- •1. Адгезійна міцність лакофарбових покриттів.
- •2. Взаємозв’язок між складом, будовою і властивостями пігментів.
- •3. Внутрішні напруги.
- •4. Експлуатаційні властивості композиційних матеріалів.
- •5. Загальна характеристика зв’язних речовин для композиційних матеріалів.
- •6. Загальна характеристика наповнювачів.
- •7. Зв’язки на основі кремнегеля, оксисолей і фосфатів.
- •8. Зміна оптичних властивостей пігментованих систем в процесі диспергування.
- •9. Змочування зволожених та занурених в воду поверхонь.
- •10. Змочування поверхні на повітрі.
- •11. Значення явищ поліморфізму, ізоморфізму та ізоструктурності в технології отримання пігментів.
- •12. Керування процесом диспергування пігментів в середовищі плівкоутворювача.
- •13. Кислотно-лужні властивості поверхні оксидів і силікатів.
- •14. Класифікація мінеральних наповнювачів.
- •15. Класифікація способів фарбування.
- •16. Класифікація та характеристика наповнювачів для гум.
- •17. Композиції зміцнені волокном.
- •18. Композиції зміцнені частинками.
- •19. Композиції, армовані перервним волокном.
- •20. Конвективний і терморадіаційний способи отвердження покриттів.
- •21. Кремнійорганічні апрети, їх склад і будова.
- •22. Кремнійорганічні зв’язні речовини.
- •23. Кремнійорганічні рідини, що використовуються для отримання тонкошарових покриттів.
- •24. Методи отримання пігментів і наповнювачів.
- •25. Методи оцінки енергетичного стану поверхні.
- •26. Механізм процесу диспергування.
- •27. Механізм руйнування композицій.
- •28. Механічні властивості лакофарбових покриттів.
- •29. Нанесення лфм способом розпилення.
- •30. Нанесення лфп способами занурення та обливання.
- •31. Неорганічні зв’язні речовини.
- •32. Оптичні властивості лфм і пігментів.
- •33. Основні властивості скловолокна.
- •34. Основні поняття, характеристика і класифікація композиційних матеріалів.
- •35. Основні способи отримання композиційних матеріалів з волокнистими наповнювачами.
- •36. Основні фізико-механічні і експлуатаційні властивості композиційних матеріалів.
- •37. Особливості будови та класифікація лакофарбових покриттів.
- •38. Особливості фарбування полімерів і гум.
- •39. Отримання полімерних композиційних матеріалів.
- •40. Перспективні методи нанесення лфм.
- •41.Пігменти і наповнювачі. Їх склад і класифікація.
- •42. Плівкоутворення, що здійснюється без хімічних перетворень.
- •43. Поведінка і види руйнування композицій.
- •44. Поверхнева енергія. Гідрофільність і гідрофобність.
- •45. Покрівельна здатність пігментів і лфм.
- •46. Принципи дії дисперсно-зміцнених матеріалів.
- •47. Процеси корозії і старіння композиційних матеріалів.
- •48. Радіаційне отвердження покриттів.
- •49. Реологічні властивості пігментованих систем.
- •50. Розчинне скло – зв’язуюча речовина для отримання композиційних матеріалів.
- •51. Руйнування покриттів при нагріванні.
- •52. Ручні способи нанесення рідких лакофарбових матеріалів.
- •53. Склад і будова основних видів наповнювачів.
- •54. Склад і будова поверхні оксидів і силікатів.
- •55. Способи отвердження покриттів.
- •56. Технологія виробництва пігментованих лфм.
- •57. Технологія отримання покриттів і вогнетривких мас.
- •58. Фізико-механічні властивості композиційних матеріалів.
- •59. Фізико-хімічні та експлуатаційні властивості мінеральних пігментів.
- •60. Фізико-хімічні та експлуатаційні властивості наповнювачів.
- •61. Формування поверхні контакту покриття.
- •62. Формування покриттів із водних дисперсій та органодисперсій полімерів.
- •63. Формування покриттів із дисперсій та порошків полімерів.
- •64. Формування покриттів із розчинів полімерів і олігомерів.
- •65. Характер зв’язку між полімером і поверхнею наповнювача.
- •66. Характеристика і класифікація лакофарбових покриттів.
- •67. Характеристика основних деструкційних факторів.
- •68. Хімічні реакції в поверхневому шарі твердих речовин.
- •69. Чистота поверхні, її мікро- і макрорельєф.
56. Технологія виробництва пігментованих лфм.
Выбор пигментов определяется назначением лакокрасочного покрытия ( защитное, декоративно-защитное, декоративное), а также видом и свойствами пленкообразователя. Необходимым условием при выборе пигментов является их химическая совместимость с пленко- образователем и друг с другом. Следует учитывать также условия отвержения и эксплуатации покрытий. Выбор пигмента должен быть экономически обоснованным.
Количественное соотношение между пигментами ( в том числе и функциональными пигментами - наполнителями) и пленкообразова- телем в покрытии определяется критической обьемной концентрацией пигмента ( КОКП). При КОКП наблюдается резкое изменение хода зависимости большинства свойств покрытия ( газо- и влаго- проницаемость, блеск и цвет, укрывистость, твердость, прочность свободной пленки при разрыве и относительное удлинение при разрыве) от содержания пигмента в нем.
В настоящее время используется несколько схем получения пигментированных лакокрасочных материалов.
Все количество сухих пигментов и наполнителей, пленкооб- разователей и растворителей, входящих в конечную рецептуру пигментированного материала, загружается в смеситель. Смесь перемешивается до однородной пасты и далее подвергается диспергированию в аппаратах периодического или непрерывного действия. Диспергирование по такой схеме малоэффективно, правде всего из-за нерационального использования диспергирующего оборудования. Процесс лимитирует наиболее труднодиспергируемый пигмент»
диспергирование многопигментных паст с пониженным содержанием пленкообразователя. Его недостатки такие же как в предыдунем случае. Следает учитывать также сложность оптимизации рецептуры многопигментных паст, связанную с различной адсорбционной .способностью пигментов.
3. Наиболее прогрессивным является непрерывное производство раздельно базовых белых эмалей и однопигментных колеровочных паст с последующим их смешением для выпуска цветных эмалей.
Аппараты, используемые для диспергирования пигментов в среде пленкообразователей можно подразделить на две большие группы. Л первой группе относятся машины с жестко закрепленными рабочими телами, скорость движения которых не зависит от вязкости обрабатываемой пигментной пасты ( валковые машины и резиносмесители). Эффективность действия машин этой группы растет с повышением вязкости обрабатываемой пасты. В эту же группу входят высокоскоростные дисковые машины и аппараты с перемешивающими устройствами. &о второй группе относятся аппараты, в которых рабочие тела свободно движутся в пигментной пасте, причем скорость их движения определяется вязкостью пасты ( шаровые, бисерные и песочные мельницы, аттриторы и др.). Аттриторы - вертикальные шаровые мельницы с лопастными мешалками, бисерные диспергаторы состоят из контейнера заполненного мелющими телами с размером от 0,6 до о мм, которые приводятся в движение установленными на валу дисковыми мешалками различной конструкции. Максимальная эффективность этих аппаратов достигается при определенной (оптимальной) вязкости.