42. Синтаксична норма. Складні випадки керування.

Керування – це тип підрядного зв’язку, при якому стрижневе слово вимагає від залежного певної відмінкової форми з прийменником чи без нього, тобто керує залежним словом. Характерною ознакою керування є те, що при зміні стрижневого слова залежне залишається незмінним (склав іспит, складу іспит). При керуванні стрижневі слова можуть виражатися іменниками, прикметниками, числівниками, займенниками, дієсловами, прислівниками, а залежні – імениками, займенниками або субстантивованими словами.

Розрізняють керування безпосереднє (безприйменникове) і посереднє (прийменникове). Також керування може бути сильним (стрижневе слово вимагає від залежного певного відмінка) і слабким (залежне слово може мати будь-яку форму).

43.Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях.

Порядок слів у реченні вільний, тобто члени речення мають свого постійного, фіксованого місця. Але один порядок слів ми сприймаємо як звичайний, природний, інший — незвичайний. Природний порядок слів називається прямим, інший непрямим, або інверсією.

• При прямому порядку слів у реченні, як правило: першим стоїть підмет, другим — присудок

• прямий додаток стоїть після присудка

• узгоджене означення стоїть перед означуваним словом

• неузгоджене означення стоїть після означуваного слова

• обставини способу дії, міри й ступеня стоять перед присудком.

Звичайно ж у простому реченні на початку ставиться відоме (тема), під кінець — нове, невідоме (рема). Відомим може бути й те, про що йшлося в попередньому реченні, і те, що само собою зрозуміле із життєвого досвіду, із ситуації. В усній мові найважливіше слово в реченні можна виділити наголосом. Такий наголос називається логічним. Таким чином, для чіткого висловлення думки має значення не тільки правильний добір слів, а й правильна розстановка їх, правильне наголошування потрібного слова.

44. Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти.

Члени речення, які в одному плані стосуються того самого слова в реченні і відповідають на те саме питання, називаються однорідними. Однорідні члени речення вимовляються з інтонацією перелічування або протиставлення. У реченні вони функціонують як сурядні словосполучення. Однорідні члени можуть становити відкритий ряд (допускають продовження) і закритий ряд (не допускають продовження. У реченні може бути як один, так і більше рядів однорідних членів. Однорідні члени одного ряду виконують однакову синтаксичну функцію, тобто є тими самими членами речення — або всі тільки підмети, або всі тільки прямі додатки, або всі тільки обставини способу дії і т. д. Не є однорідними слова, які хоч і поєднані сурядним зв'язком (за допомогою сполучника ), проте є різними членами речення. Однорідні члени речення бувають непоширені (виражені без залежних слів) і поширені (мають при собі залежні слова). Однорідні члени речення поєднуються між собою сурядним зв'язком. Між однорідними членами речення бувають єднальні, протиставні та розділові відношення, які виражаються як за допомогою сполучників, так і без них.

Дієприкметник разом із залежними від нього словами назив. Дієприкметниковим зворотом, який виконує роль означення і виділяється комами.

Дієприслівник із залежними від нього словами формує дієприслівниковий зворот, який є одним членом речення – обставиною, виліляється комами.