворень.
- •43. Поведінка і види руйнування композицій.
- •44. Поверхнева енергія. Гідрофільність і гідрофобність.
- •45. Покрівельна здатність пігментів і лфм.
- •46. Принципи дії дисперсно-зміцнених матеріалів.
- •47. Процеси корозії і старіння композиційних матеріалів.
- •48. Радіаційне отвердження покриттів.
- •49. Реологічні властивості пігментованих систем.
- •50. Розчинне скло – зв’язуюча речовина для отримання композиційних матеріалів.
- •51. Руйнування покриттів при нагріванні.
- •52. Ручні способи нанесення рідких лакофарбових матеріалів.
- •53. Склад і будова основних видів наповнювачів.
- •54. Склад і будова поверхні оксидів і силікатів.
- •55. Способи отвердження покриттів.
- •56. Технологія виробництва пігментованих лфм.
- •57. Технологія отримання покриттів і вогнетривких мас.
- •58. Фізико-механічні властивості композиційних матеріалів.
- •59. Фізико-хімічні та експлуатаційні властивості мінеральних пігментів.
- •60. Фізико-хімічні та експлуатаційні властивості наповнювачів.
- •61. Формування поверхні контакту покриття.
- •62. Формування покриттів із водних дисперсій та органодисперсій полімерів.
- •63. Формування покриттів із дисперсій та порошків полімерів.
- •64. Формування покриттів із розчинів полімерів і олігомерів.
- •65. Характер зв’язку між полімером і поверхнею наповнювача.
- •66. Характеристика і класифікація лакофарбових покриттів.
- •67. Характеристика основних деструкційних факторів.
- •68. Хімічні реакції в поверхневому шарі твердих речовин.
- •69. Чистота поверхні, її мікро- і макрорельєф.
67. Характеристика основних деструкційних факторів.
Старение КМ при эксплуатации изделий и сооружений происходит в основном за счет процессов деструкции макромолекулярных цепей, в результате чего образуется значительное число низкомолекулярных фракций, снижается средняя молекулярная масса и расширяется спектр молекулярно-массового распределения, Процесс деструкции можно условно разделить на де группы: беспорядочная деструкция и цепная декструкция.
Беспорядочная деструкция в результате слияния факторо среды
и вследствие концентрации энергии на определенной связи, например
С-Н, происходит по случайному закону, единичными актами разрыва молекул, осколки которых существуют как устойчивые молекулы. Химиче-
ская деструкция ( гидролиз, ацидолиз, аминолиз гетерогенных полимеров) протекает по этому механизму. Глубина деструкции зависит от количества низкомолекулярных реагентов и времени воздействия.
Деструкция может остановиться на любой стадии при снижении температуры, удалении реагента и т.д., либо может быть доведена до предела, т.е. образования устойчивых молекул.
Аналогично протекает деструкция полиамидов под действием щелочей и полимеров с двойными связями С-С под влздействием озона.
Цепная деструкция в результате влияния факторов среды включает несколько актов распада цепей. Она может проходить по радикальному и ионному механизму . Стимулирующие факторы процесса - тепло, свет, излучение высоких энергий.
Наибольший обьем занимают процессы атмосферного старения полимеров в результате влияния таких факторов как Свет, воздух, влага,температура и др.
Старение композиционных материалов - проблема, возникшая с появлением и применением этих материалов в технике. Номенклатура и обьем использования их в конструкциях машин, оборудования и сооружений продолжает расти. Как показал опыт эксплуатации, на композиционные материалы оказывают влияние факторы среды, инициируя процессы деструкции и структурообразования молекулярных цепей.
Сложность проблемы старения состоит в том, что химическая природа различна, поэтому и механизмы процессов деструкции и структурообразования молекулярных цепей не идентичны. Различие в природе и химических свойствах мономерных звеньев КМ настолько велико, что влияние факторов среды становится неоднозначным. Незначительное изменение в структуре, появление новой функциональной группы или ингредиента может резко изменить стабильность КМ. Такие же колебания стабильности КМ возможны при изменении факторов среды ( температура, влажность, загрязнения поверхности и т.п. ).
Если набор и сочетание факторов определяют характерные особенности, т.е. механизм процесса, то от количественных выражений их зависит кинетика ( интенсивность ) процесса.
Сложность проблемы старения заключается и в том, что практически отсутствуют методы исследования этого явления в комплексе при учете нескольких наиболее значимых факторов из приведенных выше и критерии оценки эффектов повреждения, вызываемых процессами деструкции
и структурирования в условиях эксплуатации машин, оборудования и сооружений.
Следует учитывать, что КМ в конструкциях изделий используют совместно с металлами как в качестве пластмассовых деталей машин, так и в качестве покрытий. Продукты деструкции КМ обычно стимулируют процессы коррозии и биоповреждений, которые в свою очередь могут интенсифицировать старение в КМ