11. Охарактеризуйте співвідношення філософії та моралі, філософії та мистецтва.

Філософія і мораль:характер співвідношення

Фундаментальні категорії моралі - добро і зло, сенс життя, свобода волі. У категоріях добра і зла позитивно чи негативно оцінюються вчинки людей.

Щодо сенсу життя можна виділити оптимізм (сенс життя є і він в принципі здійснимо), скептицизм (неясно, чи є сенс життя, а якщо є, то неясно, здійснимо чи він) і песимізм (життя представляється безглуздою). Коли зізнається, що є сенс життя, він розуміється по-різному. Сенс життя - в отриманні задоволень, насолоді (так званий гедонізм), в досягненні успіху (прагматизм), визнання в групі, до якої належить людина (корпоративізм), особистому самовдосконаленні (перфекціонізм), в служінні іншим людям (гуманізм) і т. д .

Важлива категорія моралі - свобода волі, свобода волі - можливість вибору людиною лінії своєї поведінки. Декарт зазначав: «Наша воля прагне до якої-небудь мети або уникає її в залежності від того, чи представляє її наш розум доброю чи поганою». Потрібно відзначити, що вчинки в повному розумінні моральні, коли вони відбуваються не в результаті зовнішнього примусу, а з спонукання робити добро. Саморегуляція, самовиховання і самооцінка - найважливіші риси моральної регуляції поведінки.

Таким чином, моральні норми входять в предмет філософії як частина природи ціннісного свідомості.

У сучасному представленні мораль є сукупність норм і принципів поведінки людей по відношенню один до одного і в суспільстві. Мораль характеризує культуру і моральність людських відносин. Їх основою служать совість і честь людини. Мораль є головна якість, що характеризує людяність і порядність людей.

Поняття моралі можна звести до наступних основних визначень:

а) мораль є прагнення до досконалості; б) вона не підпорядкована закону причинності і принципу корисності; в) конкретні вирази моралі виступають як заборон; г) мораль є досконале стан душі людини; д)вона характеризує здатність людини жити спільно і являє собою суспільну форму відносин між людьми; е)мораль є єдність автономії особистості та загального закону; ж) найбільш адекватною формою морального закону є золоте правило моральності; з) моральний закон не допускає розведення суб'єкта та об'єкта дії.

Мораль є невід'ємна властивість людської поведінки, подібно до того як прямоходіння є невід'ємна властивість людського організму. Тільки завдяки внутрішньому світу моралі людина пізнає себе в інших людях і розуміє, що він - людина. Єдине сонце моралі, якщо воно і існує, недоступно людському погляду.

Філософія і мистецтво:особливості співвідношення

У системі культури філософія і мистецтво відіграють подібну роль, допомагаючи людині пізнавати світ, пізнавати себе і, відповідно, на цій основі, згідно морально-естетичних ідеалів, змінювати і себе, і світ. Їхні інтереси, в першу чергу, перехрещуються на людині та її сутнісних началах, перипетіях її історичної долі. Взаємозв’язок цей давній і глибокий. Не можна «прорватися» до таїни твору, до сокровенного його ядра, обминаючи щільні кола його філософських, історичних та культурно-художніх смислів.

«В усякому творі мистецтва, великому або малому, все зводиться до концепції» — твердив Гете. Дійсно, мистецтво, втілюючи в собі світоглядні уявлення, стильові відношення, традиції культурних зв’язків, єдність вселюдського, національного та особистого, відкритість до Універсуму буття, є акумулятором суспільної свідомості, пізнання, ціннісних ідеалів та евристичних потенцій людства. Беручи з лона філософії певну абстрактну ідею, мистецтво розкриває через художній образ її суть на одиничному рівні. Бо «для того, щоб дана істина, — підкреслював Гегель, — могла стати справжнім змістом мистецтва, треба, щоб в її власному визначенні містилась можливість адекватного переходу у форму чуттєвості». Тобто, абстрактна ідея має бути опосередкована конкретною формою — набути «зрозумілого обличчя». У просторі художньої свідомості відбувається взаємне зіткнення художнього і філософського начал. Голосом великого митця часто говорить сама культура, сам Абсолют. Не випадково О. Пушкін на питання, що треба драматичному письменнику, переконливо відповідав: «Філософія». Пояснення цьому в тому, що «поет, який живе на висотах свідомості, ясніше бачить». Особливо «те, що скрите від схвильованої юрби». Розкрити «скрите обличчя світу», незвідані країни душі людської, створити цілісну картину дійсності й людини, встановити закономірність буття, пов’язуючи минуле, теперішнє та прийдешнє в цілісний досвід людства, окремої особистості, відповісти на споконвічні питання: Хто ми? Куди йдемо? Що робити? — хоча й по різному, в силу специфіки вироблених ними способів вислову, намагаються і філософія, і мистецтво. Та й піднести людину до висот духу, осягнення таких величних феноменів духовності як Істина, Добро, Краса — завдання і філософії, і мистецтва. Музика Л. Бетховена, Р. Вагнера, скульптура О. Родена, О. Архипенка, кінематограф О. Довженка, Е. Фелліні, театр В. Шекспіра, Б. Брехта — не лише етапи естетичного осягнення людства, але й поступ філософської думки. Художній процес — це, свого роду, «магічний кристал», що дозволяє збагнути складність всесвітньої історії, вказати людству «шляхи розвою» (І. Франко). Саме на цій особливості мистецтва акцентує увагу Р. Арнхейм, вказуючи, що «воно допомагає людині зрозуміти світ і саму себе, а також вказує їй, що вона зрозуміла і що вважає істинним» Тому в силу своєї людинотворчої сутності, своєї філософської наповненості, а саме це якнайповніше характеризує сучасну художню практику, «мистецтво повинно бути не на периферії життя, а в центрі його»

Філософія і мистецтво пов’язані між собою.

Філософія як і мистецтво це відображення етичного та естетичного відношення людини до світу. Ці дві науки вивчають і відображають духовне життя суспільства, вони є однією з форм суспільної свідомості. Людина за своєю суттю є істотою творчою, тому будучи орієнтованим на творчості людини, її філософське мислення є постійним прагненням до мудрості.

Філософія як і мистецтво передусім учить мислити, вчить проблемному, творчому підходу до своєї тематики.

Особливість філософського знання, відмінність його від мистецтва полягає у багатозначності філософських ідей, тобто ідеї можуть осмислюватись і розвиватись у різних напрямках.