5.Індивідуальні та інституційні інвестори

Інституційні інвестори — це портфельні інвестори, які формують портфель цінних паперів на підставі фундаментального прогнозу поведінки їхніх котирувань у довготерміновому і середньотерміновому періодах, а потім керують цим портфелем. Зазвичай це фахівці, робота яких полягає в управлінні чужими коштами.  У широкому сенсі «інституційні інвестори» — це фінансові посередники будь-якого типу. Таке визначення відокремлює їх від індивідуальних інвесторів, які володіють портфелем і безпосередньо отримують усі доходи з нього.  інституційні інвестори (у вузькому сенсі) контролювали активи на суму понад 6 трлн дол., інвестуючи головним чином у прості акції та корпоративні облігації. Інституційні інвестори у сукупності володіють контрольними пакетами акцій практично в усіх великих американських корпораціях відкритого типу. Інституційні інвестори зробили акцент на оцінюванні ефективності інвестицій і виявленні окремих чинників, що привело до розвитку складних систем аналізу та управління інвестиційним портфелем. Інституційні інвестори були піонерами у використанні таких кількісних методів оцінювання активів, як дисконтні моделі розрахунку дивідендів. Ці методи дають змогу підтримувати на достатньому рівні диверсифікованість портфеля і контролювати систематичний і несистематичний ризик, застосовуючи складні моделі ризику.

Індивідуальні або приватні інвестори — це фізичні особи, які використовують свої нагромадження для придбання цінних паперів. Індивідуальний інвестор найчастіше зацікавлений у тому, щоб вільні грошові кошти принесли прибуток, що слугуватиме джерелом доходів при досягненні пенсійного віку або забезпечить фінансову стабільність його родині. У розвинених країнах підґрунтя фондового ринку становлять мільйони дрібних вкладників, тому слід детальніше спинитися на ролі й діяльності індивідуальних інвесторів у процесі портфельного інвестування. Населення (домогосподарства) становить значний сектор фінансових відносин, бо формує переважну масу грошових нагромаджень у суспільстві. Багатство держави визначається рівнем добробуту основної маси населення і збільшується передовсім за рахунок заощаджень у секторі домогосподарств. Такий приріст є свідченням стабільності й зростання реального сектору економіки. За умов ринкових відносин заощадження мають чіткий економічний зміст — інвестиційний капітал. Заощадження населення можуть спрямовуватися у фінансово-кредитні організації, цінні папери, страхові та пенсійні поліси, дорогоцінні метали, іноземну валюту, нерухомість. Проте населення, яке зберігає цінності в національній та іноземній валюті поза фінансово-кредитною системою і не вкладає їх в економіку, не бере участі в інвестиційному процесі..

6. Мотивація інвестиційної діяльності:

В рез. інвест. д-сті реаліз.: 1. Інв-ри отрим. повернення вкладених капіталів і страхування ризиків. 2. Замовники отримують реаліз. інвест. Проект та доходи з його викор.3. Керівник проекту отримує плату за контрактом.4. органи влади отримують податки з усіх учасників , задоволення громадських, соц., еколог. потреб і вимог у довіреній їм схемі. 5. споживачі отримують необхідні товари, продукти, послуги, плата за яких відшкодовує витрати на здійснення інцест. д-ності та формує прибуток, які отримують активні учасники.Для досягнення найб.ефекту від здійснення інвест.д-ності необхідно зважити на такі фактори:нестабільність,розмір ВВП на душу населення, платіжний баланс, дефіцит та обмеження коштів та ресурсів,інфляція зростання вартості, поява та посилення конкуренції, соц.. проблеми та вимоги,еколог. зміни та вимоги, проблеми споживчого ринку,зростаючі вимоги до якості робіт.Якщо дані зміни неврахов, неаналізув при управлінні інцест.д-ності, то це може призвести до наст.рез:зниження прибутків,перевищення встановлення за контрактом вартостей, тривалості та строків заверш.інвест.проекту,підвищення встановлених лімітів,споживчі трудові ресурси, відставання появи нової продукції на споживчому ринку,низька ефективність інк=вестиційі великі строки окупності проектів.

7. Поняття про інвестиційний проект-це док., який містить систему взаємопов’язаних у часі та просторі заходів та дій спрямованих на розвиток підприємства та економіки.Основи класифікації: тип проекту-основні сфери діяльності в яких здійснюєтьсяпроект(технічний,організаційний,економічний та ін.), клас проекту-склад, структура, предметна галузь проекту(моно проект,мультипроект,мегапроект), масштаб проекту-розмір самого проекту,к-стю учасників,ступенем впливу на НС(дрібні,середні,великі,дуже великі), тривалість здійснення проекту-короткострокові до 3р, середньо термінові 3-5р, довготермінові понад 5р., складність проекту(фінансова,технічна та ін.), вид проекту-характер предметної галузі проекту(інноваційний,науково-дослідний,наочно-освітній,змішаний).Весь процес проектування можна розбити на дві частини:1.передпроектні дослідження,2.проектування передбачає два етапи:передпроект,остаточний проект.

8. Типи проектного фінансування: без регресу на позичальника,з частковим регресом на позичальника,з повним регресом на позичальника,консорційні засади.Регрес-право кредитора висувати фінансові вимоги до позичальника.1.Зумовлює покладання всієї відповідальності за реалізацією проекту на фінансово-кредитну організацію.Вартість такого фінансування для позичальника є високою.Крім високої банківської відсоткової ставки,постачальник несе втрати з консалтингу,інтенірингу та експертизи.2.Зумовлює рівноправний розподіл ризику між учасниками проекту.Вартість такого фінансування невелика.3.Дозволяє оформити фінансування у найкоротші строки.Застосовується для проектів,які мають державне значення,під гарантією уряду.4.Припускає згоду між учасниками проекту щодо створення будівництва підприємства,корпоратизація та експлуатація власниками на пайових умовах.