43. Використання педагогічного тестування для оцінки функціонального стану опорно-рухового апарату.

Оцінка функціонального стану опорно-рухового апарату необхідна для визначення його базисного рівня з врахуванням якого будують корегуючи програми. До того ж, функціональні показники чутливіші до цілеспрямованого тренування, тому позитивні зрушення у розвитку окремих фізичних якостей і функцій досягаються швидше, ніж зміни статичних характеристик і форми тіла.

Оцінка функціонального стану опорно-рухового апарату включає в себе виявлення стану хребта, а також рівня розвитку основних фізичних якостей (витривалість, сила, гнучкість, швидкість, спритність), які впливають на фізичний розвиток людини.

Оцінка функціонального стану хребта передбачає визначення таких параметрів: рухливості хребта (амплітуда рухів в різних площинах і різних відділах хребта); силової витривалості м'язів, які забезпечують стабільність (стійкість) хребта; рівноваги, що є показником симетричності м'язової тяги.

Особливе значення при оцінці функціонального стану хребта має визначення функціональної сили основних постуральних м'язів, тобто м'язів, що забезпечують підтримання пози. До них належать: випрямний м'яз, сідничний м'яз, клубову поперековий м'яз, прямий м'яз живота, м'язи шиї.

Визначення функціональної сили різних м'язів і м'язових груп передбачає виявлення здатності м'язів у повному обсязі виконувати | притаманні їм функції. Функціональна м'язова сила визна­чається абсолютною силою м'яза, силою м'язів антагоністів та м'язовим балансом одних і тих же м'язів справа і зліва

Визначається сила постуральних м'язів методом функціонального м'язового тестування, який передбачав виконання специфічних рухів для окремих м'язів чи м'язових груп (тестових рухів) з чітко визначеного вихідного положенні (тестової позиції).

44. Правила складання комплексу гімнастичних вправ для зменшення маси тіла.

Для отримання максимального ефекту від застосування фізичних вправ при ожирінні, необхідно протягом дня чергувати різноманітні форми занять фізичною культурою. Хворим на ожиріння рекомендується ранкова гігієнічна гімнастика (тривалість 20-30 хв.) з елементами ходьби та бігу. У вечірні часи або протягом дня доцільно організовувати прогулянки (від 2-3 до 10 км) та брати участь в спортивних іграх. Показані також спеціальні фізичні вправи в басейні, плавання у відкритих водоймищах, катання на велосипеді, лижах, ковзанах, участь в рухливих іграх. Хороший результат у зниженні маси тіла у хворих на ожиріння дають вправи на тренажерах.

Поруч зі згаданими формами фізичного виховання для хворих на ожиріння є необхідні щоденні заняття лікувальною гімнастикою.

Міра навантаження при організації лікувальної гімнастики залежить від форми і ступеню захворювання, фізичної підготовленості дитини та наявності хвороб, що супроводжують ожиріння.

Тривалість лікувальної гімнастики - від 5 до 45-60 хв. (за В.А.Єпіфановим) або 30-60 хв. (за С.Н.Поповим). Для хворих на ендогенне ожиріння тривалість занять скорочується до 15-30 хв. При складанні комплексу лікувальної гімнастики необхідно враховувати наступні положення:

1. загальне фізичне навантаження комплексу повинно бути субмаксимальним;

2. до виконання фізичних вправ залучаються великі (екзогенне ожиріння) та середні (ендогенне ожиріння) м'язові групи;

3. в комплекс необхідно включати дихальні вправи (особливо при ендогенній формі захворювання) та вправи на розслаблення;

4. фізичні вправи комплексу мають охоплювати якомога більшу кількість м'язових груп;

5. додільним є включення вправ на розвиток рухомості суглобів та гнучкості:

6. окрема група вправ комплексу підбирається в залежності від місця найбільшого скупчення жирових клітин;

7. доцільним є використання в комплексі лікувальної гімнастики різноманітних обтяжень (медицинболи, гантелі, еспандери тощо);

8. кількість вправ, повторень кожної з них та інтенсивність (низька або середня при ендогенному ожирінні) визначається індивідуально у відповідності з функціональними можливостями дитини.