Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ekzamen_filosofiya.docx
Скачиваний:
14
Добавлен:
17.09.2019
Размер:
253.29 Кб
Скачать

52.ПізнанняІтеоріяІстини.

Пізнання виявляє об'єктивний зміст реальності якДіалектичної єдності дійсності і можливості.З   характеристики  пізнавального  процесу  як   відображенняНавколишньої   реальності   випливає  характеристика   істини   якПравильного, адекватного її відображення. Якщо ж з якихось  причинАдекватність  відображення  порушується,  деформується,  результат пізнання  набуває протилежного характеру — заблудженняІстина – це правильне, перевірене практикою, відображення в нашій свідомості предметів та явищ природи і суспільства, що існують поза свідомістю і незалежно від неї.  Під об'єктивною істиною розуміється такий зміст наших знань, який не залежить ні від людини, ні від людства. Будь-істина є об'єктивною істиною. Її об'єктивність визначається джерелом пізнання, тобто об'єктивним матеріальним світом, що відображається в свідомості людини. Пізнання– це процес, що здійснюється в поступово, по висхідній, від нижчого до вищого, від незнання до знання, від неповного, неточного знання до знання повного, від відносної істини до істини абсолютної. Відносна істина – це неповна, незавершена, неостаточна істина, тобто істина, яка відображає об'єктивну дійсність не повно, не точно, а лише приблизно правильно. У подальшому, в процесі пізнання, відносні істини піддаються уточненню, поглибленню, конкретизації.У процесі пізнання кожне нове відкриття в науці додає нові зерна в суму абсолютної істини. Тому абсолютна істина пізнається не зразу цілком, а шляхом відносних істин. Абсолюна істина це повне, адекватне (правильне) відображення в людській свідомості об'єктивного світу. Це істина цілісна, остаточна, тобто така істина, яка не може бути спростована подальшим ходом розвитку науки і практики. Те, що істинне в одних умовах, стає неістинних в інших.

53. Наука, як соціально-культурний феномен.

Сьогодні наука розглядається насамперед як соціокультурний феномен. Це означає, що вона залежить від різноманітних сил, що діють у суспільстві, визначає свої пріоритети в соціальному контексті, тяжіє до компромісів і сама значною мірою детермінує суспільне життя, виникла як відповідь на потребу людства у виробництві й отриманні істинного, адекватного знання про світ, й існує, помітно впливаючи на розвиток усіх сфер суспільного життя. Наука, як соціокультурний феномен, вплетена усі сфери людських відносин, вона впроваджується й у базисні підвалини відносин самих людей, і в усі форми діяльності, пов'язані з виробництвом, обміном, розподілом і споживанням речей. Звідси стає зрозумілою культурно-технологічна функція науки, що пов'язана з обробкою людського матеріалу — суб'єкта пізнавальної діяльності, включення його в пізнавальний процес.Культурна функція науки припускає насамперед формування людини як суб'єкта діяльності й пізнання. Наука не може розвиватися поза освоєнням знань, що стали суспільним надбанням і зберігаються в соціальній пам'яті, виступає як фактор соціальної регуляції суспільних процесів,впливає на потреби суспільства, стає необхідною умовою раціонального управління. Складність пояснення науки як соціокультурного феномену полягає в тому, що наука все-таки не поступається своєю автономією і не розчиняється цілком у контексті соціальних відносин. Існує розподіл на “зовн.” і “вн.” соціальність науки.Вона припускає співвіднесення з типом цивілізаційного розвитку. Виступаючи в ролі соціокультурного феномену, починає більше піклуватися не про об'єктивну і безособистісну закономірність, а про коеволюційне вписування у світ усіх досягнень науково-технічного прогресу. основною функцією науки є виробництво істинного знання, яке досягається за допомогою опису, пояснення, прогнозу, але яке завжди здійснюється в чітко обумовленому соціокультурному просторі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]