Тема. Прогнозування та державне регулювання інвестиційної діяльності

При визначенні необхідного введення в дію виробничих потужностей слід виходити з того, що така необхідність виникає тоді, коли діючі у певній сфері економічної діяльності виробничі потужності не забезпечують необхідний суспільству обсяг виробництва продукції, а підприємства самотужки не взмозі виправити ситуацію, що склалася на ринку продукції. Методологічною засадою визначення необхідного введення в дію виробничих потужностей є баланс виробничої потужності відповідної сфери економічної діяльності, на підставі показників якого розраховується можливий обсяг виробництва продукції у розрахунковому році.

Ключовою формулою розрахунків є така:

ΔП необх = ( Qнеобх - Q можл ) : kвикПвв,

де ΔП необх – необхідний приріст виробничих потужностей;

Qнеобх – необхідний обсяг виробництва продукції;

Q можл – можливий обсяг виробництва продукції;

kвикПвв – коефіцієнт використання виробничих потужностей,

що вводяться в експлуатацію.

При визначенні обсягу капітальних вкладень, що потребуються для введення в дію виробничих потужностей, використовується показник питомих капітальних вкладень, який свідчить про витрати капіталу (інвестицій) на введення в дію одиниці потужності (площі). Цей показник є середньою розрахунковою величиною, яка свідчить про те, які капітальні витрати понесли на аналогічних об’єктах галузі інвестори, що здійснювали введення в дію аналогічних об’єктів.

Ключовою формулою розрахунків є така:

КВ необх = Пвв • Īпит,

де КВнеобх - обсяг капітальних вкладень, що потребуються для

введення в дію виробничих потужностей, грн.;

Пвв - виробничі потужності, що мають бути введені в дію,од.;

Īпит - середні питомі капітальні вкладення по аналогічних

об’єктах галузі, грн./од.

Середні питомі капітальні вкладення по аналогічних об’єктах галузі розраховуються за формулою сердньоарифметичної зваженої таким чином:

Īпит = ∑ КВί ,

∑ Пввί

де КВί – капітальні вкладення, що витрачені на введення аналогічного

об’єкту;

Пввί – розмір виробничої потужності, що введена в дію на аналогічному об’єкті.

Кількість аналогічних об’єктів має бути не менше, ніж 2.

Тема. Прогнозування та державне регулювання трудових відносин

При визначенні очікуваних змін чисельності робочої сили слід виходити з того, що необхідне скорочення чисельності робочої сили в галузі виникає за причин зменшення обсягів виробництва продукції чи послуг та зростання рівня продуктивності праці – у виробничій сфері і розширення норм (зон) обслуговування – у невиробничій сфері. Для визначення таких змін складається відповідний баланс ринку праці, в якому порівнюються потреба у робочій силі з наявністю її на початок та кінець розрахункового року. Ключовою формулою таких розрахунків є визначення потреб у робочій силі у розрахунковому періоді. У виробничій сфері (промисловості) воно здійснюється за такою формулою:

Тпвп p = Q p : qпвп p,

де Тпвп p – загальна потреба у чисельності промислово-виробничого

персоналу у розрахунковому році, осіб;

Q p – обсяг виробництва продукції у розрахунковому році, грн.;

qпппp – рівень продуктивності праці одного працівника ПВП,

грн./осіб.

Для розрахунку чисельності робочої сили у промисловості необхідно знати структуру робочої сили у галузі та за складеною пропорцією визначити потребу в ній.

У невиробничій сфері розрахунок потреби у робочій силі певної кваліфікації залежить від очікуваних обсягів послуг цієї сфери та норм (зон) обслуговування певного контингенту. Здійснюється визначення за формулою:

Т р.с.p = Q p : Np,

де Т р.с.p - загальна потреба у робочій силі у розрахунковому році, осіб;

Q p – обсяг послуг у розрахунковому році, посл.;

Np - норма (зона) обслуговування у розрахунковому році,

осіб/посл.