Економічна думка періоду Середньовіччя

Загальна характеристика епохи середньовіччя

V ст. н. е-друга половина XV ст

Із соціально-економічного погляду, це період загального занепаду (порівняно з античністю) суспільних інститутів та систем. Особливо це стосується раннього середньовіччя — так званих темних століть (VI—X ст.).

Після соціально-політичної катастрофи VI ст., викликаної запеклими війнами, екстраординарними епідеміями (чума) і загальним погіршенням клімату (похолодання), господарські системи в Західній Європі занепадають.

Скорочуються показники тривалості життя

-Загальна чисельність населення Європи знижується

-занепадають міста та ремесла, наука й культура.

-Господарство середньовічної Європи має яскраво виражений натуральний характер.

-Спрощується також соціальна структура.

-Основну масу населення становлять селяни, що різною мірою залежні від власника

-Разом з торгівцями і ремісниками селяни утворюють податковий стан — вони сплачують основну масу податків.

-На іншому полюсі соціальної піраміди перебувають власники землі — феодали: звільнені від сплати податків, але повинні нести військову службуРівень життя феодалів порівняно із селянами і підмайстрами відносно високий, однак його якість не йде ні в яке порівняння з якістю життя вільних як в епоху античності, так і в більш пізні часи.

-Основними розподільчими відносинами в середні віки є рента. Відомі три форми ренти: відробіткова (панщина); продуктова (оброк),; грошова.

-Організація ремесел у середньовіччі стає жорстко регламентованою,

-Суворо регламентується торгово-купецька діяльність.

Шляхи становлення та розвитку феодальних відносин в країнах Зх.Європи

.У новітніх дослідженнях виділяють такі етапи становлення і розвитку феодалізму:

1) раннє середньовіччя V—IX ст. (земля концентрується у найвищих станів суспільства, формується залежне суспільство, установлюються васально-ленні відносини);

2) високе середньовіччя X—XIII ст. (панування доменіальної системи господарювання, формування феодальної ієрархії, значний розвиток ремесел і торгівлі);

3) пізнє середньовіччя XIV—XV ст. (утвердження товарно-грошових відносин і майже зникнення доменіального господарства, активний процес звільнення селян, розмивання феодальної ієрархії, поява елементів раннього капіталізму). У цей час впроваджувалися технічні новинки — вітряний млин, доменна піч, артилерія, книгодрукування та ін., формуються централізовані держави.

Феодальну економіку характеризують такі ознаки:

— панування великої земельної власності класу феодалів;

— поєднання її з дрібним індивідуальним господарством безпосередніх виробників — селян, що часто мали в приватній власності основні засоби виробництва, худобу;

— своєрідний статус селян, які були не власниками землі, а її держателями на різних умовах аж до права спадкового користування;

— різні форми й ступені позаекономічного примусу селян, особиста і поземельна залежність, судова підлеглість владі феодала, станова неповноправність селянства;

— переважання аграрного сектору над торговим і промисловим;

— панування натурального господарства і відповідний характер держави;

— низький у цілому рівень техніки та знань, ручне виробництво, що надавало особливого значення індивідуальним виробничим навикам.

-умовний характер феодальної власності на землю і розподіл права на неї між кількома феодалами

- здійснювалась експлуатація селян, що стала основою для вилучення феодальної ренти. Феодальна земельна рента — це частина додаткового продукту залежних селян, яку безплатно, безеквівалентно привласнює землевласник.

- переважала відробіткова рента в поєднанні з продуктовою.

-набуває значення грошова рента.

процес становлення феодалізму йшов трьома шляхами.

Перший — як результат синтезу протофеодальних елементів пізньоантичного та варварського суспільства Швидше розвивалися ті регіони, де варварський елемент синтезу переважав над античним..

Другий — так званий безсинтезний шлях генезису феодалізму, який проходив без греко-римського і варварського синтезу або з дуже слабким його елементом (

Третій тип складався на основі синтезу пізньоантичного суспільства з феодальними відносинами, які сформувалися у варварському суспільстві з явною перевагою античних початків

Феодалізм франської держави

-вже була приватна власність, вільно відчужувана власність на рухоме майно,

- індивідуально-сімейна власність на землю тільки зароджувалася.

-Земля кожного села належала колективу його жителів

-. Будівлі та присадибні ділянки перебували у приватній власності,

-Два шляхи розвитку були характерні для періоду формування великого землеволодіння. Перший — за рахунок королівських земельних дарунків світській і духовній знаті. Другий — за рахунок майнового розорення селян-алодів, що були вимушені віддаватися під патронат великих землевласників, які ставали їх сеньйорами

- Зростання великої земельної власності

-змінилася форма земельної власності.

-реформа Карла Мартела

Ця реформа, по-перше, зміцнила прошарок дрібних і середніх феодалів, які стали основою військової організації; по-друге, закріпила феодальну земельну власність і посилила селянську залежність, оскільки землю давали зазвичай разом із людьми на ній;

- формувався клас залежних селян.

-селяни брали у феодалів землю в користування на умовах виконання певних повинностей.

-Було три види прекаріїв: а) держатель отримував усю землю від власника; б) селянин віддавав власну землю великому землевласнику й отримував її на умовах відробітку панщини та оброків, отримуючи при цьому захист і необхідну допомогу в разі потреби; в) віддаючи землю, держатель одержував більшу площу землі.

-Формування сеньйоріального господарства.

-селянство ділилося на три групи: 1) колони особисто вільні, але перебували в поземельній залежності; 2) раби-серви — поземельно й особисто залежні; 3) літи, які посідали проміжне становище,

-Реміснича праця поєднувалася із сільськогосподарською

-Феодальна роздробленість

- пануючий клас повністю відділився від інших прошарків, монополізувавши всю власність на землю.

-Значна частина доходів ішла на задоволення престижних потреб феодала.

-Значний прогрес у розвитку продуктивних сил і підвищенні продуктивності сільського господарства

-. Поліпшився обробіток ґрунту ,поширилося трипілля.

-Основним постачальником продукції на ринку став селянин.

-Розвиток ринкових відносин привів до зростання диференціації селянства.

-Набула поширення система феодальних

Німецька феодальна держ.

-особливістю аграрних відносин було те, що тут не селяни отримували землю від феодалів, а навпаки,

-село зберігало порядки сусідської общини-марки,

-Період завершення феодалізації в німецькому селі був пов'язаний із розвитком політико-правових інститутів імунітету та баналітету. Для селян це означало спочатку судову, а потім вотчинну залежність від феодала.

-Феодалізація землі зумовила появу серед селян особисто залежних манципій і сервів,

- Відбулося розшарування і серед пануючого класу,

-сформувалася ієрархія король — князі — вільне панство,

-з'явилося рицарство.

-Розвиток продуктивних сил,

-піднесення міського ремесла,

-село в товарно-грошові відносини, що викликало зміни в аграрних відносинах.

-Зростання населення породжувало земельний голод.

- відбувся розпад старої вотчинної системи і виникла чиста сеньйорія.

-селяни перетворилися в орендарів — майєрів..

-Розвиток ринкових відносин більше втягував у ринкові зв'язки селян і феодалів.

Феодалізм в Англії

-безсинтезний шлях розвитку феодалізму,

-феодальна власність зароджувалася в основному внаслідок масових королівських дарувань землі дружинникам і церкві

-виникало велике феодальне землеволодіння,

-Виникнення й утвердження приватної власності общинника на наділ із правом відчуження

-Норманське завоювання (французько-норманські феодали на чолі з герцогом Нормандії Вільгельмом) Англії в 1066 р. прискорило феодалізацію,

-. Удосконалення землеробства

-збільшення орних земель,

-зростання попиту на вовну прискорили розвиток товарно-грошових відносин. –

зменшення власних поміщицьких орних земель і збільшення земель, які передавали в наділи селянам за грошову плату,

- особистого звільнення селян і комутації ренти.

-розширення доменіального господарства, зростання панської експлуатації, посилення особистої залежності віланів.

-Комутація ренти

-Звільнення селянства стало причиною ліквідації доменіального господарства,

-землі почали здавати в користування або оренду.

Економічний розвиток українських земель в епоху середньовіччя

-Основи господарства. -орне землеробство.

-У землеробстві практикувалася перелогова система, за якої поле використовували до того часу, поки ґрунт залишався родючим.

-використовували рало із залізним наральником, а потім плуг із череслом і лемешем.

-Розвивалося тваринництво.

- Допоміжну роль у господарстві відігравали полювання, рибальство.

- розвиток ремесел.

-утворювалися перші територіально-політичні об'єднання

-Основною організаційною формою східнослов'янського суспільства поступово ставала сільська громада,

-Виділення сім'ї,

-розвиток приватної власності зумовили виникнення майнової нерівності.

- Влада переходила від племінного зібрання в руки окремих вождів

Усі ці явища неминуче вели до виникнення міцної феодальної держави у східних слов'ян — Київської Русі (IX ст.).

-становлення системи її взаємовідносин із населенням,

-збір податків,

- несення військової служби.

- збір данини на користь держави — так званого полюддя

-податкова реформа княгині Ольги.

-Індивідуальна земельна власність т с

-«Правда Ярославичів» документи закріпили також привілеї феодала, становище залежних від нього селян

-. Низка статей передбачала покарання за посягання на власність,

-"Руська правда" відобразила походження феодальної залежності населення шляхом як економічного, так і позаекономічного примусу.

-У "Правді Ярославичів" знайшло відображення облаштування вотчини як форми земельної власності й організації виробництва.

-сільське господарство основною галуззю залишалося зернове господарство,

-Основною формою орного землеробства, було двопілля.

-застосовували дві системи землеробства — парову та перелогову.

-провідними галузями господарста-землеробство і скотарство

-розквіт ремісничого виробництва.

-Соціально-економічне, політичне та культурне життя Київської Русі зосереджувалось у містах.

-купці об'єднувалися в корпорації,

Головними платіжними засобами внутрішньої та зовнішньої торгівлі були іноземні монети —

-розширилося коло професій

-занепала аграрна діяльність.

Становлення феодальних відносин у Китаї та Японії

Китай

-стали вирощувати рис

- будували міста,

-розвивалися ремесла,

-торгівля та товарно-грошові відносини.

-розквіту й утвердження в Китаї нової релігії — буддизму,

- посилилася диференціація населення..

-земельну реформу,

-Особливого розвитку набули текстильне виробництво, фарбувальна справа, гончарне ремесло, обробка металів, будівництво кораблів.

- Розвивалися шляхи сполучень, зовнішня торгівля.

-Удосконалювалася технологія металургійного виробництва.

-земля належала державі,

-державний апарат чиновників: імператор, при якому діяла державна рада; виконавча влада — два канцлери (лівий і правий), які завідували трьома відомствами (на зразок міністерств) кожний; були відомства громадських робіт, податків, військових справ, судів і в'язниць, охорони громадського порядку, кадрів; контроль за виконавчою владою здійснювала палата цензорів — прокурорів; місцевий інститут чиновників.

- В основі підготовки і відбору чиновників лежав принцип меритократїї,

-стали застосовувати метод конкурсу претендентів на посаду, що проходив у формі іспиту,

-Найбільшого розвитку економіка Китаю в часи середньовіччя досягла у VIII ст. Це був час повторного відкриття Великого шовкового шляху,

-У цей період держава отримувала значні доходи від добування олова, заліза, міді, срібла. –

-Розвивалися гірнича справа

Однак в другій половині VIII ст. виявляються ознаки кризи:

-послаблюється влада імператора, і

-Починає відмирати державна надільна система й утверджується намісницька форма господарства. -Поширюється практика купівлі-продажу ділянок,

-Реальна влада в державі стала переходити до власників великих маєтків.

-Податок збирали з усіх, хто мав землю, двічі на рік (), звідки й назва закону — закон про два податки.

-Реформа 780 р. зробила селянську землю предметом купівлі-продажу,

-розвивався торговий кредит,

-запроваджують векселі

-вводять державні монополії на чай, сіль і горілку.

У період Сунської імперії (X—XIII ст.) стан економіки значно поліпшився,

-розвивалися торгівля, ремесла,

-Особливо розвинувся гірничодобувний промисел, зросло добування срібла і заліза.

-У сільському господарстві почали вирощувати бавовну, розвивалася бавовнопрядильна справа.

Японія

-Було видано закон про земельні наділи — ханден, відповідно до якого селяни отримували земельні ділянки,

-влада вводила численні податки й повинності: поземельний, подвірний, натуральний податки, військову повинність, виплату високих процентів за виданий у борг рис.

-селяни ділились на повноправних і неповноправних

-існувало рабство

- Реформи Тайка

-застосовували залізні землеробські знаряддя, будували греблі, створювали водосховища та канали.

-Збільшувалися площі оброблюваних земель,

- набули розвитку промисли й ремесла.

-Період VIII—XI ст. був переходом від панування державної феодальної власності до панування власності окремих феодалів.

-феодали намагалися прикріпити селян до землі і конкретного феодала. На цій основі виник новий стан — воїни-самураї.

-відносинам васальної залежності між самураєм і феодалом,

-Великі феодали об'єднувалися під керівництвом свого вождя, а самураї стали перетворюватися в замкнутий стан — буси.

-утворюються кооперативні об'єднання ремісників і торговців.

-розвивається внутрішній ринок.

-Зростає продуктивність праці,

- підвищується врожайність сільськогосподарських культур.

-Введення в обіг китайської бронзової монети,

-Значно зросла продуктивність сільського господарства.

Феодальні відносини у Візантії та Індії

Візантія

-панували рабовласницькі відносини

- вільна селянська община.

-Вільні раби

-Найпоширенішою стала мітрокомія — сусідська община,

Зростанню великого землеволодіння перешкоджали такі чинники:

— сталість міського муніципального землеволодіння;

— існування сильних селянських общин;

— значні масштаби державної власності на землю.

-Державна власність на землю виступала вагомою економічною базою центральної влади, сприяла тривалому збереженню централізованості держави.

-Поряд із рабоволодінням в імперії був значний колонат. Колони поділялися на дві категорії:

1) вільні — мали право власності на землю або орендували її в держави;

2) приписні — безправні, приписані до податкового цензу маєтків.

-Закони V—VI ст. закріплювали вільних за землями,

-Значна частина колонів перетворювались на утримувачів землі

-обмеження влади великих землевласників.

-, обмежили експлуатацію приписних колонів.

-Держава виступила проти посилення особистої залежності колонів.

-Унаслідок поразок у війні з арабами і заселенням Балканського півострова слов'янськими племенами утворилося Болгарське царство Візантія зменшилась утроє. Більшість візантійських селян стали вільними, не стало колонату.

-Селянське господарство було полікультурним.

-Феодалізація візантійського суспільства.

-зростанням податкового гніту та повинностей.

-Селяни залучалися до виконання будівництва укріплень, державних споруд,

-почали сплачувати податок на користь церкви — канонікум.

-. вводиться податкова відповідальність общини за односельчан.

-посилилася майнова диференціація стратеотів (військовий стан, який за несення служби отримував від уряду земельний наділ),

-верхівки яких поступово формувався пануючий клас.

-Брак робочих рук і сила общини гальмували формування та розвиток великого приватного землеволодіння.

-сформувався стійкий прошарок найманих робітників — містії. І лише із середини X ст. вони стали переходити в категорію париків (феодально залежні селяни), що сприяло зростанню великого землеробства.

-Армія будувалася за римським взірцем.

-Зростання великого землеволодіння відбувалося за рахунок скорочення приватної власності вільних селян, власності общини, а також за рахунок поступової феодалізації відносин на державних землях.

Іншими джерелами формування феодального землеволодіння були:

1) солемній — надавання прав на отримання державних податків з майна або платників;

2) пронія — пожалування прав вилучення за громадянську, державну або військову службу.

-формується типовий феодальний маєток. Основною робочою силою стає не раб, а парик. Візантійський парик був особисто вільний, міг покинути свою землю, але його могли продати разом із землею, оскільки земля продавалася

-Феодалізація візантійського суспільства проявилась і в розвитку елементів васальних відносин, пов'язаних із поширенням форм умовного землеволодіння.

Індія

-основою економіки було землеробство.

-роздавали землю у володіння з правом успадкування, фіскальної експлуатації, здачі в оренду і навіть застави.

-Ринку землі не було.

-Система варн (жерці — брахмани, воїни — кшатрії, землероби (вайші) — вищі варни і нижча — шудр.

-Каста

-Відмінністю каст від варн було те, що вони були корпораціями, мали чітку внутрішню організацію.

-Індійський феодалізм, відрізнявся від європейського переважанням державної власності на землю.

-У розпорядження селян землею індійський феодал не втручався,

-податок стягували лише з орної землі,

-Кожний селянин був власником конкретного поля, яке він обробляв,

-частини податків було єдиним джерелом доходу чиновників і воїнів.

-Держава спрямовувала частину коштів на збільшення площі поливних земель.

-. Господарською одиницею сільської общини залишалася мала сім'я.

-Найбагатшими феодалами (за винятком правителів) були колективні власники — індуїстські монастирі й храми, а потім мусульманські мечеті. Як правило, землі, які дарували храмам, звільнялись від податків і мали імунітет.

-Державна власність поступово перетворювалась на приватну

-Відмінність середньовічної соціально-економічної системи Індії від європейської полягала в тому, що Індія мала слаборозвинуту структуру панівного класу, а в деякі періоди її не було зовсім. - верховна державна власність на землю поєднувалась із приватним землеволодінням та общинним землекористуванням.

-Власність і влада були неподільними, абсолютна влада — незаперечною.

Економічна думка епохи середньовіччя

Хома Аквінський

-, обґрунтовуючи природність і правомірність існування рабства та кріпосництва, станового ладу, він використовує як посилання на Аристотеля, так і па тексти Священного писання.

-Виходячи з вимог «божественного порядку» та християнської моралі, він пропонує підпорядкувати їм усе життя суспільства, зокрема й економічні відносини.

-розглядає найважливіші проблеми тодішнього економічного життя: ціни, купівлі-продажу, проценту па капітал та приватної власності.

-Розглядаючи ціну, Хома Аквінський передусім намагається пояснити, яка ціна с справедливою. Він стверджував, що справедлива ціпа повинна відповідати двом вимогам: повинна забезпечувати еквівалентність обміну відповідно до кількості праці та видатків, а також забезпечувати учасникам обміну прожиття відповідно до їхнього соціального статусу.

-. Повинні також враховуватися і витрати на зберігання товару, доставку його та певне страхування на випадок можливих втрат. \

- у процесі обміну керуватися насамперед вимогами вищої справедливості відповідно до божественного закону, за яким, якщо одна зі сторін втратила в процесі обміну, то інша, яка отримала більшу вигоду, винагородила потерпілу, адже саме цього вимагає справедливість.

-розрізняє, з одного боку, обмін товару на товар або грошей на товар для задоволення необхідних потреб, а з іншого — обмін грошей на гроші або товари з метою отримання зиску

- Аквінський вважав, що намагання отримати прибуток, який є метою будь-якої торгівлі, нічим не заперечує моральності,

-. Засуджує він лише торгівлю спекулятивну, яка дає зиск без будь-яких додат-кових витрат.

- негативно ставиться до стягування відсотків за позичені гроші. Він поділяє всі предмети, які можуть позичатися, на такі, що знищуються у процесі споживання (хліб, вино тощо) та такі, використання яких не призводить до їх знищення (наприклад, будинок).

- переваги приватної власності в тому, що саме вона встановлює у суспільстві «порядок та мир».

-необхідність розвитку торгівлі

- він віддає перевагу землеробству,