Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Кафедра політології та соціології

Соціологічне дослідження

на тему:

«Відносини в сім’ї.

Вплив батьківського виховання на становлення особи вищої школи як особистості в суспільстві»

Виконали :

студентки ІІ курсу ФЕФ

Шаповал Оксана

Перевірив:

Київ-2010

Зміст

І. Методологічний розділ…………………………………………4

1. Проблема.

2. Мета, завдання.

3. Робочі гіпотези.

4. Логічний аналіз понять

ІІ. Методичний…………………………………………………….5

1. Способи збору інформації.

2. Формування генеральної і вибіркової сукупності.

3. Розробка інструментарій.

ІІІ. Висновки……………………………………………………….7

І. Методологічний розділ

1. Проблема:

Проблема відносин в сімї досить актуальна в наш час. Саме відносини в сімї є основою відносин в суспільстві. Вони включають в себе відносини між батьками та дітьми, виховання дітей, а виховання є основою формування особистості. Тож проблемою є виховний процес, що полягає у підготовці дитини-підлітка до самостійного життя, до життя в суспільстві.

Предмет: відносини в сім’ї, вплив батьківського виховання.

Об’єкт: особи вищої школи.

2. Мета: зібрати інформацію про досліджувану проблему.

Завдання:

1. дослідити: в якій мірі батьківське виховання впливає на молодь;

2. дослідити: які відносини між батьками та дітьми в сім’ях;

3. за допомогою опитування та спостережень зробити висновки та проаналізувати конкретну ситуацію;

4. якого характеру відносини в сім’ї;

5. дослідити: як молодь ставиться до своїх батьків;

6. дізнатися: в якій мірі рішення молоді залежить від батьків.

3. Робочі гіпотези:

1. батьківське виховання основа формування особистості в суспільстві (1);

2. відносини в сімї – основа відносин в суспільстві(1);

3. відносини в сімї мають належний характер, батьки виховують молодь, як високорозвинених, культурноосвідчених, хороших людей(4);

4. молодь свищої школи поважає своїх батьків, повністю задоволена відносинами з батьками(5);

5. молодь завжди прислухаються до думки батьків(4);

6. важливо, що вихованням дітей займаються обоє батьків(6).

4. Логічний аналіз понять:

Сутність основного та розкриття сутності основного, розбиття на операції:

Сім'я — це одна з найважливіших форм організації життя людей, яка має фундаментальне значення як для індивіда, особистості, так і для суспільства. Сім'я — це така спільність людей, яка спирається на шлюбний союз, на родинні зв'язки, на різноманітні відносини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, між самими дітьми, між іншими членами сім'ї, які живуть разом і спільно ведуть господарство.

Сімя- це місце, де з раннього дитинства вчать спілкуватися з іншими людьми, вчать розуміти оточуюче дитину суспільство і її місце в ньому.

Виховання — це процес формування цілісного сприйняття світу і правильного розуміння дійсності; здатність до творчого самовиявлення, що притаманна людині.

Виховання особистості має бути спрямованим на: розвиток патріотизму, національної самосвідомості, політичної культури, дбайливого ставлення до природи, моральності, культури поведінки особистості.

Особи́стість — соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин.

Формування особистості — процес соціального розвитку людини, становлення її як суб’єкта діяльності, члена суспільства, громадянина.

Формування особистості молодої людини здійснюється сьогодні під впливом декількох відносно автономних соціальних факторів, найважливішими з який є: сім'я (родина).

Мо́лодь — соціально-демографічна група, відокремлена на основі сукупності вікових характеристик і особливостей соціального стану.

Культу́ра (лат. colere — "населяти", "вирощувати", "сприяти", "успадковувати") — сукупність матеріальних і духовних, нематеріальних цінностей, створених людством протягом його історії.

Моральні принципи людини - це можна зазначити, як основні правила поведінки, а відтак і будівництва життя людини. Формуються вони під дією багатьох факторів, таких як виховання, матеріальна забезпеченість батьків, кола спілкування та інтересів тощо.

Самосвідомість – це особлива форма свідомості. Вона відображає рівень розвитку свідомості та її спрямованість. Якщо свідомість орієнтована на весь об'єктивний світ, то самосвідомість на частину, найважливішу для людини - внутрішній світ. За допомогою самосвідомості особистість пізнає свою сутність, а саме властивості свого характеру, пізнавальну, емоційно-вольову сферу, потреби, ціннісні орієнтації тощо. В процесі самосвідомості людина виступає одночасно як суб'єкт і як об'єкт пізнання.

Відбувається цей процес завдяки засвоєнню гуманітарних дисциплін, виховному впливу сім’ї, школи, суспільства, взаємодії з мистецькими явищами, здатності людини пристосовуватися до зовнішнього оточення, участі у громадському житті, свідомій її підготовці до самостійного дорослого життя.