34. Загальна характеристика сколіотичної хвороби.

Слово “сколіоз” має грецьке походження (scolios) і означає кривий, зігнутий. Під поняттям сколіозу розуміють деформацію хребта, що характеризується його боковим викривленням. Однак, бокове викривлення - деформація у фронтальній площині - відмічається лише на початкових стадіях захворювання. В міру його прогресування відбувається деформація хребта і в сагітальній площині з утворенням кіфосколіозу чи лордосколіозу. Перебіг сколіотичної хвороби характеризується також і такою можливою ознакою, як торсія - скручування хребта навколо вертикальної осі. Така складна деформація хребта обов’язково призводить до порушень форми ребер і грудної клітки в цілому з утворенням реберного горба. Це супроводжується порушенням нормального розташування органів грудної клітки та їх функціонування.

Через сколіоз, в першу чергу, страждає дихальна, а потім серцево-судинна системи, що призводить до тривалої кисневої недостатності. Хронічна гіпоксія негативно впливає на розвиток всього дитячого організму. Сколіоз викликає серйозні порушення травної та сечовидільної систем. Він також може супроводжуватися спінальними порушеннями і навіть парезами та паралічем внаслідок стиснення нервових корінців. Отже, сколіотична хвороба - це не локальне викривлення хребта, а загальне важке захворювання, що залучає в патологічний процес всі важливі системи організму.

Десять % дітей на Україні хворіють сколіотичною хворобою. Частіше від сколіозу потерпають дівчата (у співвідношенні з хлопцями 1 : 6), що пояснюється менш досконалим фізичним розвитком. Найчастіше хвороба проявляється в 7-12 років, хоча не рідкісним є прояв її симптомів уже в 4-6 роки, а де-коли і в 2-3 роки. Згідно статистичних даних біля 200 тернопільських школярів на кожну 1000 мають деформації хребта.

Зміст засобів корекції сколіозу визначається серед інших факторів і видом сколіозу.

За морфологічними ознаками сколіози поділяються на структурні та функціональні.

Структурний сколіоз характеризується змінами структури хребців (клиноподібна форма хребця; торсія хребта). Структурні сколіози, в свою чергу, поділяються на не фіксовані та фіксовані. Якщо спостерігається викривлення хребта у положенні лежачи та збільшення його в положенні стоячи - це не фіксований сколіоз. Якщо кривизна хребта у положеннях лежачи та стоячи не змінюється - це фіксований сколіоз. Функціональний сколіоз - це різноманітні функціональні стани хребта (сколіотична постава, рефлекторно-больовий сколіоз при радикуліті). Він виявляється лише у положенні стоячи і зникає у положенні лежачи, при висах та в інших положеннях, які сприяють розвантаженню хребта.

В залежності від важкості деформації сколіози поділяються на компенсовані та некомпенсовані. Компенсований сколіоз діагностуються у випадку, коли відвіс, пущений від сьомого шийного хребця падає у міжсідничну складку і вісь тулуба вирівнюється При некомпенсованому сколіозі відвіс падає збоку від сідничної складки.

За локалізацією вершини викривлення хребта розглядають:

- правосторонній та лівосторонній сколіози;

- грудний, поперековий (локальні або парціальні) та грудо-поперековий (тотальний або загальний) сколіози.

За формою викривлення розрізняють С-подібні (прості) та S-подібні (складні) сколіози.

В залежності від причин виникнення розглядають:

- дискогенний сколіоз, який розвивається внаслідок диспластичного синдрому (90% випадків). Порушення обміну речовин у сполучній тканині призводить до порушення зв’язку міжхребетного диску з тілами хребців внаслідок чого змінюється структура хребців. Одночасно змінюється центральне розташування пульпозного тіла, що викликає нахил хребців і обумовлює порушення м’язової ізотонії тулуба. Згідно результатам сучасних досліджень, головною причиною дискозних порушень ( збільшення об’єму пульпозного ядра, розрихлення фіброзного кільця, і дистрофічних змін тканин) є гіпокінезія;

- гравітаційний сколіоз, який розвивається через порушення вертикальної осі хребта, або зміщення загального центру ваги (рубці з однієї сторони тулуба, зміна нормального положення тазу через патології кульшового суглоба);

- міотичний сколіоз, який виникає в наслідок порушення імпульсації м’язів ( з передніх рогів спинного мозку), що викликає асиметрію їх напруження і змінює рівновагу хребта. Такі сколіози можуть бути спадковими, вродженими, або набутими ( при міопатії, паралічі, полімеаліті).

Клінічні прояви сколіотичної хвороби залежать від цілого ряду причин: етіології хвороби; характеру її перебігу, локалізації кута викривлення хребта. Першою ознакою сколіозу на початку виникнення хвороби є дугоподібне викривлення хребта у фронтальній площині. В міру прогресування захворювання виникають інші ознаки, що засвідчують наявність асиметрії тулуба: а) неоднаковий рівень надпліч (на стороні викривлення надпліччя вище), неоднакова довжина надпліч (зі сторони викривлення коротше) б) асиметричне розташування лопаток (на стороні викривлення вище і на більшій відстані від хребта, в) асиметрія трикутників талії (на стороні викривлення трикутник менш виражений). Згодом, на стороні викривлення з’являється чітко окреслений м’язовий валик, який добре проглядається під шкірою відповідно до проекції поперечних відростків хребців. Його поява свідчить про наявність торсії хребців та сколіотичну хворобу. При огляді дитини зі сторони спини видно деформацію грудної клітки по типу реберного горба на стороні локалізації викривлення хребта, внаслідок зміщення поперечних відростків хребців і прикріплених до них ребер, а з протилежного боку спостерігається западина. При огляді дитини спереду - картина буде протилежною (там, де є горб зі сторони спини попереду -западина, а де западина зі сторони спини попереду - горб).

В різних літературних джерелах розглядається 3, 4, 5 ступенів розвитку сколіозу.

Прикладом трьохступеневого розвитку сколіозу є такий: І ступінь - функціональна форма (при напружені м’язів в положенні руки за голову сколіоз зникає); П - проміжна (при активному напружені м’язів спини сколіоз не зникає, а випрямлення хребта досягається при його витягнення, в положенні вису); Ш - фіксована форма, яка характеризується стійкою деформацією.

Залежно від важкості захворювань (за Мухіним В.М.) виділяють 4 ступені сколіозів. Критеріями їх розподілу є: форма дуги сколіозу; кут відхилень від вертикальної вісі; ступінь скручування хребта.

При сколіозі І ступеня хребет нагадує літеру С, кут відхилення становить близько 10⁰. Вольове напруження м’язів і розвантаження хребта в горизонтальному положенні зменшують ці прояви.

Сколіоз П ступеня характеризується появою додаткової дуги викривлення в результаті чого хребет набуває S-подібної форми, кут відхилення сягає 30⁰. Виявляється скручування хребта, реберне випирання і м’язовий валик. Це супроводжується порушенням розташування внутрішніх органів і їх функцій. Горизонтальне положення та незначне витягнення не змінює викривлення.

Сколіоз Ш ступеня характеризується наявністю не менше 2-х дуг. Кут відхилення основної дуги дорівнює 30-60⁰. Виявляється значне скручування хребців, деформація грудної клітки і утворення реберного горба, зміна кута нахилу таза. Це викликає подальше порушення внутрішніх органів та їх функцій, подразнення корінців спинного мозку і появу симптому радикуліту.

Сколіоз ІУ ступеня спотворює тулуб внаслідок важкої деформації грудної клітки і хребта. Спостерігається кіфосколіоз, що є результатом прогресуючого відхилення хребта, як у бічному, так і у передньозадньому напрямку, подальшого його скручування та утворення заднього і переднього горба. Кут відхилення хребта від вертикальної вісі більше 60^0.. Виявляються значні порушення функцій органів грудної клітки і нервової системи.