- •Мова й література в системі культурних цінностей укр. Суспільства.
- •Мова – суспільне явище. Функції мови.
- •Українська літературна мова й мова професійного спрямування.
- •Специфіка мови професійного спрямування.
- •Комунікативні якості професійної мови.
- •Мовне законодавство України.
- •Статус української мови як державної.
- •9. Основні характеристики сучасної української літературної мови. Види мовних норм.
- •10. Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови.
- •11. Поняття культури мови. Комунікативні засоби культури мови.
- •12. Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції
- •13. Давня література і початки формування літературної мови
- •14.Усна й писемна форми української літературної мови
- •15.Функціональні різновиди української літературної мови. Їхні основні ознаки
- •16.Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова
- •17.Науковий, офіційно-діловий,розмовний стилі як основа мови фаху.
- •18. Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу економіста
- •19. Класична укр. Літ-ра як етап формування й утвердження норм літ. Мови.
- •20.Котляревський – зачинатель нової української літератури.
- •21. Г. Квітка-Основ`яненко – фундатор нової укр. Прози й нової мови прзового твору.
- •22. Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах укр. Літ.
- •23. Новаторство мовно-поетичної творчості т. Шевченка.
- •24.Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції
- •25. Принципи укр правопису.
- •26. Науковий стиль сучасної укр. Літ. Мови.
- •27. Писемні форми репрезентації результатів студентських досліджень (конспект, тези, реферат).
- •28. Офіційно-діловий стиль сучасної укр. Літ. Мови..
- •29. Підстилі й жанри офіційно-ділового стилю. Їхня х-ка.
- •30. Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.
- •31. Поняття «термін», «термінологія», «терміносистема». Проблеми кодифікації та стандартизації сучасної економічної терміносистеми.
- •32. Пряме й переносне значення слів. Вияви полісемії в різностильових текстах.
- •33. Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у різностильових текстах.
- •35. Мовна надмірність і мовна недостатність у різностильових текстах.
- •36. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів, діалектизмів у різних комунікативних сферах.
- •37. Неологізми, архаїзми, історизми в укр. Літ. Мові.
- •38. Виразність та образність мови, її чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова в лексиці та лексиконі окремої особистості.
- •39. Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів.
- •40. Поняття «граматична норма». Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.
- •41. Синтаксичні конструкції в різноманітних текстах.
- •42. Синтаксична норма. Складні випадки керування.
- •43.Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях.
- •44. Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти.
- •45. Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й посилання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •46. Усна форма літ. Мови. Орфоепічні норми як компонент формув. Мовної компетенції фахівця.
- •47. Основні правила наголошування в укр. Мові. Основні правила милозвучності.
- •48.Публічний виступ як різновид усної мови. Підготовка публічного виступу.
- •49. Публічний виступ і функціональні типи мовлення
- •50. Специфіка публічної монологічної мови.
Мова й література в системі культурних цінностей укр. Суспільства.
Мова й література в системі культурних цінностей українського суспільства є найсуттєвішими складовими. Нормальний розвиток мови – це одна з передумов здорового розвитку нації, утвердження естетичних і моральних ідеалів. Література і мова – духовні підвалини нації, без яких вона не може розвиватися в інших сферах суспільного життя – культурі, освіті, політиці, економіці, мистецтві. Словесна творчість народу – це його характер, його пам'ять, історія й духовна могутність. У ній відбивається психічний стан народу, звичаї, традиції, побут, сучасне й минуле, розум і досвід нації. Стан літератури в суспільстві відбиває стан мовного самовиявлення народу в найширшому розумінні цього слова. Література підвищує інтелектуальний рівень особистості, збагачує словниковий склад мовця, розвиває творчу уяву, мислення.
Мова – суспільне явище. Функції мови.
Мова – це духовне надбання народу, нації, суспільне явище, безпосередньо пов’язане з усім матеріально-виробничим, інтелектуальним, загальнокультурним, психічним, з усім суспільним і побутовим життям людини. Будь-які зміни у житті людей безпосередньо відбито у мові. Саме тому рівень розвитку мови є одним з показників розвитку суспільства. Жодне суспільство, на якому б рівні розвитку воно не знаходилося, не може існувати без мови. Обслуговуючи потреби суспільства, мова виконує цілу низку функцій, життєво важливих для цього суспільства, окремих груп і кожної людини зокрема.
Функції мови як суспільного явища відбивають особливості історії народу – носія національної мови, характер мовної ситуації в суспільстві.
Функції мови – призначення, роль, завдання, що їх виконує мова в суспільному вжитку. Основна функція мови – комунікативна. Суть її в тому,що мову використовують для інформаційного зв’язку між членами суспільства.
Номінативна функція мови – це функція називання об’єктів дійсності, їх властивостей та відношень між ними.
Пізнавальна функція мови відбиває зв'язок мови з мисленням, адже мова виступає не тільки засобом пізнання дійсності, а й засобом нагромадження знань і передавання їх нащадкам.
Експресивна функція полягає у тому, що мова є універсальним засобом вираження внутрішнього світу індивіда, почуттів, емоцій. Її ще називають емотивною функцією.
З нею тісно пов’язана естетична функція мови, бо вона є знаряддям і водночас матеріалом для створення культурних цінностей, першоелементом культури.
Українська літературна мова й мова професійного спрямування.
Літературна мова – основна над діалектна форма існування мови, що є засобом порозуміння всіх представників народу без розрізнення віку, статі, соціального положення. Визначальними рисами літературної мови є спрацьованість, унормованість, полі функціональність і стилістична диференціація. До літературної мови належить мова публіцистики, науки, державного управління, судочинства, ЗМІ. Літературна мова — відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує державну діяльність, культуру, пресу, художню літературу, науку, театр, державні установи, освіту, побут людей.
Сучасна українська літературна мова оброблена і впорядкована вченими, письменниками та іншими культурними діячами. Вона за своїм походженням зв'язана з місцевими діалектами, бо виникла на їх основі. Літературна мова й місцеві діалекти завжди перебувають у взаємозв'язку, вона безперервно збагачується за рахунок народних говорів. Літературна мова впливає на місцеві говори і сприяє їх зближенню із загальнонародною національною мовою.
Українська літературна мова, єдина для всієї української нації, є найважливішою формою національної культури. Вона й нині є важливим засобом її відродження.
Багато відомих людей відзначали велич і красу української мови. В. Сухомлинський так характеризує українську мову: «Надзвичайна мова наша є таємницею. В ній всі тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших... Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупне, зернисто, як самі перла».
Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Людське суспільство ніколи не буває байдужим до мови. Воно виробляє мовний еталон — досконалу літературну мову. Щоб досягти цього еталону, треба дбати про високу культуру мови у повсякденній мовній практиці.
Професійна мова – це різновид літературної мови, якою користуються люди певної професії у виробничо-професійній чи науковій сфері. Основу професійної мови становить виробничо-професійна і термінологічна лексика.