29. Охарактеризуйте характерні риси та основні напрямки філософії 20 ст.

Філософію ХХ століття характеризують різноманітні школи, напрямки, течії, що є відображенням складності суспільного життя, його суперечливості. До них відносяться: неокантіанська філософія, неогегельянська, феноменологічна, герменевічна, екзистенціальна, неотомістська, неопозитивістьська тощо. Основними ж течіями, котрі репрезентують філософську думку ХХ століття, є, принаймні, три напрямки, а саме: екзистенціальна філософія, неотомістська і неопозитивістська. Екзистенціальна філософія – одна з найбільш модних сучасних філософських систем. Це, насамперед, пояснюється тим, що вона звертається до людини, її життя, проблем існування, її внутрішнього світу. Сутність неопозитивізму – у запереченні сучасної філософії як науки, в абсолютизації науково-природничого знання, в недооцінці суспільних наук. Філософія Неотомізм відродив і модернізував схоластичне теологічне вчення томізму, його основні принципи і постулати. Школи 20 ст

Одним з головних напрямків сучасної філософської думки є феноменологія, що буквально означає вчення про феномени. Феноменологія не тільки ознаменувала новий поворот у вивченні проблеми свідомості, але й визначила нові завдання філософської науки в цілому. Засновником феноменології в тому вигляді, в якому вона культивується в XX ст., є Едмунд Гуссерль Ідею Е. Гуссерля про філософію як строгу науку або чисте знання коментує представник російської феноменології Г. Г. Шпет • Шлях «мудрості» виникає, коли філософія розглядається як мистецтво життя, покликане дати життєві рецепти або засоби для спасіння душі. Але ступити на цей шлях означає відмову від власного предмета філософії, який є об'єктивним, а не суб'єктивним. Таким предметом виступає істина, тобто те, що є, або буття, яке переживається нами в його цілісності у всьому.

Екзистенціалізм. філософа Серена К'єркегора Ф. М. Достоєвський Едмундом Гуссерлем Як напрямок сучасної думки, екзистенціалізм виникає на початку 20-х р. у Німеччині, Франції, у роботах російських філософів (Н.А.Бердяєв, Л.І.Шестов). Різні навчальні посібники й енциклопедії виділяють “релігійний екзистенціалізм” (Ясперс, Марсель, Бердяєв, Шестов, Бубер) і “атеїстичний” (Сартр, Камю, Мерло-Понті, Хайдеггер). У новітніх енциклопедіях ми зустрічаємо розподіл на екзистенціальну онтологію (Хайдеггер), екзистенціальне осяяння (Ясперс) і екзистенціалізм Ж.П.Сартра. Виділяють також екзистенціалізм французький, німецький, російський та ін.

Герменевтика. В античності герменевтикою називалося мистецтво роз’яснення, перекладу, тлумачення.Герменевтичний метод входить у філософію найяскравіше через роботи Фрідріха Шлейермахера Один з найбільш відомих герменевтів - Тома АквінськийЯк метод історичної інтерпретації герменевтику розробляв німецький історик культури та філософ В. Дільтей (1833-1911 рр.).Гайдеггер

Психоаналіз – метод, розроблений Зігмундом Фрейдом (1856-1939) для лікування психічних захворювань. Інше пояснення даного терміну – теорія, що пояснює роль несвідомого в житі людини і суспільства. З 20-х р. виникає, спочатку у Відні, а потім у Європі й Америці, психологічна філософія. Найбільш видатні послідовники Фрейда – Альфред Адлер, Карл Юнг, Еріх Фромм та ін

Релігійна філософія в XX ст. Під визначення релігійної філософії звичайно попадають такі філософські школи, як персоналізм (П.Шеллінг, Е.Муньє, Д.Райт та ін.), християнський еволюціонізм (Тейяр де Шарден), неопротестантизм (Е.Трельч, А.Харнак, П.Тилліх, Р.Бультман та ін.) і неотомізм (Ж.Марітен, Е.Жільсон, Р. Гвардіні, А.Швейцер та ін.)

Аналітична філософія – напрямок у західній філософії XX ст., включає ряд теорії. Найбільш відомі концепції Бертрана Рассела, Людвіга Вітгенштейна, філософів “Віденського гуртка” (Р.Карнап, М.Шлік та ін.).

Філософія життя – цей напрямок, що склався наприкінці XIX ст. і існує до сьогодні. Вона починається з філософії Фрідріха Ніцше і розвивається такими відомими вченими, як Дильтей, Зіммель, Бергсон, Шпенглер.

ПрагматизмОсновоположник прагматизму - американський філософ, логік і математик Чарлз Пірс (1839-1914 pp.)

Ідеї Пірса розвиває американський філософ і психолог Уїльям Джемс (1842-1910 рр.). Його погляди є своєрідним поєднанням емпіризму з ідеалістичними і навіть містичними тенденціями. Джемс заперечував існування несвідомого. Відстоював ідею єдності душевного життя.

Філософська антропологія Біля її витоків стоять німецькі філософи Макс Шелер (1874-1928 рр.) і Гельмут Плеснер (1892-198

Впливовою в західній філософії течія позитивізму об'єднувала школу першого історичного позитивізму XIX ст. О.Конта, Д.Ст.Мілля, Г.Спенсера, і школу другого позитивізму (кінець XIX — початок XX ст.) — емпіріокритицизму Е. Маха, Р.Авенаріуса і школу неопозитивізму "Віденського гуртка" М.Шліка, Р.Карнапа, О.Непрата та ін. у 20—30-х роках XX ст., і школу американського, насамперед "логічного емпіризму" в 40-50—60-х роках XX ст.

лежать уже відомі філософські ідеї,напрями,школи…

Наприклад,класичний позитивізм отримав проводження в неопозитивізмі, прагматизм у неопрагматизмі, фрейдизм у неофрейдизмі, тоїзм у неотоїзмі. Крім того,зявляються й нові напрямки, до яких насамперед належить постмодернізм. У першій половинні ХХ ст. зх.духовна культура бзазанала певної революційної трансформації у формуванні та вирішенні проблем людини. Головною темою філософії стає людина,як особа,її індивідуальність, а уже у другій половинні ХХ ст. домінуючою темою філософування стала антропологія як учення про природу й сутність людини. Сучасні неопозитивізм, неопрагматизм, неофрейдизм, екзистенціоналізм, неотомізм отримують антропологічний контекст, навчають людину,як стати абсолютом у реальному житті.

Короткий аналіз напрямів:«Філософія життя» - (Дільтей,Ніцше,Шпенглер)вони вважали,що світ можна пізнати в його органічній єдності,ірраціонально,інтуїтивно, критично переосмислюючи раціональний спосіб пізнання. Засадовим стає поняття «життя»,як первинна реальність, що заперечує розподіл та існування світу в його матеріальній та ідеальній формах. Згідно з філософією життя,окрема людина живе в історичний час, у якому немає історичних законів. Позитивізм - Кант зазначив,що людське мислення проходить три етапи розвитку:теологічний(релігійний),метафізичний(філ-кий),позитивний(науковий).

Прагматизм-центром уваги стала окрема людина та її діяльність. Вчені розробили ідеї,згідно з якими мислення людей необхідно було сприймати як спосіб адаптації до оточуючої дійсності,істину-як момент самореалізації людини з відповідним відчуттям життєвого успіху, а наліз-як метод пояснення конкретного мислення і вірувань людини,спрямованих на вирішення її життєвих проблем. Екзистенціоналізм-(К'єркегор). Основою свого філософування він обрав християнський світогляд у поєднанні з власними релігійними переживаннями віри в Бога та аналізом сенсу людського існування. Головну увагу філософи спрямовують на пошук сенсу життя, існування окремо взятої людини у замкнутому просторі.

Оригінальним напрямом стала герменевтика. Філософська герменевтика-тлумачення думки або мови інших, унаслідок якого людина може почути «голос буття». Постмодернізм-визначається як пост сучасна,або постнеокласична філософія.На думку послідовників, сучасна філософія повинна відмовитися від пошуку істини й використання традиційних категорій, понять, термінів. »Хаос» с тає головним принципом постмодернізму.

30. Сцієнтизм і анти сцієнтизм у філософії 20 ст.

Аналізуючи співвідношення філософії та науки, не можна обійти увагою явище сцієнтизму - уявленню про те, що єдиною істинною формою пізнання може бути тільки раціональне, наукове пізнання, причому в тому розумінні слова "наука", яке застосовується щодо природознавства. За своє сутністю сцієнтизм (від англ. science - наука) применшує роль і значення всього, що не має суворо раціональної форми.

А. Г. Спіркін передає нарікання сціентистів на адресу філософії наступним чином: "Передусім сцієнтист закине філософії, що її істини недовідні й принципово не піддаються перевірці, що філософія не є точним знанням і навіть, навпаки, вона настільки неточна, що наближається в цьому, розумінні скоріше до мистецтва, ніж до науки...Чиможна сьогодні серйозно ставитись до філософського способу міркування, якщо кожному аргументу тут може з однаковою переконливістю бути протиставлений і контраргумент, якщо філософи не спроможні застосовувати у своїй області суворі наукові доказові і верифіковані методи, вироблені математикою та природознавством

Сцієнтизм: особлива довіра до розуму і здатності науки вирішити всі набуті питання, ідеал науки,зведення її до культурного еталону, техніцизм-абсолютизація,ролі техніки.Напрями по філософії: позитивізм-напрям у філософії,який базується на позитивному,факт.і стійкому знанні,він з’явл.тоді,коли знання в галузі природ.наук вв.достовірним,оскільки грунт.на точних і надійних методах мат.міркування і підтяв.на досвіді; прагматизм-в основі цієї філ-ії лежить діяльність,дія,практика людини,для прагмне має об’єктивноїт істини і загальнообов.моральних норм,адже моральним вв.все те,що вигідно,корисливо і,що приносить успіх діючому суб’єкту;структуралізм-напрям виникає в гуман.науках,вмражає тяжіння яких до системно-структурної методології. Антисцієнизм-критика науки,неспроможність вирішення согц.проблем, проблема людини(філ.антропологія,екзистенціан.,психоаналіз,філ.життя), проблема людини і Бога(персоналізм,неотомізм).Германевтику(напрям філ-ії,як тлумачення та пояснення текстів) можна віднести до двох напрямків.