- •1. Світогляд: сутність та структура, типи.
- •2. Виникнення філософії: причини та передумови
- •3. Розкрийте структуру філософії як системи знань
- •4. Багатоманітність форм і способів буття філософії
- •5. Розкрийте сутність міфологічного і релінійного світогляду та їх відмінність від філософського світогляду.
- •6. Розкрийте основні аспекти співвідношення філософії та світогляду.
- •7. Розкрийте зміст і сутність філософської культури
- •8. Охарактеризуйте роль особистості в філософії.
- •9. Обґрунтуйте особливості філософії як типу духовності
- •10. Філософія і релігія: особливості співвідношення.
- •11. Охарактеризуйте співвідношення філософії та моралі, філософії та мистецтва.
- •12. Філософія і наука: характер і співвідношення.
- •13. Місце філософії в сучасній культурі.
- •14. Розкрийте сутність філософської проблематики.
- •15 Існує точка зору, що філософія це мудрість і знання. Обгрунтуйте її зміст та своє ставлення до неї.
- •16. Антична філософія: основні риси, проблематика та представники.
- •17. Порівняти східну та західну парадигми філософствування.
- •18. Порівняти філософію Платона і Аристотеля й обґрунтуйте свої висновки.
- •19. Основні риси і особливості Середньовічної філософії.
- •20. Основні риси і проблематика філософії Відродження.
- •21. Проблеми пізнання і субстанції у філософії 17 ст.
- •22. Що означають поняття «теїзм», «деїзм», «пантеїзм» і як вони співвідносяться між собою? Назвіть філософів, що представляють ці позиції.
- •23. Проблема методу пізнання у філософських поглядах ф.Бекона та р.Декарта.
- •24. Основні риси філософії Просвітництва.
- •25. Основні їдеї філософії Канта.
- •26. Охарактеризуйте філософську систему і метод Гегеля.
- •27. Зміст і сутність антропологічного матеріалізму л.Фейєрбаха.
- •28. Розкрийте основну проблематику та вихідні принципи філософії марксизму.
- •29. Охарактеризуйте характерні риси та основні напрямки філософії 20 ст.
- •31. Філософія психоаналізу: основні представники та ідеї.
- •32. Проблема людини в філософії 20 ст. : екзистенціалізм, філософська антропологія, персоналізм.
- •33. Основні особливості і етапи розвитку філософської думки в Україні.
- •34. Філософські погляди г.Сковороди.
- •35. Філософські ідеї Києво-Могилянської Академії
- •36.Українська філософська думкав контексті світової філософії
- •37. Проблема буття та її місце в філософії.
- •38. Філософське осмислення світу: вихідні категорії.
- •39. Філософське розуміння простору і часу
- •40. Який зміст поняття «розвиток»? з якими поняттями та як воно співвідноситься? Ідея розвитку та її філософське тлумачення.
- •41 Діалектика як вчення про розвиток.
- •42 Розкрийте зміст синергетики як концепції розвитку.
- •43 Проблема духовності в філософії.
- •44 Свідомість: сутність та властивості.
- •45 Свідомість як філософська проблема.
- •46 Свідомість як цілісна система.
- •47 Проблема несвідомого. Яка роль несвідомого в людському бутті.
- •48 Самосвідомість: її природа і специфіка.
- •49.Пізнання та його філософське тлумачення. Види пізнання.
- •50. Пізнання, як процес.Назвіть основні закономірності процесу пізнання.
- •51.Особливості чуттєвого і раціонального пізнання та їх роль у формуванні системи знань.
- •52.ПізнанняІтеоріяІстини.
- •53. Наука, як соціально-культурний феномен.
- •54.Форми та методи наукового пізнання.
- •55.Наука та основні закономірності її розвитку.
- •56. Розкрийте суть і співвідношення понять «парадигма» , «наукова революція»
- •57.Охарактеризуйте зміст і особливості основних типів раціональності.
- •58.Особливості методологічного мислення сучасної науки.
- •59.Діалектика і логіка: їх зміст і співвідношення.
- •62.Умовиводи: їх види та роль в процесі пізнання.
- •63.Поняття доведення та спростування. Правила та помилки в доведення та спростуванні
- •64.Сутність людини в історико-філософському контексті. Есенційний та екзистиційний підходи до тлумачення сутності людини.
- •65.Проблемність людського буття : філософське осмислення.
- •66.Буття людини як буття можливого: творчість, свобода, вибір, відповідальність.
- •67.Проблема достотності людського буття.Відчуження: способи його осмислення і подолання.
- •68.Проблема сенсу життя і способи його філософського осмислення.
- •69.Проблема смерті та безсмертя в духовному досвіді людства.
- •70. Природа - людина – суспільство: філософські аспекти взаємодії.
- •71.Філософське розуміння суспільства.
- •72.Суспільство як цілісна система.
- •73. Індивідуальне та соціальне в людському бутті: їх взаємозв’язок.
- •74. Історичність буття суспільства.
- •75. Проблема сенсу історії.
- •76. Проаналізуйте концепції періодизації та спрямованості історії.
- •77. Проаналізуйте світоглядні засади сучасної екологічної ситуації.
- •78. Техніка як соціокультурний феномен
- •79. Глобальні проблеми сучасності і майбутнє людства. Феномен глобалізації.
- •82. Проблема свободи: філософський аналіз.
- •83. Філософське тлумачення техніки.
- •84. Поняття ноосфери та його сучасне тлумачення.
- •86. Релігія: сутність, структура та функції.
- •87.Охарактеризуйте основні філософські концепції релігії.
- •88. Національні релігії та їх особливості.
- •89. Християнство як світова релігія.
- •90. Буддизм як світова релігія.
- •91. Основні віросповідні ідеї ісламу та його течії.
- •92.Розкрийте сутність філософських підходів до проблеми буття Бога.
- •93. Католицизм та православ’я як різновиди християнства.
- •94. Протестантизм.
- •95. Розкрийте взаємозв’язок моральних і релігійних цінностей.
- •96. Новітні релігійні течії та їх різновиди.
12. Філософія і наука: характер і співвідношення.
Взаємозв’язок філософії і науки – традиційно неоднозначна і складна проблема. Одні філософи визнають за філософією статус науки (наприклад, Арістотель, Гегель, Ортега-і-Гассет), інші це категорично заперечують (наприклад, О. Конт, так звані логічні позитивісти – Р. Карнап, М. Шлік, Л. Вітгенштейн та інші).Заперечення щодо філософії як науки притаманне і сучасній концепції сцієнтизму. Сцієнтизм (від лат. Scientia – знання, наука) – світоглядний напрямок у філософії, в основі якого лежить уявлення про наукове знання як найвищу культурну цінність. Філософія не може будуватися за природничонауковими зразками. Вона має своє “поле” дослідження, свою міру точності і свою міру доведення. Для філософії основним предметом розгляду є, як відомо, найбільш загальні проблеми буття природи, людини, суспільство, їх відношення. На відміну від природничих наук, філософія має свою специфіку. Наука – сфера людської діяльності, функція якої вироблення і теоретична систематизація об’єктивних знань про дійсність; одна із форм суспільної свідомості”
“Наука – форма людських знань, складова частина духовної культури суспільства; система понять про явища і закони дійсності . Наука має на меті дослідження на основі певних методів пізнання об’єктивних законів розвитку природи, суспільства і мислення. Отже, для науки (будь-якої) важливими структурними елементами є: 1) предмет дослідження; 2) закони, котрі вона відкриває; 3) понятійний (категоріальний) апарат, котрий вона використовує; 4) методи дослідження явищ і процесів дійсності. Філософія, як наука, має всі ці структурні елементи. Вона має свій предмет, свої закони розвитку, свій понятійний апарат, і свої методи, що дає їй можливість адекватно відображати об’єктивну дійсність. Спільним для філософії і науки є те, що: 1) філософія і наука є формами суспільної свідомості; 2) філософія і наука здобуті знання представляють у теоретичній формі, у формі логічних доведень своїх висновків; 3) філософія і наука є структурними елементами наукового світогляду, тобто включаються в структуру світогляду; 4) філософія і наука мають однопорядкові структурні елементи (предмет, закони, поняття (категорії), методи дослідження). Разом з тим, філософія і наука мають і відмінності: 1) у філософії понятійний апарат, закони мають на відміну від будь-якої науки всезагальний характер, тобто екстраполюються на всі сфери дійсності; 2) філософія, як відомо, є форою суспільної свідомості.
13. Місце філософії в сучасній культурі.
Філософія являє собою універсальний спосіб самоусвідомлення людиною самої себе, свого місця в світі йсвого призначення в ньому. Вона виступає як теоретична форма розвитку світоглядного знання й як загальна світоглядна методологія. У процесі свого соціально-культурною здійснення вона виконує такі функції: 1) інтегративно-смислову, або ж культурно-сиитезуючу; 2) людинотвірну, або гуманізуючу; 3) критично-рефлексивну; 4) методологічну; 5) проективно-прогностичну.
Філософія не просто запозичує означені риси тих чи з тих царин культури. Вона злютовує їх у собі, постійно здійснюючи в культурі смисловий синтез. Саме завдяки цьому філософія слугує науці, релігії,мистецтву, моралі тощо своєрідним дзеркалом, в якому вони можуть бачити і свою цілісність тасвоєрідність, ісвою неповноту. Від філософії надходятьімпульси доцілісного єднання й подальшого нарощування культурних надбань людства. Її з повним правом можна назвати смислотвірним ядром культури.Понад те, слугуючи способом здійснення цілісності культури, вона разом з тим і підноситься над нею, виступає її самосвідомістю.
Із попереднього викладу має бути зрозумілим, що сказане стосується всієї філософії загалом, як масштабного вияву культури, шо здійснюється у просторі й часі буття людства.
Коли ж філософська думка звертаєтьсядо соціальна реальності, тоді предметом її критичного розгляду стають передусім цілі, що їх переслідують ті чи ті соціальні сили, засоби досягнення цих цілей, а далі — нормативно-цінніснї системи, які слугують за підґрунтя формування й поширення уявлень про цілі й засоби соціальних дій. Тому соціально-політичні утворення, які не мають міцного культурно-смислового коріння й які не здатні покладатися на вільний вияв особистісного начала в людині, ставляться до філософії з пересторогою й навіть ворожістю. Вони ладні зовсімпозбутися філософії, ніж допустити послідовний і неуперед-жений критичний розгляд своїх духовних засад, настанов і практичних дій, їх перевірки на осмисленість, раціональність і соціально-культурну перспективність. Демократичнаж організація суспільства передбачає вільний вияв філософією їг критично-рефлексивної функції як необхідну умову виявуй забезпечення духовної та соціальної багатоманітності. Демократіяпотребує розвиненої філософіїй муситькультивуватифілософську культуру, якщо прагнезберегти й посилити свою життєздатність.
Жоднефілософське вчення не може втілити в собі всіознаки, всі функції філософії повною мірою. Але в кожному з них у той чи той спосіб зберігається прилученість до суто філософського осягнення світу, до ствердження філософськими засобами доглибних людських смислів. Отож, щоб мати більш повне уявлення про філософію, треба усвідомити її як єдність багатоманітного, або ж як багатоманітне в його поєднанні.
Входячи в духовне життя людини, філософія допомагає їй бути самою собою. Філософське міркування над світом, над життям, над шляхами вдосконалення людини додає особистості нового виміру, без якого певні життєві смисли не мали б де ствердитись.Філософія виявляє та розвиває притаманну нам здатність до самоусвідомлення, до свідомого регулювання наших думок, почуттів, вольових порухів – тобто рефлексією. Завдяки тривалій і послідовній рефлексії наше «я» поглиблюється й розширюється. Тож через рефлексію - розгорнене філософське міркування самототожність людини дістає свій справжній грунт , набирає рис необхідності , бузумовної дійсності. Зменшується чи зовсім зникає тінь необов’язковості , що супроводить людське буття. Філософія спрямовує дію рефлексії передусім до розгляду тих питань і проблем що їх ми визначили як світоглядні.Філософія виступає як спосіб теоретичного обґрунтування світогляду.Тому поряд з духовним шуканням на грунті життєво – практичного досвіду історично визначилася особлива галузь культурної творчості - філософська діяльність . Через низку ланок (література , мистецтво) філософія насичує наш світогляд додатковими смислами .Засобами послідовного рефлексивного мислення вона обґрунтовує одні норми і цінності і заперечує інші .Цим самим допомагає визначити важливе і неважливе , дійсне та належне в перебігу подій. Вона сприяє свідомій вибудові нашої життєвої стратегії .Філософія таким чином виступає дієвим засобом самопроектування і його смисловим забезпеченням .
Отже філософія збільшує сталість і осмислену змінність людини , суттєво розширює можливості людини як до цілісного поєднання життєвих смислів так і до руху їх у просторі свободи. Тож філософія підносить людину до нового щабля , вищого ,ніж той, на якому вона живе в межах повсякденності.